Modern Pediatrics. Ukraine. 7(111): 28-33. doi 10.15574/SP.2020.111.28
Похилько В. І., Козакевич О. Б., Козакевич В. К., Зюзіна Л. С., Мелащенко О. І.
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна

Для цитування: Похилько ВІ, Козакевич ОБ, Козакевич ВК, Зюзіна ЛС, Мелащенко ОІ. (2020). Визначення предикторів ризику затримки статокінетичного розвитку і поліморфізму генів GSTP1, GSTT1, GSTM1, ACE, AGT2R1 та ENOS у передчасно народжених дітей з дуже і надзвичайно малою масою тіла при народженні. Сучасна педіатрія. Україна. 7(111): 28-33. doi 10.15574/SP.2020.111.28.
Стаття надійшла до редакції 09.08.2020 р., прийнята до друку 07.11.2020 р.

Світова статистика та наукові дослідження свідчать, що передчасне народження дітей супроводжується високим ризиком виникнення в них не лише соматичної патології, але й неврологічних і психічних порушень. Тому розроблення клінічної прогностичної моделі розвитку затримки статокінетичного розвитку в ранньому віці дітей, які народилися передчасно, може стати підґрунтям для створення профілактичної програми раннього втручання.
Мета — визначити клініко-генетичні детермінанти формування затримки статокінетичного розвитку дітей, народжених із масою тіла менше 1500 г; розробити алгоритм раннього прогнозування несприятливих наслідків.
Матеріали та методи. Проведено когортне проспективне дослідження, до якого залучено 155 дітей з дуже малою та надзвичайно малою масою тіла. Вивчено їх статокінетичний розвиток у 6, 12, 18, 24 та 36 місяців скоригованого віку; встановлено детермінанти, що його визначають. Генетичні методи включали дослідження поліморфізму генів GSTP1, GSTT1, GSTM1, ACE, AGT2R1 та eNOS.
Результати. Виявлено, що у 24 місяці скорегованого віку затримку статокінетичного розвитку мають 19%, у 36 місяців — 16% обстежених дітей, які народилися з дуже малою та надзвичайно малою масою тіла. Важливими предикторами затримки статокінетичного розвитку виявилися тяжкі внутрішньошлуночкові крововиливи, перенесена анемія на другому році життя, значна затримка фізичного розвитку у 6 місяців і соціально-економічний статус родини. Встановлено, що найбільша затримка в моторній сфері була в дітей з домінантною генетичною моделлю (GG+AG vs. AA) гена GSTР1.
Висновки. Розроблена модель прогнозування затримки моторного розвитку в ранньому віці має високу специфічність (92,44%) і помірну чутливість (53,33), що свідчить про можливість її застосування для прогнозування та персоналізованого підходу до лікування.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: прогнозування, статокінетичний розвиток, дуже мала маса тіла, надзвичайно мала маса тіла, передчасно народжені діти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Arand MA, Muhlbauer R, Hengstler J. (1996). Multiplex Polymerase Chain Reaction Protocol for the Simultaneous Analysis of the Glutathione S-Transferase GSTM1 and GSTT1 Polymorphisms. Analytical Biochemistry. 236: 184-186. https://doi.org/10.1006/abio.1996.0153; PMid:8619490

2. Горовенко НГ, Знаменська ТК, Ковальова ОМ. (2010). Генетичний моніторинг новонароджених у відділеннях інтенсивної терапії (на прикладі генів сімейства глутатіон-s-трансфераз). Полтава: 35]

3. Iwata S, Nakamura T, Hizume E. (2012). Qualitative Brain MRI at Term and Cognitive Outcomes at 9 Years After Very Preterm Birth. Pediatrics. 129 (5): 1138-1147. https://doi.org/10.1542/peds.2011-1735; PMid:22529280

4. Коржинський ЮС, Сливінська-Курчак KB. (2013). Особливості фізичного, психомоторного розвитку та закономірності у дітей раннього віку, які потребували проведення штучної вентиляції легень в неонатальному періоді. Медицина транспорту України. 4 (48): 69–76.

