Journal Health of Woman. 2023. 4(167): 27-34; doi: 10.15574/HW.2023.167.27

Баришнікова О. П.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Для цитування: Баришнікова ОП. (2023). Вивчення ролі лейоміоми матки в прогнозуванні та лікуванні генітальних пролапсів. Український журнал Здоров’я жінки. 4(167): 27-34; doi: 10.15574/HW.2023.167.27.
Стаття надійшла до редакції 10.06.2023 р.; прийнята до друку 10.09.2023 р.

Лейоміома матки є одним із найпоширеніших доброякісних новоутворень малого таза в жінок. Те, що в понад 60% випадків лейоміому матки діагностують у перименопаузальний або постменопаузальний періоди, тобто у віковій категорії жінок із високою частотою генітального пролапса, обумовлює часте поєднання цих двох патологій.
Мета – визначити роль лейоміоми матки в розвитку та прогресуванні генітального пролапса.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження, до якого залучено 240 послідовно набраних пацієнток, із них 117 жінок з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів (дослідна група) та 123 жінки з нормальною анатомією тазових органів (група порівняння). Проаналізовано анамнез життя, сімейний, соматичний, репродуктивний, гінекологічний та акушерський анамнези, визначено антропометричні дані. Статистичну обробку даних виконано за допомогою програми «SPSS21».
Результати. За результатами мультиваріантного регресійного аналізу, значущими факторами ризику розвитку генітального пролапса є: вік, малорухомий спосіб життя, надмірні фізичні навантаження, сімейний анамнез генітального пролапса, хронічні обструктивні захворювання легень, лейоміома матки, кількість вагітностей, мимовільні викидні в ранніх термінах, кількість пологів, вік перших пологів, загальна кількість внутрішньоматкових маніпуляцій, розриви промежини.
Висновки. Лейоміома матки є незалежним фактором ризику розвитку генітального пролапса (співвідношення шансів: 5,93; 95% довірчий інтервал: 1,77-19,91).
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: генітальний пролапс, фактори ризику, лейоміома матки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Al-Hendy A, Myers ER, Stewart E. (2017). Uterine Fibroids: Burdenand Unmet Medical Need. Semin Reprod Med. 35 (6): 473-480. https://doi.org/10.1055/s-0037-1607264; PMid:29100234 PMCid:PMC6193285

2. Баришнікова ОП, Чайка КВ, Титаренко НВ, Вознюк АВ, Сидорчук ТМ. (2023). Порівняльна ефективність методів хірургічного лікування геніальних пролапсів, поєднаних із лейоміомою матки. Ukrainian Journal Health of Woman. 2 (165): 10-15. https://doi.org/10.15574/HW.2023.165.10

3. Bradley CS, Zimmerman MB, Qi Y, Nygaard IE. (2007). Natural history of pelvic organ prolapse in postmenopausal women. Obstet Gynecol. 109 (4): 848-854. https://doi.org/10.1097/01.AOG.0000255977.91296.5d; PMid:17400845

4. Chen J, Zhu L, Lang JH, Shi HH, Lou WJ, Sun ZJ et al. (2012). Prospective study on total pelvic reconstruction surgery with Prosimain the treatment of pelvic organ prolapse stage III. Zhonghua Fu Chan Ke Za Zhi. 47 (9): 664-668.

5. Collins S, Lewicky-Gaupp C. (2022). Pelvic Organ Prolapse. Gastroenterol Clin North Am. 51 (1): 177-193. https://doi.org/10.1016/j.gtc.2021.10.011; PMid:35135661

6. Daucher JA, Ellison RE, Lowder JL. (2010). Pelvic support and urinary function improve in women after surgically induced weight reduction. Female Pelvic Med Reconstr Surg. 16 (5): 263-267. https://doi.org/10.1097/SPV.0b013e3181eedb30; PMid:22453503

7. De Lancey JO, Kearney R, Chou Q, Speights S, Binno S. (2003). The appearance of levator ani muscle abnormalities in magnetic resonance images after vaginal delivery. Obstet Gynecol. 101 (1): 46-53. https://doi.org/10.1097/00006250-200301000-00012; PMid:12517644

8. Голяновський ОВ, Качур ОЮ, Будченко МА, Супрунюк КВ, Фролов СВ. (2021). Лейоміома матки: сучасні аспекти клініки, діагностики та лікування. Репродуктивне здоров’я жінки. 5 (5): 7-18. https://doi.org/10.30841/2708-8731.5.2021.240017

9. Hendrix SL, Clark A, Nygaard I, Aragaki A, Barnabei V, McTiernan A. (2002). Pelvic organ prolapse in the Women's Health Initiative: gravity and gravidity. Am J Obstet Gynecol. 186 (6): 1160-1166. https://doi.org/10.1067/mob.2002.123819; PMid:12066091

10. Iglesia CB, Smithling KR. (2017). Pelvic Organ Prolapse. Am Fam Physician. 96 (3): 179-185.

11. Jackson SR, Avery NC, Tarlton JF, Eckford SD, Abrams P, Bailey AJ. (1996). Changes in metabolism of collagen in genitourinary prolapse. Lancet. 347 (9016): 1658-1661. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(96)91489-0; PMid:8642960

12. Jørgensen S, Hein HO, Gyntelberg F. (1994). Heavy lifting at work and risk of genital prolapse and herniated lumbar disc in assistant nurses. Occup Med (Lond). 44: 47. https://doi.org/10.1093/occmed/44.1.47; PMid:8167320

