PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2015.1(61):63–67;doi10.15574/PP.2015.61.63

Значення біохімічного дослідження жовчі як індикатора порушень метаболізму жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину в дітей з холелітіазом

Тяжка О. В., Сміщук В. В., Брюзгіна Т. С.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Мета — дослідити вміст жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину в жовчі дітей з холелітіазом та групи ризику щодо цього захворювання методом газорідинної та тонкошарової хроматографії; оцінити виявлені порушення.

Пацієнти та методи. Проведено дослідження вмісту жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину жовчі 32 пацієнтів віком від 3 до 18 років з гепатобіліарною патологією: 20 хворих на холелітіаз (I група), 12 дітей із групи ризику (II група) методом газорідинної та тонкошарової хроматографії.

Результати. Виявлено порушення вмісту жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину жовчі в пацієнтів обох груп з достовірними відмінностями за окремими показниками. Підвищений рівень холестерину, міристинової, стеаринової, пальмітинової, пента- та гептадеканової, арахідонової та ліноленової жирних кислот, зниження олеїнової та лінолевої жирних кислот свідчать про порушення метаболізму ліпідів в організмі та в гепатобіліарній системі. Знижений рівень фосфатидилхоліну, підвищений вміст сфінгомієліну та лізофосфатидилхоліну (токсичних фракцій фосфоліпідів, що є індикатором активізації процесів перокисного окислення ліпідів) у пацієнтів обох груп, порушене співвідношення фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну (пов'язане зі зменшенням активності антиоксидантних систем, які реагують на пошкодження клітинних мембран, і свідчить про підвищений синтез фосфатидилхоліну з фосфатидилетаноламіну), а також підвищений рівень фосфатидилінозитолу (показник мембранодеструкції) у пацієнтів із холелітіазом підтверджують роль порушення метаболізму фосфоліпідів у розвитку холелітіазу в дітей.

Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про необхідність визначення складу жирних кислот, фосфоліпідів і холестерину жовчі в пацієнтів групи ризику з метою профілактики холелітіазу, хворих на жовчнокам'яну хворобудля поліпшення ефективності лікування. Після виявлення порушень метаболізму жирних кислот, фосфоліпідів і холестерину в дітей обох груп рекомендується застосовувати препарати лецитину (ліво-лакт), омега-3-поліненасичених жирних кислот (смарт-омега), пробіотики (біфілакт) та природні сорбенти (мультисорб).

Ключові слова: діти, холелітіаз, жирні кислоти, фосфоліпіди, холестерин, профілактика.

Література: 

1. Белоусов ЮВ, Шутова ЕВ. 2012. Желчнокаменная болезнь у детей как проявление липидного дистресс-синдрома. Здоров'я України: 47—49.

2. Белоусов ЮВ, Шутова ЕВ. 2011. Начальная (докамневая) стадия желчнокаменной болезни у детей. Современная педиатрия. 1(35): 78—80.

3. Гаценко ВП, Атькова ЕР, Иванченкова РА. 2011. Целесообразность комплексного подхода при коррекции липидных нарушений у больных желчно-каменной болезнью и холестерозом желчного пузыря. Лечащий врач. 7: 15—19.

4. Желчнокаменная болезнь у детей раннего возраста. Под ред. ЛА Харитоновой, АМ Запруднова. Москва. 2012: 30.

5. Булатов ВП, Камалова АА, Хуснуллина ГА и др. 2009. Клинические, анамнестические, ультрасонографические и микроэкологические особенности желчнокаменной болезни в детском возрасте. Рос вестн перинатол и педиатр. 5: 40—43.

6. Моісеєнко РО. 2009. Частота та структура захворюваності дітей в Україні та шляхи її зниження. Современная педиатрия. 2(24): 10—14.

7. Осьодло ГВ. 2013. Фізико-хімічна стадія холестеринового калькульозу: акцент на фосфоліпідному компоненті жовчі. Новости медицины и фармации. 15(466): 6—7.

8. Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення. Наказ від 29.01.2013 р. № 59. http: www.moz.gov.ua.

9. Харитонова ЛА. 2011. Терапевтическая тактика при желчнокаменной болезни у детей. Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 1: 72—77.

10. Хоха РН. 2012. Динамика заболеваемости болезнями органов пищеварения детей в течение 3 лет. Акт пробл педиатрии. Матер XVI конгр педиатров России с междунар участием. Москва: 814.

11. Шадрин ОГ, Шутова ЕВ. 2013. Подходы к терапии ранней стадии желчнокаменной болезни у детей. Здоровье ребенка. 7(50): 176—180.

12. Gaby AR. 2009. Nutritional approaches to prevention and treatment of gallstones. Altern Med Rev. 14(3): 258—267. PMid:19803550

13. Sachdeva S, Khan Z, Ansari MA et al. 2011. Lifestyle and gallstone disease: scope for primary prevention. Indian J Community Med. 6(4): 263—267. http://dx.doi.org/10.4103/0970-0218.91327; PMid:22279255 PMCid:PMC3263145

14. Tazuma S, Kanno K, Sugiyama A et al. 2013. Nutritional factors (nutritional aspects) in biliary disorders: bile acid and lipid metabolism in gallstone diseases and pancreaticobiliary mal-junction. J Gastroenterol Hepatol. Suppl 4: 103—107. http://dx.doi.org/10.1111/jgh.12241; PMid:24251714

15. Wang HH, Portincasa P, de Bari O et al. 2013. Prevention of cholesterol gallstones by inhibiting hepatic biosynthesis and intestinal absorption of cholesterol. Eur J Clin Invest. 43(4): 413—426. http://dx.doi.org/10.1111/eci.12058; PMid:23419155 PMCid:PMC3996849

16. Svensson J, Makin E. 2012. Gallstone disease in children. Semin Pediatr Surg. 21(3): 255—265. http://dx.doi.org/10.1053/j.sempedsurg.2012.05.008; PMid:22800978

17. Yoo EH, Lee SY. 2009. The prevalence and risk factors for gallstone disease. Clin Chem Lab Med. 47: 795—807. http://dx.doi.org/10.1515/CCLM.2009.194; PMid:19499973