• Особливості постнатальної адаптації передчасно народжених дітей з гестаційним віком 34 (0/7) — 36 (6/7) тижнів в умовах високого перинатального ризику
ua До змісту Повний текст статті

Особливості постнатальної адаптації передчасно народжених дітей з гестаційним віком 34 (0/7) — 36 (6/7) тижнів в умовах високого перинатального ризику

SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2018.1(89):103-109; doi 10.15574/SP.2018.89.103

Шунько Є. Є., Сіренко О. І., Старенька С. Я.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», м. Киев, Україна

Мета: визначити особливості раннього неонатального періоду та клініко-метаболічної адаптації пізніх недоношених дітей (ПНД) в умовах високого перинатального ризику.
Матеріали і методи. У дослідження були включені 97 ПНД, які народилися у матерів з високим перинатальним ризиком. Усі діти були розподілені на три групи: перша — 29 ПНД з гестаційним віком (ГВ) 34 (0/7 — 6/7) тижні, друга — 34 дитини з ГВ 35 (0/7 — 6/7) тижнів і третя — 34 дитини з ГВ 36 (0/7 — 6/7) тижнів. Досліджували антропометричні дані, гендерну приналежність, стан дітей при народженні, необхідність надання реанімаційної допомоги, перебіг неонатального періоду.
Результати. Початкових та реанімаційних заходів у пологовому залі/операційній потребували 52 (53,6%) дитини. Серед дітей, яким була виконана інтубація в пологовому залі, переважали діти 36 тижнів гестації (7 дітей — 20,6%). Оцінка за шкалою Апгар на 5 хвилині менше 7 балів значно частіше зустрічалася серед дітей з ГВ 36 тижнів. Стан 31 (32%) дитини погіршився протягом першої доби життя. Дихальні розлади спостерігалися у 79 (81,4%) дітей. Дихальної підтримки вимагали 49 (50,5%) дітей. Кисневу терапію отримували 27 (27,8%) дітей, серед них переважали діти 34–35 тижнів гестації. Дихальної підтримки в режимі nCPAP потребували 8 (8,2%) дітей, серед них переважно ПНД з ГВ 36 тижнів (6 дітей — 17,6%). Штучної вентіляції легень потребували 30 (30,9%) дітей. Тривалість дихальної підтримки була найбільшою серед дітей 34 тижнів гестації. Апное недоношених частіше зустрічалося серед дітей 34–35 тижнів гестації. У 60 (61,9%) дітей визначалися ультразвукові ознаки морфофункціональної незрілості головного мозку. У зв'язку зі схильністю до гіпотермії більшість ПНД (92,8%) перебували в кувезі або в ліжечку під джерелом променевого тепла. Тривалість додаткового обігріву була обернено пропорційна ГВ дітей. У 45 (46,4%) дітей розвинулася гіпоглікемія. Гіпербілірубінемія недоношених спостерігалася у більшості (89,7%) ПНД. Серед дітей з ГВ 34–35 тижнів жовтяниця розвивалася частіше, ніж у дітей 36 тижнів гестації. Тривалість лікування в стаціонарі була найбільшою серед дітей з ГВ 34 тижня і становила 32 (26–39) дні.
Висновки. Пізні недоношені діти, народжені в умовах високого перинатального ризику, потребують спостереження медичного персоналу та ретельного клініко-лабораторного моніторингу в періоді ранньої адаптації. Ризик розвитку порушень постнатальної адаптації обумовлений як морфофункціональною незрілістю, так і несприятливими умовами розвитку внутрішньоутробної дитини.
Ключові слова: пізні недоношені діти, постнатальна адаптація, респіраторний дистрес-синдром, гіпоглікемія, гіпербілірубінемія.

Література

1. Азарова ЕВ, Вялкова АА, Космович ТВ. (2015). Ранняя неонатальная адаптация: этиологические, патогенетические и клинические аспекты. Бюллетень Оренбургского научного центра УрО РАН. 1. https://cyberleninka.ru/article/v/rannyaya-neonatalnaya-adaptatsiya-etiologicheskie-patogeneticheskie-i-klinicheskie-aspekty

2. Айламазян Е, Лапина Е, Кветной И. (2004). «Старение» плаценты. Журнал акушерських и женских болезней. 53; 2: 4—10.