5. Козакевич ОБ. (2016). Фізичний розвиток вкрай недоношених дітей упродовж перших трьох років життя та фактори ризику, що впливають на його значну затримку. Современная педиатрия. 4 (76): 36–39. https://doi.org/10.15574/SP.2016.76.36

6. Козакевич ВК, Козакевич ОБ, Деміденкова ГГ, Мартиненко НВ, Кащенко АЮ. (2019). Психоемоційний розвиток передчасно народжених дітей та детермінанти, що його визначають. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2 (1): 139–144.

7. Козакевич ОБ, Козакевич ВК, Зюзіна ЛС. (2019). Оцінка ризику затримки мовленнєвого розвитку дітей, які народились з дуже і надзвичайно малою масою тіла. Современная педиатрия. 1 (97): 34–38. https://doi.org/10.15574/SP.2019.97.34

8. Linda D, Breeman JJ, Baumann N, Bartmann P. (2015). Preterm Cognitive Function Into Adulthood. Pediatrics. 136 (3): 415-422. URL: http://pediatrics.aappublications.org/content/early/2015/08/05/peds. 2015. https://doi.org/10.1542/peds.2015-0608; PMid:26260714

9. Moore T, Hennessy M, Myles J. (2012). Neurological and developmental outcome in extremely preterm children born in England in 1995 and 2006: the EPICure studies. BMJ. 345: 7961. https://doi.org/10.1136/bmj.e7961; PMid:23212880 PMCid:PMC3514471

10. МОЗ України. (2008). Клінічний протокол медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років. Наказ МОЗ України № 149 від 23.03.2008. Офіційний вісник України: 67.

11. Похилько ВІ, Козакевич ОБ, Калюжка ОО. (2015). Вплив поліморфізму генів сімейств глутатіон-S-трансфераз на розвиток та захворюваність передчасно народжених дітей з бронхолегеневоюдисплазією. Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. 1 (15): 75–80.

12. Pokhylko VI, Ziuzina LS, Kozakevych OB, Martynenko NV. (2020). The contribution of genetic determinants to the development of significant delay in physical development of extremely low-birth-weight infants. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsii «Perspectives Of World Science And Education». Osaka: 170–173.

13. Ріга OO. (2016). Результати катамнестичного спостереження за дітьми групи ризику. Лікарська справа. 1 (2): 96–101.

14. Розсоха ЗІ. (2007). Роль генетичних та середовищних факторів у розвитку патологічних станів на ранніх етапах онтогенезу. Київ: 149.

15. Salminen LE, Schofield PR, Pierce KD. (2014). Impact of the AGTR1 A1166C polymorphism on subcortical hyperintensities and cognition in healthy older adults. Age (Dordr). 36 (4): 9664. https://doi.org/10.1007/s11357-014-9664-x; PMid:24981111 PMCid:PMC4150909

16. Шунько ЄЄ, Лакша ОТ, Белова ОО. (2016). Анализ перинатальної патологии дітей, які народились з дуже малою масою тіла, і стану здоров'я всіх матерів. Здоровье женщины. 1 (107): 176–179.

17. Silje K, Elgen F, Hysing M, Markestad T, Sommerfelt K. (2016). Mental Health in Children Born Extremely Preterm Without Severe Neurodevelopmental Disabilities. Pediatrics. 137: 4. URL: http://pediatrics.aappublications.org/content/137/4/peds.2015-3002. https://doi.org/10.1542/peds.2015-3002 PMid:26944946

18. Яблонь ОС, Бондаренко ТВ, Саврун ТІ, Биковська ОА, Моравська РО. (2018). Досвід роботи центру катамнестичного спостереження у Вінницькій області. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 4 (30): 5–9.

19. Знаменська ТК, Горовенко НГ, Похилько ВІ. (2009). Аналіз поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 у новонароджених, які перенесли перинатальну асфіксію. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 71 (5): 28–29.

20. Знаменська ТК, Шунько ЄЄ, Ковальова ОМ, Похилько ВІ, Маврупало ТК. (2016). Пріоритети національного плану дій з припинення смертей новонароджених, які можна попередити, в рамках глобальної стратегії ООН «Кожна жінка, кожна дитина». Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 1 (19): 5–11].