• Рівень тривожності в дітей з підвищеною масою тіла та ожирінням
ua До змісту Повний текст статті

Рівень тривожності в дітей з підвищеною масою тіла та ожирінням

Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2023. 3(95): 61-65; doi 10.15574/PP.2023.95.61
Аряєв М. Л., Селімханова Д. С., Шевченко І. М.
Одеський національний медичний університет, Україна

Для цитування: Aryayev ML, Selimkhanova DS, Shevchenko IM. (2023). Anxiety level in overweight and obese children. Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 3(95): 61-65; doi 10.15574/PP.2023.95.61.
Стаття надійшла до редакції 05.05.2023 р.; прийнята до друку 10.09.2023 р.

Мета – визначити рівень особистісної та ситуативної тривожності в дітей з надмірною масою тіла й ожирінням.
Пацієнти та методи. До дослідження в Одеській дитячій клінічній лікарні залучено 153 дитини (72 дівчинки і 81 хлопчик) віком 12-17 років. Оцінку антропометричних показників, яка включала масу і довжину тіла, індекс маси тіла (ІМТ), проведено з урахуванням віку та статі. Залежно від значень ІМТ дітей поділено на три групи: 1-ша – діти з масою тіла, що відповідає віку та статі; 2-га – діти з надмірною масою тіла; 3-тя – діти з ожирінням. Стан особистісної та ситуативної тривожності оцінено за допомогою опитувальника Спілбергера-Ханіна.
Результати. У дітей з ожирінням серед коморбідних захворювань частіше зустрічалися біліарна дискінезія (14,28%), артеріальна гіпертензія (10,52%). Інфекції шкіри відмічалися в 4% підлітків, як і синдром обструктивного апное під час сну – 2%. У досліджуваних групах дітей рівень тривожності зростав пропорційно до ступеня збільшення маси тіла. Особистісна тривожність у дітей з ожирінням щодо контролю відзначалася на вищому рівні – відповідно 50,1±1,04 і 30,27±0,98 (χ2=49,9; р=0,0001). Ситуаційна тривожність також підвищувалася в групі дітей з ожирінням, але відмінності були виражені меншою мірою – 38,94±0,74 і 33,91±0,93 (χ2=5,49; р=0,019).
Висновки. Отримані результати свідчать про доцільність подальшого вивчення психоемоційного стану та якості життя дітей з надмірною масою тіла й ожирінням для індивідуального психологічного супроводу та корекції психоемоційних розладів.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: особистісна тривожність, ситуаційна тривожність, діти, ожиріння.

ЛІТЕРАТУРА

1. Apperley LJ, Blackburn J, Erlandson‐Parry K, Gait L. (2022). Childhood obesity: A review of current and future management options. Clinical Endocrinology. 96: 288-301. https://doi.org/10.1111/cen.14625; PMid:34750858

2. Aryayev M, Senkivska L, Lowe JB. (2021). Psycho-Emotional and Behavioral Problems in Children With Growth Hormone Deficiency. Frontiers in Pediatrics. 9: 1-6. https://doi.org/10.3389/fped.2021.707648; PMid:34631612 PMCid:PMC8495251

3. Baker C. (2019). Briefing paper: obesity statistics. House of Commons Library. 3336: 1‐20.

4. Centers for Disease Control and Prevention. (2021). Prevalence of childhood obesity in the United States. URL: https://www.cdc.gov/obesity/data/childhood.html.

5. Dovidnyk dytiachoho endokrynoloha. (2008). Tsentr medychnoi statystyky MOZ Ukrainy. Kyiv: 105.

6. Дячук ДД, Заболотна ІЕ, Ященко ЮБ. (2017). Ожиріння у дітей: фактори ризику та рекомендації з профілактики. Современная педиатрия. 2 (82): 42-46. https://doi.org/10.15574/SP.2017.82.42.

7. Hampl SE, Hassink SG, Skinner AC, Armstrong SC et al. (2023). Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Treatment of Children and Adolescents With Obesity. Pediatrics. 151 (2): e2022060640. https://doi.org/10.1542/peds.2022-060640; PMid:36622115

8. Honcharenko T. (2004). Tryvozhna dytyna. Psykholoh. 5: 4-5.

9. Krushnapriya SS, Bishnupriya S, Choudhury AK, Bhadoria AS. (2015). Childhood obesity: causes and consequences. J Family Med Prim Care. 4 (2): 187-192. https://doi.org/10.4103/2249-4863.154628; PMid:25949965 PMCid:PMC4408699

10. Lemak MV, Petryshche VIu. (2012). Psykholohu dlia roboty. Diahnostychni metodyky: zbirnyk. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi: 616.

11. Livingstone B. (2000). Epidemiology of childhood obesity in Europe. Eur. J Pediatr. 159 (1): 14-34. https://doi.org/10.1007/PL00014363; PMid:11011953

12. Mouratidi P-S, Bonoti F, Leondari A. (2015). Children's perceptions of illness and health: An analysis of drawings. Health Education Journal. 75 (4): 1-14. https://doi.org/10.1177/0017896915599416

13. MOZ Ukrainy. (2022). Pro zatverdzhennia Standartiv medychnoi dopomohy «Ozhyrinnia u ditei». Nakaz MOZ Ukrainy vid 24.09.2022 No. 1732. URL: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2022/09/2022_08_29_kn_ozhyrinnya-u-ditej.pdf.

14. Mykhailova EA, Kukuruza HV, Shestopalova LF, Pidkorytov VS. (2021). Kliniko-psykholohichni osoblyvosti ditei z riznymy formamy ozhyrinnia. Problemy endokrynnoi patolohii. 2: 56-63.

15. Skirda IYu, Petishko OP, Gladun VN, Zavgorodnyaya NYu. (2016). Ozhirenie v detskom vozraste. Statisticheskaya otsenka rasprostranennosti v Ukraine: regionalnyiy aspect. Gastroenterologiya. 1 (59): 8-14.

16. Циунчик ЮГ. (2016). Клінічне значення психоемоційних факторів при ожирінні у дітей. Современная педиатрия. 5 (77): 98-101. https://doi.org/10.15574/SP.2016.77.98.

17. WHO. (2021, Aug). Obesity and overweight: WHO; 2021. URL: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight.

18. Zabolotna IE, Yashchenko LV. (2019). Ozhyrinnia ta nadmirna masa tila v ditei, kryterii diahnostyky ta statystyka poshyrenosti. Klinichna ta profilaktychna medytsyna. 2 (8): 36-46.