Modern Pediatrics. Ukraine. (2022). 5(125): 76-83. doi 10.15574/SP.2022.125.76
Кирилова Л. Г., Мірошников О. О., Юзва О. О.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», м. Київ

Для цитування: Кирилова ЛГ, Мірошников ОО, Юзва ОО. (2022). Пароксизмальні розлади сну в дітей з епілептичними енцефалопатіями та розладами аутистичного спектра. Сучасна педіатрія. Україна. 5(125): 76-83. doi 10.15574/SP.2022.125.76.
Стаття надійшла до редакції 01.06.2022 р., прийнята до друку 20.09.2022 р.

Мета – визначити поширеність розладів нічного сну в дітей з епілептичними енцефалопатіями та розладами аутистичного спектра (РАС); оцінити ефективність засобу нейроадаптогенної дії «Сілента» в коригуванні порушення сну в дітей цієї групи.
Матеріали та методи. Обстежено 50 дітей з клінічними проявами РАС віком від 2 до 8 років (середній вік становив 4,3±1,5 року), серед яких – 31 хлопчик і 19 дівчаток. Усіх дітей поділено на 2 групи залежно від клінічних особливостей: 1-ша група – 28 дітей з РАС, які мали епілептичні напади на момент огляду або в анамнезі (діти з епілептичними енцефалопатіями); 2-га група – 22 дитини з РАС без клінічних епілептичних нападів. Усім дітям призначено нейроадаптоген «Сілента» у вікових дозах протягом 30 діб. Обстеження включало збір анамнезу з уточненням особливостей перебігу пре- і перинатального періоду, клініко-неврологічне обстеження, відео-ЕЕГ-моніторинг під час нічного сну тривалістю
8 год, опитування батьків стосовно якості сну дитини з використанням опитувальника «Children’s Sleep Habits Questionnaire» (CSHQ).
Результати. У дітей з РАС та епілептичними нападами відмічалися вищі показники за субшкалами «Труднощі з засинанням», «Парасомнії», а також за загальним балом за шкалою CSHQ-A. Отримані результати засвідчили негативний вплив епілептичних нападів у дітей з РАС на якість сну та частоту пароксизмальних розладів сну. Загальна поширеність порушень сну в дітей з РАС визначалася за допомогою опитувальника CSHQ-A до та після лікування. Частота порушень сну в дітей з РАС та епілептичними нападами після курсу лікування знизилася з 85,7% до 53,6%, а в дітей з РАС без епілептичних нападів – з 63,6% до 22,7%. В обох групах виявлено статистично достовірне зменшення частки дітей з порушеннями сну після курсу лікування із застосуванням нейроадаптогену.
Висновки. Показано, що частота розладів сну в дітей з РАС та епілептичними нападами становила 85,7%, а в дітей з РАС без епілептичних нападів – 63,6%. У дітей з РАС та епілептичними нападами частота порушень нічного сну протягом 30 діб застосування нейроадаптогену зменшилася до 53,6%, а в дітей з РАС без епілептичних нападів – до 22,7%.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, пароксизмальні порушення нічного сну, розлади аутистичного спектра, епілепсія, парасомнії, нейроадаптогени.

ЛІТЕРАТУРА

1. Agargun MY, Cilli AS, Sener S, Bilici M, Ozer OA, Selvi Y, Karacan E. (2004). The prevalence of parasomnias in preadolescent school-aged children: a Turkish sample. Sleep. 27 (4): 701-705. https://doi.org/10.1093/sleep/27.4.701; PMid:15283005

2. Al-Biltagi MA. (2014). Childhood epilepsy and sleep. World journal of clinical pediatrics. 3 (3): 45-53. https://doi.org/10.5409/wjcp.v3.i3.45; PMid:25254184 PMCid:PMC4162437

3. Beniczky S, Sommerlund M, Granild-Jensen JB, Gregersen PA. (2022). Autosomal dominant sleep-related hypermotor epilepsy caused by a previously unreported CHRNA4 variant. European journal of medical genetics. 65 (3): 104444. https://doi.org/10.1016/j.ejmg.2022.104444; PMid:35093606

4. Devnani PA, Hegde AU. (2015). Autism and sleep disorders. Journal of pediatric neurosciences. 10 (4): 304-307. https://doi.org/10.4103/1817-1745.174438; PMid:26962332 PMCid:PMC4770638

5. Ekambaram V, Maski K. (2017). Non-Rapid Eye Movement Arousal Parasomnias in Children. Pediatric annals. 46 (9): e327-e331. https://doi.org/10.3928/19382359-20170814-01; PMid:28892547

6. Gayatri NA, Livingston JH. (2006). Aggravation of epilepsy by anti-epileptic drugs. Developmental medicine and child neurology. 48 (5): 394-398. https://doi.org/10.1017/S0012162206000843; PMid:16608550

7. Irwanto, Rehatta NM, Hartini S, Takada S. (2016). Sleep Problem of Children with Autistic Spectrum Disorder Assessed by Children Sleep Habits Questionnaire-Abbreviated in Indonesia and Japan. The Kobe journal of medical sciences. 62 (2): E22-E26.

