Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2026.1(105): 67-73. doi: 10.15574/PP.2026.1(105).6773
Большова О. В.¹, Ризничук М. О.², Маліновська Т. М.¹, Кваченюк Д. А.^1
1ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ
²Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Для цитування: Большова ОВ, Ризничук МО, Маліновська ТМ, Кваченюк ДА. (2026). Поліморфізм гена LEPR у дітей із гіпоталамічним ожирінням. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(105): 67-73. doi: 10.15574/PP.2026.1(105).6773.
Стаття надійшла до редакції 14.11.2025 р.; прийнята до друку 16.02.2026 р.

Ожиріння в дітей є складним мультифакторним станом, що формується під впливом генетичних, епігенетичних і середовищних чинників. Важливу роль у регулюванні енергетичного балансу відіграє лептин – гормон, який продукується адипоцитами та реалізує свою дію через лептиновий рецептор (LEPR), основна експресія якого відбувається в гіпоталамусі.
Мета – оцінити вплив поліморфізму Q223R (rs1137101) гена LEPR на ризик розвитку гіпоталамічного ожиріння в дітей.
Матеріали і методи. Обстежено 36 дітей віком 14,53±2,24 року з гіпоталамічним ожирінням. Визначено масу тіла, індекс маси тіла, індекс НОМА-IR за міжнародними стандартами. Проведено генотипування поліморфізму LEPR Q223R (rs1137101) методом полімеразної ланцюгової реакції з подальшим аналізом довжини рестрикційних фрагментів. Статистичну обробку виконано в Microsoft Excel, розраховано частоти генотипів, алелей і відношення шансів (OR).
Результати. У дітей із гіпоталамічним ожирінням частка гетерозиготного генотипу A/G була в 1,6 разу вищою порівняно зі здоровими дітьми з нормальним харчовим статусом і без супутніх захворювань (OR=2,89), тоді як гомозиготний генотип A/A траплявся рідше (OR=0,15). Алель G частіше траплявся в дітей із гіпоталамічним ожирінням (pG=0,5694), проте асоціація не була статистично значущою (OR=1,21). Розподіл генотипів відповідав рівновазі Харді-Вайнберга.
Висновки. Поліморфізм LEPR Q223R (rs1137101) пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку гіпоталамічного ожиріння в дітей, особливо в носіїв гетерозиготного варіанта A/G. Алель G може виступати потенційним генетичним маркером схильності до порушення енергетичного гомеостазу при гіпоталамічній дисфункції. Виявлені результати вказують на необхідність урахування клінічного контексту в інтерпретації ролі генетичних варіантів у патогенезі ожиріння.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: гіпоталамічне ожиріння, діти, поліморфізм LEPR rs1137101.

ЛІТЕРАТУРА

1. Almeida SM, Furtado JM, Mascarenhas P, Ferraz ME, Ferreira JC, Monteiro MP et al. (2018). Association between LEPR, FTO, MC4R, and PPARG-2 polymorphisms with obesity traits and metabolic phenotypes in school-aged children. Endocrine. 60(3): 466-478. Epub 2018 Apr 20. https://doi.org/10.1007/s12020-018-1587-3; PMid:29679223 PMCid:PMC5937906

2. Atoum MF, Hamaid Alparrey AA. (2022). Association of Leptin Receptor Q223R Gene Polymorphism and Breast Cancer Patients: A Case Control Study. Asian Pac J Cancer Prev. 23(1): 177-182. https://doi.org/10.31557/APJCP.2022.23.1.177; PMid:35092386 PMCid:PMC9258657

3. Bender N, Allemann N, Marek D, Vollenweider P, Waeber G, Mooser V et al. (2011). Association between variants of the leptin receptor gene (LEPR) and overweight: a systematic review and an analysis of the CoLaus study. PLoS One. 6(10):e26157. Epub 2011 Oct 18. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0026157; PMid:22028824 PMCid:PMC3196514

