Paediatric surgery.Ukraine.2019.4(65):55-61; DOI 10.15574/PS.2019.65.55

А.Ж. Хамраєв, Д.Б. Рахмонов
Ташкентський педіатричний медичний інститут, Республіка Узбекистан
Самаркандський державний медичний інститут, Республіка Узбекистан

Для цитування: Хамраєв АЖ, Рахмонов ДБ. (2019). Тактичні підходи до хірургічної корекції післяопераційних ускладнень в аноректальній зоні у дітей. Хірургія дитячого віку. 4(65): 55-61. doi 10.15574/PS.2019.65.55
Стаття надійшла до редакції 22. 08.2019 р., прийнята до друку 04.12.2019 р.

Мета: покращення результатів хірургічної корекції післяопераційних ускладнень (ПУ) в аноректальній зоні у дітей.
Матеріали і методи. Обстежено 58 хворих з ПУ в аноректальній зоні після первинної і повторної корекції аноректальних мальформацій (АРМ). Проведено 137 реконструктивних операцій. Діагностичний алгоритм включав клінічне, рентгенологічне, лабораторне, ендоскопічне обсеження, МРТ.
Результати і висновки. Аналіз віддалених результатів після первинної і повторної корекції АРМ показав, що недостовірна первинна діагностика, неадекватна доопераційна підготовка, вибір методу операції призвели до розвитку недостатності анального сфінктера (НАС), що вимагало проведення великої кількості повторних операцій. Вивчалися причини ускладнень, проаналізовані помилки, оптимізовані показання, терміни, доступи, обсяг і методи повторної операції. Оптимізація тактичних підходів, методів хірургічного і реабілітаційного лікування призвела до покращення результатів лікування післяопераційної НАС до 85,4%.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів).
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: аноректопластика, післяопераційні ускладнення, аноректальні вади, корекція.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аверин ВИ и др. (2015). Аноректальные мальформации у детей (федеральные клинические рекомендации): научное издание. Детская хирургия.19;4: 29-35.

2. Гераскин АВ, Дронов АФ, Смирнов АН. (2012). Детская колопроктология. Москва. Издательская группа Контент. 664.

3. Ленюшкин АИ, Комиссаров ИА. (2008). Педиатрическая колопроктология. Москва.

4. Наврузов СН и др. (2014). Ошибки и осложнения при выполнении операции на аноректальной зоне. Хирургия Узбекистана. 1(61): 65-68.

5. Саламов КН, Дульцев ЮВ. (1998). Аноректальные аномалии у взрослых. Москва: Медицина.

6. Хамраев АЖ, Атакулов ЖА. (2015). Болалар колоректал хирургияси. Ташкент. Изд. Укитувчи нашриёт-Матбаа ижодий уйи: 383.

7. Shamsiev AM i dr. (2014). Hirurgicheskaya korrektsiya nederzhanie kala pri svischah v polovuyu sistemu u detey. Rossiyskiy vestnik detskoy hirurgii, anesteziologii i reanimatologii

8. Creighton SM, Chernausek SD, Romao R, Ransley PG, Pippi Salle J. (2012). Timing and nature of reconstructive surgery for Disorder of Sex Development – Introduction. J Pediatr Urol.8: 602-610.

9. Gonzalez R, Ludwikiwski B. (2012). Management of the high urogenital sinus – Risk of overexposure? J Urol.187: 787-788.

10. Pippi Salle L, Lorenzo AJ, Jesus LE et al. (2012). Surgical treatment of high urogenital sinuses using the anterior sagittal transrectal approach: A useful strategy to optimize exposure and outcomes. J Urol.187: 1024-1031.

11. Shiryaev ND, Kaganov IM. (2012). Essays on reconstructive surgery of the external genitalia in children. Part 2. Syktyvkar: 81.