• Рання діагностика бактеріального обсіменіння черевної порожнини у дітей з деструктивним апендицитом за допомогою тест-системи «D-лактам»
ua До змісту Повний текст статті

Рання діагностика бактеріального обсіменіння черевної порожнини у дітей з деструктивним апендицитом за допомогою тест-системи «D-лактам»

PAEDIATRIC SURGERY.UKRAINE.2019.1(62):25-30; DOI 10.15574/PS.2019.62.25

Аверін В. І., Литвяков М. О., Кубраков К. М., Семенов В. М., Маршалко О. В.
Вітебський державний медичний університет, Республіка Білорусь
Білоруський державний медичний університет, м. Мінськ, Республіка Білорусь
Міністерство охорони здоров’я Республіки Білорусь, м. Мінськ

Мета: визначити діагностичну цінність тест-системи «D-лактам» для діагностики бактеріального обсіменіння черевної порожнини при гострому деструктивному апендициті (ГДА) та його гнійних ускладненнях у дітей.

Матеріали і методи. Основна група пацієнтів включала 48 дітей з ГДА, контрольна – 12, госпіталізованих у плановому порядку у дитяче хірургічне відділення ЗОЗ «Вітебський обласний дитячий клінічний центр». В основній групі 34 (70,83%) пацієнти перенесли неускладнений ГДА (I підгрупа), а у 14 (29,17%) дітей ГДА ускладнився перитонітом (II підгрупа). Медіана перебування пацієнтів в стаціонарі становила 11 (10–12) ліжко-днів (I підгрупа) та 17,5 (14–19) ліжко-днів (II підгрупа). Забір перитонеального ексудату (ПЕ) здійснювався при проведенні екстрених і планових відкритих і лапароскопічних операцій з приводу ГДА (n=48), пахових кил (n=8), варикоцеле (n=3), черевної форми крипторхізму (n=1). Матеріал відправлявся на бактеріологічне дослідження і на D-лактат. Бактеріологічний аналіз ПЕ проводився на мікробіологічному аналізаторі Vitek 2 Compact Biomerieux (Франция). Статистичний аналіз виконувався у програмі Statistica 10.0, SPSS 19 и MedCalc 10.2.

Результати. Рівень D-лактату у ПЕ у 48 пацієнтів основної групи склав 1,21 (0,58–2,85) ммоль/л (min 0,19 ммоль/л – max 4,89 ммоль/л). Медіана концентрації D-лактату у ПЕ у пацієнтів контрольної групи була 0,26 (0,2–0,31) ммоль/л (min 0,16 ммоль/л – max 0,34 ммоль/л), що статистично значуще (U-тест Манна–Вітні, р<0,0001) перевищує такий у пацієнтів з ГДА. У ході проведеного ROC-аналізу виявлено, що рівень D-лактату у ПЕ, що перевищує 0,335 ммоль/л, свідчить про наявність у пацієнта бактеріальної контамінації з чутливістю 89,6% (95% ДІ: 77,3…96,5) та специфічністю 100% (95% ДІ: 73,5…100), площа поля під кривою AUC=0,938 (95% ДІ: 0.872 … 0.996) (р<0,001), що дозволяє вважати визначення рівня D-лактату у ПЕ хорошим методом експрес-діагностики бактеріальної інфекції черевної порожнини.

Висновки. Застосування тест-системи «D-Лактам» з визначенням D-лактату у ПЕ, що перевищує 0,335 ммоль/л, достовірно (р<0,001) вказує на наявність у пацієнтів бактеріального обсіменіння черевної порожнини при ГДА.

Ключові слова: гострий деструктивний апендицит, перитоніт, D-лактат, дитяча хірургія, мікроорганізм.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зенькова СК. (2009). Бактериальные менингиты: клинико-эпидемиологические и патогенетические особенности, лечение. Витебск: 157.

2. Исаков ЮФ, Степанов ЭА, Дронов АФ. (1980). Острый аппендицит в детском возрасте. Москва: Медицина: 192.

3. Карасева ОВ, Рошаль ЛМ, Брянцев АВ, Капустин ВА, Чернышева ТА, Иванова ТФ. (2007). Лечение аппендикулярного перитонита у детей. Детская хирургия. 3: 23–27.

4. Савельев ВС (ред.), Гельфанд БР (ред.) (2006). Абдоминальная хирургическая инфекция: клиника, диагностика, антимикробная терапия: практическое руководство. Москва: Литерра: 168.

5. Семенов ВМ, Зенькова СК, Дмитраченко ТИ, Веремей ИС, Кубраков КМ, Скворцова ВВ, Васильева МА. (2014). Бактериальные патогены как продуценты D-лактата. Журнал инфектологии. 6;2:90.

6. Chen Z et al. (2012). The clinical diagnostic significance of cerebrospinal fluid D-lactate for bacterial meningitis. Clin Chim Acta. 413:1512–1515. https://doi.org/10.1016/j.cca.2012.06.018; PMid:22713513

7. Manutin PV, Uchvatkin VG, Rybin EP et al. (1997). General and local antibiotic treatment with ceftriaxone of suppurativc-septic diseases and complications! Anestcatol. Rcammatol. 3:14–18.

8. Muehlstedt SG, Pham TQ, David J Scheling. (2004). The management of pediatric appendicitis: a survey of North American Pediatric Surgeons. J Pediatr Surg. 39;6:875–879. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2004.02.035; PMid:15185217

9. Schem M, AssalLa A., Bachus H. (1994). Minimal antibiotic therapyr after emergency abdominal surgery: a prospective study. BJS. 81;7: 989–991. https://doi.org/10.1002/bjs.1800810720; PMid:7922094

10. Tavarez WM et al. (2006). CSF markers for diagnosis of bacterial meningitis in neurosurgical postoperative patients. Arq. Neuropsiquiatr.64:592–595. https://doi.org/10.1590/S0004-282X2006000400012; PMid:17119799

11. Warner BW, Kulick RM, Stoops MM. (1998). An evidence-based clinical pathway for acute appendicitis decreases hospital duration and cost. J Pediatr Surg. 33;9: 1371–1375. https://doi.org/10.1016/S0022-3468(98)90010-0

Стаття надійшла до редакції 14.10.2018 р., прийнята до друку 11.03.2019 р.