Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2020. 1(81): 76-87; doi 10.15574/PP.2020.81.76
Марушко Р. В., Дудіна О. О., Марушко Т. Л.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

 Для цитування: Марушко РВ, Дудіна ОО, Марушко ТЛ. (2020). Сучасний стан стаціонарної допомоги дитячому населенню. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(81): 76-87; doi 10.15574/PP.2020.81.76
Стаття надійшла до редакції 15.02.2020 р.,; прийнята до друку 12.03.2020 р.

Стаціонарна допомога традиційно посідає провідне місце в системі надання медичної допомоги дітям. В її рамках вирішуються актуальні та стратегічно важливі завдання держави у сфері охорони здоров'я щодо зниження рівня малюкової і дитячої смертності, інвалідності, боротьби з прогресуючим перебігом хронічних захворювань.
Мета — провести ретроспективний аналіз і оцінити стан стаціонарної допомоги дитячому населенню, визначити тенденції її доступності та ефективності.
Пацієнти та методи. Під час аналізу використано дані Державної служби статистики України та ДУ «Центр медичної статистики МОЗ України» за період 1990–2019 рр. Застосовано методи системного підходу, структурно-логічного, епідеміологічного аналізу.
Результати. За даними дослідження, державну систему госпітальної допомоги дітям запроваджено після 1917 р., а з 1948 р. розпочато створення об'єднаних із поліклінікою дитячих лікарень. У подальшому нарощено ліжковий фонд і збільшено забезпечення ліжками дітей за відсутності науково-обґрунтованих нормативів. Екстенсивний розвиток системи охорони здоров'я, коли за недостатнього фінансування галузі усі зусилля спрямовані на збільшення дитячих лікарень і нарощення лікарняного фонду для дітей, призвів до того, що у структурі лікарняних закладів для дітей стали переважати лікарні з низькими ресурсними можливостями. Лише за роки суверенності України упорядковано ліжковий фонд і скорочено малопотужні, економічно нерентабельні лікарні: усього з 1991 р. скорочено 51,1 тис. дитячих ліжок. Наразі в Україні функціонує 39,5 тис. ліжок для дітей, 53,2% з яких розгорнуто в самостійних дитячих лікарнях (28 дитячих обласних, 49 дитячих міських, 3 дитячі інфекційні і 2 дитячі туберкульозні). Установлено, що в Україні збережено доступність і якість стаціонарної допомоги дітям (у 2019 р. рівень госпіталізації становив 185,7 на 1000 дітей, загальна летальність — 0,17%, летальність дітей до одного року — 0,93%, післяопераційна летальність — 0,33% при 172,3, 0,33%, 1,06% і 0,11% відповідно у 2000 р.), ефективність використання ліжкового фонду (обіг ліжка — 22,97 у 2000 р. і 32,89 у 2019 р.).
Висновки. Удосконалення стаціонарної ланки педіатричної допомоги дітям у сучасних умовах доцільно спрямувати на переведення стаціонарної допомоги на фінансування за принципом закінченого випадку, а також на розроблення оптимізованих форм її надання, створення телекомунікаційних зв'язків між фахівцями та закладами державних і громадських структур, формування єдиної системи моніторингу і оцінки.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду дітей і батьків.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, стаціонарна допомога, забезпеченість доступність. ефективність, летальність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антипкін ЮГ, Резниченко ЮГ, Ярцева МО. (2012). Вплив факторів навколишнього середовища на стан здоров'я дітей раннього віку. Перинатологія і педіатрія. 1 (49):

48—51. URL:http://medlib.dp.gov.ua/jirbis2/images/fond-publications/perinatologiya-ipediatriya/perinatologiya-i-pediatriya_2012_1.pdf.

2. Антипкін ЮГ, Волосовець ОП, Майданник ВГ, Березенко ВС, Моісеєнко РО, Виговська ОВ, Кривопустов та ін. (2018, квітень 11). Стан здоров'я дитячого населення — майбутнє країни (частина 1). Здоров'я дитини. 13 (1): 1-11. URL: .http://www.mif-ua.com/archive/issue-34652. https://doi.org/10.22141/2224-0551.13.1.2018.127059.

3. Ваганов НН. (2009). Медико-социальные и организационные проблемы стационарной помощи детям в России; Актовая речь. Москва: 27. URL:

https://rmapo.ru/medical/38-vaganov-nn-mediko-socialnye-i-organizacionnye-problemy-stacionarnoy-pomoschi-detyam-v-rossii.html.

4. Гойда НГ, Корицький ГИ. (2013, січень 25). Концепція реформування педіатричної служби в Тернопільській області. Укр. мед. часопис. 4 (96): 135—138. URL: https://www.umj.com.ua/article/62995/koncepciya-reformuvannya-pediatrichnoi-sluzhbi-v-ternopil- skij-oblast.

5. Дудіна ОО, Слабкий ГО, Моісеєнко РО, Педан ВБ, Жилка НЯ, Бринь ГО, Осташко СІ. (2008, квітень 12). Ситуаційний аналіз стану охорони здоров'я дітей та підлітків в Україні. Частина II. Забезпечення принципу соціальної справедливості щодо здоров'я дітей та підлітків. Вісн. соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. 2: 9—16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VSG_2014_2_13 6.

6. КМУ. (2020). Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році. Постанова КМУ від 05.02.2020 № 65. URL: zakon.rada.gov.ua›65-2020-п.

7. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. (2017). Цілі Сталого Розвитку: Україна. Національна доповідь. URL: http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf.

8. Стан здоров'я населення України та результати діяльності закладів охорони здоров'я (2001). Щорічна доповідь. 2000 рік. За ред. В. Москаленка. Київ: 304.

9. Хвисюк ОМ, Цодікова ОА, Рожнов ОО. (2015, березень 23). Як зберегти та покращити амбулаторно-поліклінічну допомогу дітям у мегаполісі на етапі реформування галузі. Проблеми безперервної медичної освіти та науки. 1: 6—12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2015_1_3.