HEALTH OF WOMAN. 2016.3(109):129–132 
 

Захворюваність на рак молочної залози і смертність у жінок, які проживають у містах Азербайджанської Республіки 
 

Марданли Ф. А., Ватанха С. С., Алієв Ф. Ю.

Національний центр онкології, м. Баку 
 

Мета дослідження: вивчення захворюваності та смертності на рак молочної залози у жінок, які проживають у великих містах республіки.

Матеріали та методи. Проаналізовано екстенсивний, інтенсивний і стандартизований показники, які кількісно відображають захворюваність на рак молочної залози; розраховані загальний коефіцієнт смертності, коефіцієнт летальності, п’ятирічна виживаність, а також коефіцієнт ураженості.

Результати. У структурі захворюваності на злоякісні новоутворення рак молочної залози у великих промислових містах республіки становить понад 20,0% (Ширван – 21,2%, Мингечаур – 22,5%, Сумгаїт – 25,4%, Гянджа – 23,8%). Найбільш високий показник ураженості серед осіб із захворюваністю на рак молочної залози був відзначений у м. Гянджі і склав 515,10/0000. Відзначено високі рівні показників летальності у досліджуваних містах республіки (4,2–19,0%). Величина стандартизованого за віком показника захворюваності варіює в діапазоні від 41,70/0000 (м. Сумгаїт) до 72,80/0000 (м. Мінгечаур), причому найбільш високий рівень даного показника відзначено у віковій групі 50–59 років, значення якого склали від 14,50/0000 (м. Ширван) до 26,80/0000 (м. Мінгечаур).

Заключення. Високий рівень захворюваності на рак молочної залози припадає на вікову групу 50–59 років, величина стандартизованого показника якого склала в м. Сумгаїті – 16,10/0000, м. Ширвані – 14,50/0000, м. Мінгечаурі – 26,80/0000, м. Гянджі – 18,60/0000.

Ключові слова: рак молочної залози, показник ураженості, захворюваність, смертність.

Література: 
1. Билгхол Р, Бонита Р, Кельстрем Т. 1994. Основы эпидемиологии. ВОЗ. Женева:27–32.

2. Богатырев ВН. 2009, 10–11 сентября. Значение современных количественных методов исследования в онкологии. Материалы Российской научно-практической конференции с международным участием «Современная онкология: достижения и перспективы развития», посвященной 30-летию НИИ онкологии СО РАМН. Томск.

3. Газиев АЮ. 2005. Эпидемиология, медицинские, демографические и социально-экономические аспекты злокачественных новообразований в Азербайджане. Автореф. дисс.д-ра мед. наук. Баку:41.

4. Заридзе ДГ. 2004. Эпидемиология и этиология злокачественных новообразований. Канцерогенез. Под ред. ДГ Заридзе. М:29–85.

5. Моисеенко ВМ. 2002. «Естественная история» роста рака молочной железы. Практическая онкология 3;1:6–14.

6. Фель ИИ, Ахмедов АА, Труман ГД. 1973. Методические указания к практическим занятиям по медицинской статистике. Баку, Издание Медицинского Института:76.

7. Чен УИ, Уордли Э. 2009. Рак молочной железы. М, Рид Элсивер:7.

8. Чиссов ВИ, Старинский ВВ, Петрова ГВ. 2004. Злокачественные новообразования в России в 2002 году (заболеваемость и смертность). М, МНИОИ им. ПА Герцена:256.

9. Ceferov RC, Merdanli FA. 2009. Azerbaycan Respublikasinda sud vezisi xercenginin epidemioloji xususiyyetleri. Hesabat, Baki:17.

10. Parkin D, Whelan S, Ferlay J et all. 1997. Cancer Incidense in Five Continents 7, IARC Scintific Publications 143, IARC, Lyon:240.

11. Stewart B, Kleihues P. 2003. World Cancer Report. IARC Press, Lyon: 351.