8. Кирилова ЛГ, Мирошников АА, Юзва АА. (2021). Когнитивная дезинтеграция как расстройство нейроразвития детского возраста: классификация, диагностика и возможности терапии. Педиатрия. Восточная Европа. 9 (1): 63-78.

9. Кирилова ЛГ, Юзва ОО, Мирошников ОО. (2021). Клинико-генетические аспекты нарушений развития речи, ассоциированных с эпилептическими энцефалопатиями и расстройствами аутистического спектра у детей. Педиатрия. Восточная Европа. 9 (3): 456-468. URL: https://www.elibrary.ru/item.asp?id=47079155.

10. Kotagal P. (2017). Current Status of Treatments for Children with Electrical Status in Slow-Wave Sleep (ESES/CSWS). Epilepsy currents. 17 (4): 214-216. https://doi.org/10.5698/1535-7597.17.4.214; PMid:29225521 PMCid:PMC5716110

11.Kotagal S. (2008). Parasomnias of childhood. Current opinion in pediatrics. 20 (6): 659-665. https://doi.org/10.1097/MOP.0b013e328316bd9d; PMid:19005335

12. Kumar J, Solaiman A, Mahakkanukrauh P, Mohamed R, Das S. (2018). Sleep Related Epilepsy and Pharmacotherapy: An Insight. Frontiers in pharmacology. 9: 1088. https://doi.org/10.3389/fphar.2018.01088; PMid:30319421 PMCid:PMC6171479

13. Kurahashi H, Hirose S. (2002). Autosomal Dominant Nocturnal Frontal Lobe Epilepsy. In: Adam MP, Ardinger HH, Pagon RA et al, editors. GeneReviews®. Seattle (WA): University of Washington, Seattle; 1993-2022. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK1169/.

14. Кирилова ЛГ, Мірошников ОО, Юзва ОО, Берегела ОВ. (2021). Найбільш поширені розлади сну у дітей та підходи до їхфармакологічної та нефармакологічної корекції. Здоров’я дитини. 16: 1. URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/50345.

15. Кирилова ЛГ, Мірошников ОО. (2020). Диференціальна діагностика синдрому ранньої дитячої нервовості у практиці педіатра. Здоров’я дитини. 15 (5): 24-32.

16. Кирилова ЛГ, Шевченко ОА, Грабовенська ІО, Мірошников ОО. (2012). Гіперсомнії у дітей: нарколепсія та синдром Клейна-Левіна-Крічлі. Укр мед альманах. 15 (4): 69-74.

17. Leung A, Leung A, Wong A, Hon KL. (2020). Sleep Terrors: An Updated Review. Current pediatric reviews. 16 (3): 176-182. https://doi.org/10.2174/1573396315666191014152136; PMid:31612833 PMCid:PMC8193803

18. Manni R, Zambrelli E, Bellazzi R, Terzaghi M. (2005). The relationship between focal seizures and sleep: an analysis of the cyclic alternating pattern. Epilepsy research. 67 (1-2): 73-80. https://doi.org/10.1016/j.eplepsyres.2005.08.008; PMid:16185848

19. Ming X, Sun YM, Nachajon RV, Brimacombe M, Walters AS. (2009). Prevalence of parasomnia in autistic children with sleep disorders. Clinical medicine. Pediatrics. 3: 1-10. https://doi.org/10.4137/CMPed.S1139; PMid:23818789 PMCid:PMC3676289

20. Sarilar AC, Ismailogullari S, Yilmaz R, Erdogan FF, Per H. (2021). Electroencephalogram abnormalities in patients with NREM parasomnias. Sleep medicineю 77: 256-260. https://doi.org/10.1016/j.sleep.2019.05.009; PMid:31591021

21. Sateia MJ. (2014). International classification of sleep disorders-third edition: highlights and modifications. Chest. 146 (5): 1387-1394. https://doi.org/10.1378/chest.14-0970; PMid:25367475

22. Schenck CH, Mahowald MW. (2002). REM sleep behavior disorder: clinical, developmental, and neuroscience perspectives 16 years after its formal identification in SLEEP. Sleep. 25 (2): 120-138. https://doi.org/10.1093/sleep/25.2.120; PMid:11902423

23. Singh S, Kaur H, Singh S, Khawaja I. (2018). Parasomnias: A Comprehensive Review. Cureus. 10 (12): e3807. https://doi.org/10.7759/cureus.3807

24. Tachikawa E, Oguni H, Shirakawa S, Funatsuka M, Hayashi K, Osawa M. (2001). Acquired epileptiform opercular syndrome: a case report and results of single photon emission computed tomography and computer-assisted electroencephalographic analysis. Brain & development. 23 (4): 246-250. https://doi.org/10.1016/S0387-7604(01)00198-X

25. Вакуленко Ю. (2020). Children’s Sleep Habits Questionnaire (CSHQ): адаптація на українській вибірці. Проблеми сучасної психології. 48: 35-58.

25. Vakulenko Yu. (2020). Children's Sleep Habits Questionnaire (CSHQ): adaptatsiia na ukrainskii vybirtsi. Problemy suchasnoi psykholohii. 48: 35-58. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-48.35-58