4. Casado ME, Collado-Pérez R, Frago LM, Barrios V. (2023). Recent Advances in the Knowledge of the Mechanisms of Leptin Physiology and Actions in Neurological and Metabolic Pathologies. Int J Mol Sci. 24(2):1422. https://doi.org/10.3390/ijms24021422; PMid:36674935 PMCid:PMC9860943

5. Daghestani M, Purohit R, Daghestani M, Daghistani M, Warsy A. (2019). Molecular dynamic (MD) studies on Gln233Arg (rs1137101) polymorphism of leptin receptor gene and associated variations in the anthropometric and metabolic profiles of Saudi women. PLoS One. 14(2): e0211381. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0211381; PMid:30763324 PMCid:PMC6375553

6. Domínguez-Reyes T, Astudillo-López CC, Salgado-Goytia L, Muñoz-Valle JF, Salgado-Bernabé AB, Guzmán-Guzmán IP et al. (2015). Interaction of dietary fat intake with APOA2, APOA5 and LEPR polymorphisms and its relationship with obesity and dyslipidemia in young subjects. Lipids Health Dis. 14: 106. https://doi.org/10.1186/s12944-015-0112-4; PMid:26365669 PMCid:PMC4568066

7. Frongillo EA, Lampl M. (2011). Early identification of children at risk of developing obesity. Arch Pediatr Adolesc Med. 165(11): 1043-1044. doi: 10.1001/archpediatrics.2011.193. https://doi.org/10.1001/archpediatrics.2011.193; PMid:22065186

8. Ghalandari H, Hosseini-Esfahani F, Mirmiran P. (2015). The Association of Polymorphisms in Leptin/Leptin Receptor Genes and Ghrelin/Ghrelin Receptor Genes With Overweight/Obesity and the Related Metabolic Disturbances: A Review. Int J Endocrinol Metab. 13(3): e19073. https://doi.org/10.5812/ijem.19073v2; PMid:26425125 PMCid:PMC4584420

9. Gregoor JG, van der Weide J, Mulder H, Cohen D, van Megen HJ et al. (2009). Polymorphisms of the LEP- and LEPR gene and obesity in patients using antipsychotic medication. J Clin Psychopharmacol. 29(1): 21-25. https://doi.org/10.1097/JCP.0b013e31819359be; PMid:19142102

10. Kim JH, Choi JH. (2013). Pathophysiology and clinical characteristics of hypothalamic obesity in children and adolescents. Ann Pediatr Endocrinol Metab. 18(4): 161-167. Epub 2013 Dec 31. https://doi.org/10.6065/apem.2013.18.4.161; PMid:24904871 PMCid:PMC4027083

11. Marcos-Pasero H, Aguilar-Aguilar E, Colmenarejo G, Ramírez de Molina A, Reglero G, Loria-Kohen V. (2020). The Q223R Polymorphism of the Leptin Receptor Gene as a Predictor of Weight Gain in Childhood Obesity and the Identification of Possible Factors Involved. Genes (Basel). 11(5): 560. https://doi.org/10.3390/genes11050560; PMid:32429577 PMCid:PMC7288327

12. Mărginean CO, Mărginean C, Voidăzan S, Meliţ L, Crauciuc A et al. (2016). Correlations Between Leptin Gene Polymorphisms 223 A/G, 1019 G/A, 492 G/C, 976 C/A, and Anthropometrical and Biochemical Parameters in Children With Obesity: A Prospective Case-Control Study in a Romanian Population-The Nutrichild Study. Medicine (Baltimore). 95(12): e3115. https://doi.org/10.1097/MD.0000000000003115; PMid:27015185 PMCid:PMC4998380

13. Mergen H, Karaaslan C, Mergen M, Deniz Ozsoy E, Ozata M. (2007). LEPR, ADBR3, IRS-1 and 5-HTT genes polymorphisms do not associate with obesity. Endocr J. 54(1):89-94. Epub 2006 Nov 24. https://doi.org/10.1507/endocrj.K06-023; PMid:17124363