13. Kudish BI, Iglesia CB, Sokol RJ, Cochrane B, Richter HE, Larson J et al. (2009). Effect of weight change on natural history of pelvic organ prolapse. Obstet Gynecol. 113 (1): 81-88. https://doi.org/10.1097/AOG.0b013e318190a0dd; PMid:19104363 PMCid:PMC2684063

14. Lapalus MG, Henry L, Barth X, Mellier G, Gautier G, Mion F et al. (2004). Enterocele: clinical risk factors and association with others pelvic floor disorders (about 544 defecographies). Gynecol Obstet Fertil. 32 (8): 595-600. https://doi.org/10.1016/j.gyobfe.2004.05.012; PMid:15450257

15. Moalli PA, Jones Ivy S, Meyn LA, Zyczynski HM. (2003). Risk factors associated with pelvic floor disorders in women undergoing surgical repair. Obstet Gynecol. 101 (5 Pt 1): 869-874. https://doi.org/10.1097/00006250-200305000-00008; PMid:12738142

16. Nygaard I, Barber MD, Burgio KL, Kenton K, Meikle S, Schaffer J et al. (2008). Prevalence of symptomatic pelvic floor disorder sin US women. JAMA. 300 (11): 1311-1316. https://doi.org/10.1001/jama.300.11.1311; PMid:18799443 PMCid:PMC2918416

17. Olsen AL, Smith VJ, Bergstrom JO, Colling JC, Clark AL. (1997). Epidemiology of surgically managed pelvic organ prolapse and urinary incontinence. Obstet Gynecol. 89 (4): 501-566. https://doi.org/10.1016/S0029-7844(97)00058-6; PMid:9083302

18. Pacilli M, Spitz L, Kiely EM, Curry J, Pierro A. (2005). Staged repair, of giant omphalocele in the neonatal period. Pediatr Surg. 40 (5): 785-788. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2005.01.042; PMid:15937814

19. Patel DA, Xu X, Thomason AD, Ransom SB, Ivy JS, De Lancey JO. (2006). Childbirth and pelvic floor dysfunction: an epidemiologic approach to the assessment of prevention opportunities at delivery. Am J Obstet Gynecol. 195 (1): 23-28. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2006.01.042; PMid:16579934 PMCid:PMC1486798

20. Polat C, Dervisoglu A, Senyurek G, Bilgin M, Erzurumlu K, Ozkan K. (2005). Umbilical hernia repair with the prolenehernia system. Am J Surg. 190 (1): 61-64. https://doi.org/10.1016/j.amjsurg.2004.09.021; PMid:15972174

21. Samuelsson EC, Victor FT, Tibblin G, Svärdsudd KF. (1999). Signs of genital prolapse in a Swedish population of women 20 to 59 years of age and possible related factors. Am J Obstet Gynecol. 180 (2 Pt 1): 299-305. https://doi.org/10.1016/S0002-9378(99)70203-6; PMid:9988790

22. Smith FJ, Holman CD, Moorin RE, Tsokos N. (2010). Lifetime risk of undergoing surgery for pelvic organ prolapse. Obstet Gynecol. 116 (5): 1096-1100. https://doi.org/10.1097/AOG.0b013e3181f73729; PMid:20966694

23. Spence-Jones C, Kamm MA, Henry MM, Hudson CN. (1994). Bowel dysfunction: a pathogenic factor in uterovaginal prolapse and urinary stress incontinence. Br J Obstet Gynaecol. 101 (2): 147-152. https://doi.org/10.1111/j.1471-0528.1994.tb13081.x; PMid:8305390

24. Swift S, Woodman P, O'Boyle A, Kahn M, Valley M, Bland D et al. (2005). Pelvic Organ Support Study (POSST): the distribution, clinical definition, and epidemiologic condition of pelvic organ support defects. Am J Obstet Gynecol. 192 (3): 795-806. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2004.10.602; PMid:15746674

25. Wallace K, Zhang S, Thomas L, Stewart EA, Nicholson WK, Wegienka GR et al. (2020). Comparative effectiveness of hysterectomy versus myomectomy on-one-year-health-related quality of life in women with uterine fibroids. Fertil Steril. 113 (3): 618-626. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2019.10.028; PMid:32192594

26. Ward RM, Velez Edwards DR, Edwards T, Giri A, Jerome RN, Wu JM. (2014). Genetic epidemiology of pelvic organ prolapse: a systematic review.Am J Obstet Gynecol. 211 (4): 326-335. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2014.04.006; PMid:24721264 PMCid:PMC4213176

27. Woodman PJ, Swift SE, O'Boyle AL, Valley MT, Bland DR, Kahn MA et al. (2006). Prevalence of severe pelvic organ prolapse in relation to job description and socio economic status: a multicentercross-sectionalstudy. Int Urogynecol J Pelvic Floor Dysfunct. 17 (4): 340-345. https://doi.org/10.1007/s00192-005-0009-2; PMid:16261426

28. Zalewski M, Kołodyńska G, Mucha A, Bełza Ł, Nowak K, Andrzejewski W. (2020). he assessment of quality of life and satisfaction with life of patients before and after surgery of an isolated apical defect using synthetic materials. BMC Urol. 20: 104. https://doi.org/10.1186/s12894-020-00666-7; PMid:32689981 PMCid:PMC7370467

29. Железов ДМ. (2021). Особливості МРТ-візуалізації міом матки на передопераційному етапі. Вісник медичних і біологічних досліджень. 1 (7): 62-65.