• Особливості відповіді на базисну протизапальну терапію школярів з альтернативними запальними фенотипами бронхіальної астми
ua До змісту Повний текст статті

Особливості відповіді на базисну протизапальну терапію школярів з альтернативними запальними фенотипами бронхіальної астми

Modern Pediatrics. Ukraine. (2021). 7(119): 40-45. doi 10.15574/SP.2021.119.40
Колоскова О. К., Богуцька Н. К., Тарнавська С. І., Буринюк–Глов'як Х. П.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Для цитування: Колоскова ОК, Богуцька НК, Тарнавська СІ, Буринюк-Глов'як ХП. (2021). Особливості відповіді на базисну протизапальну терапію школярів з альтернативними запальними фенотипами бронхіальної астми. Сучасна педіатрія. Україна. 7(119): 40-45. doi 10.15574/SP.2021.119.40.
Стаття надійшла до редакції 06.07.2021 р., прийнята до друку 09.11.2021 р.

Мета — оцінити ефективність тривалої протизапальної терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами (ІГКС) у дітей за альтернативних запальних фенотипів бронхіальної астми (БА) для розроблення індивідуалізованого контролю лікування.
Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 94 дітей шкільного віку з БА. За результатами цитологічного дослідження мокротиння сформовано 2 клінічні групи спостереження: І група — 38 пацієнтів із нееозинофільним (нейтрофільним) характером запального процесу бронхів (середній вік — 11,1±2,9 року, частка хлопчиків — 52,6±8,1%); ІІ група — 56 дітей з еозинофільним запаленням дихальних шляхів (>3% еозинофільних гранулоцитів у мокротинні), тобто еозинофільним астма-фенотипом (середній вік — 12,2±3,2 року, частка хлопчиків — 67,9±6,2%; P>0,05). За основними характеристиками групи спостереження були зіставлюваними. Усім пацієнтам проведено комплексне клініко-параклінічне, спірографічне дослідження. Бальну оцінку контролю симптомів БА здійснено за допомогою анкети на початку та наприкінці курсу протизапальної базисної терапії. До опитувального листа увійшли відображені в балах клінічні ознаки БА, оцінені пацієнтами та їхніми батьки, а також шкала інструментальних досліджень за даними спірографічного обстеження хворих.
Результати. Показано, що вища ефективність тривалих курсів базисної терапії ІГКС відмічалася в пацієнтів з еозинофільним характером запалення дихальних шляхів. Так, частка хворих з умовно задовільним рівнем клінічного контролю захворювання та з близькими до норми показниками спірографії становила у ІІ групі: до лікування ІГКС — 25,0% і 31,9%, а після лікування — 81,3% (Р<0,01) і 69,0% (Р<0,01) відповідно. Отже, зростання на 69,3% відносного ризику (ЗВР) та на 56,3% абсолютного ризику (ЗАР) контролю БА показало виразний контролюючий ефект ІГКС за еозинофільного характеру запалення дихальних шляхів. Мінімальна кількість хворих (МКХ), яких слід пролікувати для отримання хоча б одного позитивного результату, становила 2 особи. Водночас у хворих із нейтрофільним характером запального процесу частка пацієнтів з умовно задовільним рівнем клінічного та паракінічного (за показниками спірографії) контролю захворювання становила: до лікування ІКГС — 30,8% і 30,8%, а після лікування — 50% (РТМФ>0,05) і 76,9% (РТМФ<0,01) відповідно. Таке персистування клінічних проявів захворювання свідчило про недостатній рівень контролю нееозинофільної БА при лікуванні ІГКС і ставило під сумнів доцільність монотерапії цією групою нейтрофільного запалення бронхів. Про недостатній ефект протизапальної терапії ІГКС свідчило і те, що ЗВР задовільного рівня клінічного контролю становило 38,4%, ЗАР — 19,2%, а МКХ — 6 хворих.
Висновки. У пацієнтів з еозинофільним фенотипом БА застосування тривалих курсів ІГКС підвищувало шанси досягнення контролю над захворюванням, водночас шанси поліпшення вентиляційної функції легень відзначалися також при нейтрофільному фенотипі захворювання.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: бронхіальна астма, діти, базисна протизапальна терапія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Bao K, Reinhardt RL. (2015). The differential expression of IL-4 and IL-13 and its impact on type-2 immunity. Cytokine. 75 (1): 25-37. https://doi.org/10.1016/j.cyto.2015.05.008; PMid:26073683 PMCid:PMC5118948

2. Беш ЛВ. (2011). Бронхіальна астма у дітей раннього віку: особливості діагностики й лікування. Здоровья України. 2 (14): 45–46.

