- Рідкісний клінічний випадок хірургічного лікування кили Аміанда у недоношеної новонародженої дитини
Рідкісний клінічний випадок хірургічного лікування кили Аміанда у недоношеної новонародженої дитини
Paediatric surgery.Ukraine.2019.3(64):37-41; doi 10.15574/PS.2019.64.37
E. Wajszczuk1, M. Szymanek-Szwed1, J. Samotyjek1, K. Jobs2, B. Jurkiewicz1
1Центр післядипломної медичної освіти, Дзеканув, м. Варшава, Польща
2Військово-медичний інститут, м. Варшава, Польща
Для цитування: Wajszczuk E, Szymanek-Szwed M, Samotyjek J, Jobs K та ін. (2019). Сечокам’яна хвороба – хронічна та рецидивна хвороба у дівчинки з множинними вродженими аномаліями та церебральним паралічем: клінічний випадок. Хірургія дитячого віку. 3(62): 37-41. doi 10.15574/PS.2019.64.37
Стаття надійшла до редакції 02.02.2019 р., прийнята до друку 24.06.2019 р.
Сечокам’яна хвороба – це захворювання, яке частіше зустрічається у дорослих пацієнтів. Однак у педіатричній практиці вона також є важливою клінічною проблемою через високий ризик рецидивів протягом життя. Гіперкальціурія, гіперурикемія, гіпероксалурія та цистинурія, вторинні по відношенню до порушень обміну речовин, сприяють утворенню каменів.
Метою даного дослідження було показати особливості перебігу двосторонньої стагхорн-сечокам’яної хвороби з каменями сечового міхура, що розвиваються у процесі гіперкальціємії, у дівчинки з множинними вродженими аномаліями. Діагноз сечокам’яної хвороби дитині був встановлений у віці двох місяців. Перебіг захворювання у даному випадку характеризувався надзвичайно частими рецидивами і численними інфекціями сечовивідних шляхів різної етіології, у тому числі з високою стійкістю бактеріальних штамів. Важкий перебіг інфекцій часто потребував госпіталізації. Дитині було необхідне інвазивне лікування сечокам’яної хвороби, як у нижніх, так і у верхніх сечовивідних шляхах. У сечовому міхурі та при уролітіазі сечоводу застосовувалися ендоскопічні методики (трансуретральна цистолітотрипсія та уретерореноскопія). Ниркові відкладення видаляли за допомогою операції відкритого доступу (пієлолітомія з внутрішньонирковою літотрипсією). Незважаючи на невпинний розвиток технологій та мініатюризацію обладнання, що уможливили і популяризували мініінвазивне лікування сечокам’яноїхвороби, окремівипадки все ж таки вимагають хірургічного втручання відкритим доступом.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) усіх установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дитини.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: сечокам’яна хвороба, діти, рецидив, хірургічне лікування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Lewandowska M., Sybilski AJ. (2013). History of urolithiasis therapy. Prob. Lek. 49(1/2): 88-90. https://doi.org/10.2307/41936509
2. Sas DJ, Hulsey TC, Shatat IF, Orak JK. (2010, Jul). Increasing incidence of kidney stones in children evaluated in the emergency department. J Pediatr. 157(1): 132-7. https://doi.org/10.1016/j.jpeds.2010.02.004; PMid:20362300. Epub 2010 Apr 1.
3. Chen JN, Dieguez LM, Trachtman H. (2014). The Changing Epidemiology of Urolithiasis in Pediatric Patients. J Nephrol Therapeutic. S11: S11-006. https://doi.org/10.4172/2161-0959.S11-006
4. Van Dervoort K et al. (2007). Urolithiasis in Pediatric Patients: A Single Center Study of Incidence, Clinical Presentation and Outcome. J Urol. 177(6): 2300-2305. https://doi.org/10.1016/j.juro.2007.02.002; PMid:17509344
5. Turk C (Chair), Knoll T (Vice-chair), Petrik A, Sarica K, Skolarikos A, Straub M, Seitz C. (2015). Guidelines on urolithiasis, EAU.
6. Jung A. (1995). Urolithiasis threat, prevention and treatment of urinary stones in children, Agama s.c., Warszawa.
7. Gadoska-Prokop K. (2007). Leczenie zachowawcze kamicy układu moczowego. Przegląd Urologiczny. 2007/3(43).
8. Penido MG, Tavares Mde S. (2015, Sep 6). Pediatric primary urolithiasis: Symptoms, medical management and prevention strategies. World J Nephrol. 4(4): 444-54. https://doi.org/10.5527/wjn.v4.i4.444; PMid:26380196 PMCid:PMC4561842.
9. Koyuncu H, Yencilek F, Erurhan S, Erydylirim B, Sarica K. (2011). Clinical course of pediatric urolithiasis: follow up data in a long term basis Int. Urol. Nephrol. 43: 7–13. https://doi.org/10.1007/s11255-010-9791-y; PMid:20563844
10. Bras J. (2016, Jan./Mar). Jornal Brasileiro de Nefrologia. 38, 1. https://doi.org/10.5935/0101-2800.20160014; PMid:27049370
11. Horuz R., Sarica K. (2012, Sep 10). The managment of staghorn calculi in children. Arab J Urol: 330-335. https://doi.org/10.1016/j.aju.2012.03.005; PMid:26558045 PMCid:PMC4442932
12. Zargooshi J. (2001). Open stone surgery in children. Is it justified in the era of minimally invasive therapies? BJU Int. 88: 928–31. https://doi.org/10.1046/j.1464-4096.2001.01544.x; PMid:11851615
13. Jurkiewicz B., Ząbkowski T., Jobs K., Samotyjek J., Jung A. (2016, Apr 16). Combined Use of Pyelolithotomy and Endoscopy: An Alternative Surgical Treatment for Staghorn Urolithiasis in Children. Urol J. 13(2): 2599-604.