14. Molitch ME, Clemmons DR, Malozowski S, Merriam GR, Vance ML; Endocrine Society. (2011). Evaluation and treatment of adult growth hormone deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 96(6): 1587-609. https://doi.org/10.1210/jc.2011-0179; PMid:21602453

15. Paolini B, Maltese PE, Del Ciondolo I, Tavian D, Missaglia S, Ciuoli C et al. (2016). Prevalence of mutations in LEP, LEPR, and MC4R genes in individuals with severe obesity. Genet Mol Res. 15(3). https://doi.org/10.4238/gmr.15038718; PMid:27706562

16. Paracchini V, Pedotti P, Taioli E. (2005). Genetics of leptin and obesity: a HuGE review. Am J Epidemiol. 162(2): 101-114. Epub 2005 Jun 22. https://doi.org/10.1093/aje/kwi174; PMid:15972940

17. Похилько ВІ, Чернявська ЮІ, Цвіренко СМ, Россоха ЗІ, Климчук ЮЮ. (2020). Вплив поліморфізму генів LEPR ТА GR на стан здоров’я матерів з метаболічними порушеннями та їх новонароджених дітей. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 20(3): 20-25. https://doi.org/10.31718/2077-1096.20.3.20.

18. Pyrzak B, Wisniewska A, Kucharska A, Wasik M, Demkow U. (2009). No association of LEPR Gln223Arg polymorphism with leptin, obesity or metabolic disturbances in children. Eur J Med Res. 14; Suppl 4: 201-204. https://doi.org/10.1186/2047-783X-14-S4-201; PMid:20156757 PMCid:PMC3521329

19. Rojano-Rodriguez ME, Beristain-Hernandez JL, Zavaleta-Villa B, Maravilla P, Romero-Valdovinos M, Olivo-Diaz A. (2016). Leptin receptor gene polymorphisms and morbid obesity in Mexican patients. Hereditas. 153: 2. https://doi.org/10.1186/s41065-016-0006-0; PMid:28096764 PMCid:PMC5224584

20. Salmi М. (2018). Nutrition: gender differences and the role of women. Ital J Gender-Specific Med. 4(3): e130-e132. doi 10.1723/3035.30363

21. Shehab MJ, Al-Mofarji ST, Mahdi BM, Ameen RS, Al-Zubaidi MM. (2025). The correlation between obesity and leptin signaling pathways. Cytokine. 192: 156970. Epub 2025 May 26. https://doi.org/10.1016/j.cyto.2025.156970; PMid:40424747

22. Wauman J, Zabeau L, Tavernier J. (2017). The Leptin Receptor Complex: Heavier Than Expected? Front Endocrinol (Lausanne). 8: 30. https://doi.org/10.3389/fendo.2017.00030; PMid:28270795 PMCid:PMC5318964

23. Yang Y, Niu T. (2018). A meta-analysis of associations of LEPR Q223R and K109R polymorphisms with Type 2 diabetes risk. PloS One. 13(1): e0189366. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0189366; PMid:29293570 PMCid:PMC5749718

24. Yuliawati TH, Tirthaningsih NW, Ugrasena IDG, Soesilawati P, Notopuro H. (2024). Association Between Leptin Receptor Gene (LEPR) Polymorphism and Obesity: A Review. Malaysian Journal of Medicine and Health Sciences. 20; Suppl 12: 156-165.

25. Zhang Y, Proenca R, Maffei M, Barone M, Leopold L, Friedman JM. (1994). Positional cloning of the mouse obese gene and its human homologue. Nature. 372(6505): 425-432. Erratum in: Nature 1995 Mar 30; 374(6521): 479. https://doi.org/10.1038/372425a0; PMid:7984236