3. Campo P, Rodriguez F, Sanchez-Garcia S. (2013). Phenotypes and Endotypes of Uncontrolled Severe Asthma: New Treatments. J Inves. Allergol Clin Immunol. 23 (2): 76-88.

4. Carr TF, Zeki AA, Kraft M. (2018). Eosinophilic and Noneosinophilic Asthma. Am J Respir Crit Care Med. 197 (1): 22-37. https://doi.org/10.1164/rccm.201611-2232PP; PMid:28910134 PMCid:PMC5765385

5. Castro-Rodriguez, Jose A. (2011). The Asthma Predictive Index. Curr Allergy Clin Immunol. 11 (3): 157-161. https://doi.org/10.1097/ACI.0b013e3283464c4a; PMid:21464709

6. GINA. (2012). Global Strategy for Asthma Management and Prevention (updated 2012). URL: http://www.ginasthma.org/local/uploads/files/GINA_Report_2012Feb13.pdf.

7. Green RH, Pavord S. (2012). Stability of inflammatory phenotypes in asthma. Thorax. 2: 46-57.

8. Hesselmar B, Bergin AM, Park H. (2010). Interleukin-4 receptor poly-morphisms in asthma and allergy: relation to different disease phenotypes. Acta Paediatrica. 99 (3): 399-403. https://doi.org/10.1111/j.1651-2227.2009.01631.x; PMid:20002627

9. Hesselmar B, Enelund AC, Eriksson B. (2012). The Heterogeneity of Asthma Phenotypes in Children and Young Adults. J Allergy. URL: http://www.hindawi.com/journals/ja/2012/163089. https://doi.org/10.1155/2012/163089; PMid:22577403 PMCid:PMC3332210

10. Lanz MJ, Gilbert I, Szefler SJ, Murphy KM. (2019). Can early intervention in pediatric asthma improve long-term outcomes? A question that needs an answer. Pediatr Pulmonol. 54 (3): 348-357. https://doi.org/10.1002/ppul.24224; PMid:30609252 PMCid:PMC6590791

11. Li JT, Oppenheimer J, Bernstein IL, Nicklas RA. (2005). Attaining optimal asthma control: a practice parameter. J Allergy Clin Immunol. 116 (5): 3-11. https://doi.org/10.1016/j.jaci.2005.08.017; PMid:16334921

12. Mendez-Enriquez E, Hallgren J. (2019). Mast Cells and Their Progenitors in Allergic Asthma Front Immunol. 10: 821-825. https://doi.org/10.3389/fimmu.2019.00821; PMid:31191511 PMCid:PMC6548814

13. Nadif R, Siroux V, Oryszczyn MP, Ravault C. (2009). Heterogeneity of asthma according to blood inflammatory patterns. Thorax. 64: 374-380. https://doi.org/10.1136/thx.2008.103069; PMid:19131450

14. Охотнікова ОМ. (2011). Бронхіальна астма у дітей. Мистецтво лікування. 1 (77): 41–54.

15. Persson C. (2014). Primary lysis of eosinophils in severe desquamative asthma. Clin & Exper Allergy. 44 (2): 173-183. https://doi.org/10.1111/cea.12255; PMid:24330324

16. Qiu Y, Zhu J, Bandi V, Guntupalli KK, Jeffery PK. (2007). Bbronchial mucosal inflammation and upregulation of CXC chemoattractants and receptors in severe exacerbations of asthma. Thorax. 62: 475-482. https://doi.org/10.1136/thx.2006.066670; PMid:17234659 PMCid:PMC2117215

17. Schatz M, Sorkness CA, Li JT. (2006). Asthma Control Test: Reliability, validity, and responsiveness in patients not previously followed by asthma specialists. J Allergy Clin Immunol. 117 (3): 549-556. https://doi.org/10.1016/j.jaci.2006.01.011; PMid:16522452

18. Уманець ТР, Лапшин ВФ. (2014). Сучасна концепція фенотипування бронхіальної астми. Здоров'я України. 1 (28): 52–54.

19. Weiss ST. (2012). New approaches to personalized medicine for asthma: Where are we? J Allergy Clin Immunol. 129: 327-334. https://doi.org/10.1016/j.jaci.2011.12.971; PMid:22284929