3. Булат ЛМ, Лисунець ОВ. (2013). Клініко-лабораторні особливості недоношених новонароджених у неонатальному віці. Перинатологія і педіатрія. 2(54): 89—92.

4. Софронова ЛН. (2014). Недоношенные дети, рожденные на поздних сроках гестации. Вестник современной клинической медицины. 7; 6: 89—92.

5. Шунько ЄЄ (ред.). (2014). Неонатологія. Національний підручник у 2 томах. Київ. 1: 96—102.

6. Шунько ЄЄ. (ред.). (2014). Неонатологія. Національний підручник у 2 томах. Київ. 1: 299—318.

7. Darnall RA, Ariagno RL, Kinney HC. (2006). The late preterm infant and the control of breathing, sleep, and brainstem development: a review. Clin Perinatol. 33, 4: 883—914. https://doi.org/10.1016/j.clp.2006.10.004.

8. De Carolis MP, Pinna G, Cocca C, Rubortone SA, Romagnoli C, Bersani I, Salvi S, Lanzone A, De Carolis S. (2016). The transition from intra to extra-uterine life in late preterm infant: a single-center study. Ital J Pediatr. 42, 87. https://doi.org/10.1186/s13052-016-0293-0
PMid:27658827 PMCid:PMC5034543.

9. Engle WA, Kominiarek MA. (2008). Late preterm infants, early term infants, and timing of elective deliveries. Clin Perinatol. 35; 2: 325—341. https://doi.org/10.1016/j.clp.2008.03.003.

10. Engle WA, Tomashek KM, Wallman C. (2007). «Late-preterm» infants: a population at risk. Pediatrics. 120; 6: 1390—1401. https://doi.org/10.1542/peds.2007-2952.

11. Engle WA. (2011). Morbidity and mortality in late preterm and early term newborns: a continuum. Clin Perinatol. 38; 3: 493—516. https://doi.org/10.1016/j.clp.2011.06.009.

12. Hillman N, Kallapur SG, Jobe A. (2012). Physiology of Transition from intrauterine to Extrauterine Life. Clin Perinatol. 39; 4: 769—783. https://doi.org/10.1016/j.clp.2012.09.009.

13. Khashu M, Narayanan M, Bhargava S, Osiovich H. (2009). Perinatal out-comes associated with preterm birth at 33 to 36 weeks gestation: A population based cohort study. Pediatrics. 123; 1: 109—113. https://doi.org/10.1542/peds.2007-3743.

14. Kugelman A, Colin AA. (2013). Late preterm infants: near term but still in a critical developmental time period. Pediatrics. 132; 4: 741—751. https://doi.org/10.1542/peds.2013-1131.

15. Loftin RW, Habli M, Snyder CC, Cormier CM, Lewis DF, Defranco EA. (2010). Late preterm birth. Rev Obstet Gynecol. 3; 1: 10—19. PMid:20508778 PMCid:PMC2876317

16. Phillips RM, Goldstein M, Hougland K, Nandyal R, Pizzica A, Santa-Donato A, Staebler S, Stark AR, Treiger TM, Yost E. (2013). Multidisciplinary guidelines for the care of late preterm infants. J Perinatol. 33; 2: 5—22. https://doi.org/10.1038/jp.2013.53.

17. Raju TN, Higgins RD, Stark AR, Leveno KJ. (2006). Optimizing care and outcome for late-preterm (near-term) gestations and for late-preterm infants: a summary of the workshop sponsored by the National Institutes of Health and Human Development. Pediatrics. 118; 3: 1207—1214. https://doi.org/10.1542/peds.2006-0018
PMid:16951017

18. Rather GhN, Jan M, Rafiq W, Gattoo I, Hussain SQ, Latief M. (2015). Morbidity and Mortality Pattern in Late Preterm Infants at a Tertiary Care Hospital in Jammu & Kashmir, Northern India. J Clin Diagn Res. 9, 12: 1—4. https://doi.org/10.7860/JCDR/2015/16294.6916.