• Використання рефлюксанкети для скринінгової діагностики патологічного гастроезофагеального рефлюксу в дітей 
ua До змісту

Використання рефлюксанкети для скринінгової діагностики патологічного гастроезофагеального рефлюксу в дітей 

PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2014.4(60):54–56;doi10.15574/PP.2014.60.54 

Використання рефлюксанкети для скринінгової діагностики патологічного гастроезофагеального рефлюксу в дітей 

О.О. Старець, В.В. Трухальська 
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна 

УДК 616.33008.17053.207 

Мета — оцінити діагностичну цінність рефлюксанкети для скринінгового відбору дітей, які потребують проведення додаткових клінікоінструментальних досліджень для підтвердження наявності патологічного гастроезофагеального рефлюксу або гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. 

Пацієнти та методи. Під наглядом перебувало 172 дитини віком від 3 місяців до 3 років, які знаходилися на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в дитячій міській лікарні № 3 та міській клінічній лікарні № 9 імені проф. О.І. Мінакова м. Одеси в період з червня 2012 р. по лютий 2014 р., що надходили на обстеження і лікування різних соматичних захворювань. Усім дітям досліджуваної групи проведено оцінку стану за допомогою рефлюксанкети, і лише пацієнтам із сумою балів понад 7 за результатами оцінки рекомендовано подальше обстеження органів травлення (загальноклінічні та біохімічні дослідження, молекулярногенетичне обстеження для виявлення мутацій гена колагену А3, ендоскопічне дослідження стравоходу та шлунка, рНметрія стравоходу). Ефективність та інформативність методу оцінено за допомогою ROCаналізу, визначення показників чутливості (Se, sensitivity) і специфічності (Sp, specificity), з 95% довірчими інтервалами. В якості «порога відсікання» для обчислення AUC (площі під кривою) визначено суму балів рефлюксанкети, рівну 7. 

Результати. При аналізі результатів оцінки за допомогою рефлюксанкети отримано такі дані: з 172 обстежених дітей у 24 (13,9%, 0,29–1,66 95% ДІ) виявлено результат понад 9 балів, у 37 (21,5%, 0,61–2,62 95% ДІ) — 7 балів, у 111 (64,5%, 0.9–3,188 95% ДІ) — 6 балів і менше. 

Висновки. Рефлюксанкета є високочутливим і специфічним методом для скринінгової діагностики патологічного гастроезофагеального рефлюксу в дітей. Рефлюксанкета дає змогу диференціювати дітей на групи для подальшої діагностики з урахуванням її інвазивності. 

Ключові слова: діти, гастроезофагеальний рефлюкс, скринінг. 

Література: 
 

1. Белоусов ЮВ. 2007. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь в детском возрасте. Здоров'я України. 5: 24—25.

2. Бєлоусов ЮВ. 2007. Гастроентерологія дитячого віку. Киев, СПД Коляда ОП: 440.

3. Бурков СГ, Арутюнов АТ, Алексеев ЕП, Юренев ГЛ. 2007. Бронхолегочная и отофарингеальная патология и гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь. Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии. 1: 35—42.

4. Волосовець ОП, Кривопустов СП, Карулина ЮВ. 2007. Сучасний погляд на проблему порушень моторної функції верхнього відділу травневого каналу. Здоровье ребенка. 5(114): 7—9.

5. Ивашкин ВТ. 2008. Клинические рекомендации. Гастроэнтерология. Под ред. Ивашкина ВТ. Москва, ГЭОТАР-Медиа: 208.

6. Завикторина ТГ, Стрига ЕВ, Соколова ЮБ и др. 2008. Особенности течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у детей. Лечащий врач. 7: 88—89.

7. Про затвердження протоколів діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей: наказ МОЗ України від 26.05.2010 р.№ 438. http://www.moz.gov.ua.

8. Циммерман ЯС, Вологжанина ЛГ. 2007. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: патогенез, клиника, диагностика и лечение. Клиническая медицина. 1: 16—24.

9. Щербаков ПЛ. 2007. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у детей. Болезни органов пищеварения. 9,2: 42—47.

10. Rasguin A, Di Lorenzo, Forbers D et al. 2009. Childhood functional gastrointestional disorders. Adolesc Gastroenterol. 130(5): 1527—1537. http://dx.doi.org/10.1053/j.gastro.2005.08.063; PMid:16678566

11. Varil MF, Van Zanten SV, Kahrilas PE et al. 2008. The Montreal definition and classification of gastroesophageal reflux disease: A global evidence based consensus. Am J Gastroenterol. 101: 1900—1920.