HEALTH OF WOMAN. 2019.5(141): 69–72; doi 10.15574/HW.2019.141.69

Гарашова М. А., Алієва Е. М.
Азербайджанський Медичний Університет, м. Баку

Мета дослідження: вивчення клінічних проявів міоми матки у постменопаузальний період.

Матеріали та методи. Обстежено 85 хворих з міомою матки у постменопаузальний період. Середній вік хворих становив 58±1,0 (47–80) року. У всіх хворих вивчені клініко-анамнестичні прояви міоми матки, стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, рівні онкомаркера СА125.

Результати. Установлено, що частота безсимптомної міоми матки у хворих з різними пухлинами статевих органів у постменопаузальний період становить 44,7% (n=38). У 47 (55,3%) хворих відзначено різні клінічні прояви міоми матки. При цьому у 37 (78,7%) спостерігається біль різної інтенсивності, у 22 (46,8%) – кров’янисті виділення, у 17 (36,2%) – дизуричні явища, у 10 (21,3%) хворих – кровотеча, у 10 (21,3%) – порушення акту дефекації.

У 34 (72,3%) хворих з міомою матки у постменопаузальний період визначені прояви клімактеричного синдрому різного ступеня вираженості. При цьому частота легкого ступеня клімактеричного синдрому становить 23,4% (n=11), середньої тяжкості клімактеричного синдрому – 21,3% (n=10). Частота тяжкого ступеня клімактеричного синдрому становить 27,7% (n=13).

Установлено, що у хворих з міомою матки у постменопаузальний період відзначається достовірне збільшення показників пролактину (Прл), дегідроепіандростерон-сульфату (ДГЕА-С), естрону (Е₁) і суттєве зниження співвідношення лютеїнізуючого (ЛГ)/фолікулостимулювального (ФСГ) гормонів (ЛГ/ФСГ), естрадіолу (Е₂) і тестостерону (Т_заг.) (Р<0,05). Показник онкомаркера СА125 становить 42,7±25,5 мМО/мл і коливається у досить широких межах.

Заключення. Дані аналізу результатів цього дослідження продемонстрували, що основними факторами, які впливають на ріст і розвиток міоми матки у постменопаузі, є наявність гіперпролактинемії, гіперандрогенії наднирковозалозного генезу і гіперестрогенії за рахунок збільшення рівня естрону, що призводить до дисбалансу механізмів апоптозу і проліферації.

Ключові слова: міома матки, постменопаузальний період, кров’янисті виділення, гіперандрогенія, гіпоестрогенія, клімактеричний синдром.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Кондратович Л.М. Современный взгляд на этиологию, патогенез и способы лечения миомы матки // Российский медицинский журнал, 2014. – № 5. – С. 36–40.

Лебедев В.А., Давыдов А.И., Пашков В.М. Спорные и не решенные вопросы лечения и профилактики миомы матки у больных репродуктивного периода // Ж. «Трудный пациент». – 2013. – № 8–9. – С. 14–19.

Самойлова Т.Е. Неоперативные методы лечения миомы матки // Ж. «Лечащий врач». – 2010. – № 3. – С. 53–60.

Тихомиров А.Л. Миома, патогенетическое обоснование органосохраняющего лечения. – М., 2013. – 319 с.

Baird D.D., Hill M.C., Schectman J.M., Hollis B.W. Vitamin D and the risk of uterine fibroids // Epidemiology. – 2013. – Vol. 24. – Р. 447–453. https://doi.org/10.1097/EDE.0b013e31828acca0; PMid:23493030 PMCid:PMC5330388

Coddington C.C., Grow D.R., Ahmed M.S., Toner J.P. Gonadotropin-releasing hormone agonist pretreatment did not decrease postoperative adhesion formation after abdominal myomectomy in a randomized control trial // Fertil.Steril. – 2009. –vol. 91, № 5. – Р. 1909–1913. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2008.02.128; PMid:18439584

Duhan N., Madaan S., Sen J. Role of the aromatase inhibitor letrozole in the management of uterine leiomyomas in premenopausal women // Eur.J.Obstet.Gynecol.Reprod Biol. – 2013. – vol. 171, № 2. – Р. 329–332. https://doi.org/10.1016/j.ejogrb.2013.09.010; PMid:24103533

Henri Mater, Xavier F., Lobna Ouldamer. Therapeutic management of terine fibroib tumors: update French guidelines // Eur.J. Obstet.Gynecol.Reprod Biol. – 2012. – vol. 165. – Р. 156–164. https://doi.org/10.1016/j.ejogrb.2012.07.030; PMid:22939241

Laughlin S.K., Schroeder J.C., Baird D.D. New directions in the epidemiology of uterine fibroids // Seminars in Reproductive Medicine. – 2010. – vol. 28, № 3. – Р. 204–217. https://doi.org/10.1055/s-0030-1251477; PMid:20414843 PMCid:PMC5330647

Litta P., Conte L., De Marchi F., Saccardi C., Angioni S. Pregnancy outcome after hysteroscopic myomectomy // Gynecol.Endocrinol. – 2013. – № 5. https://doi.org/10.3109/09513590.2013.863861; PMid:24303914

Ludwin A., Ludwin I., Pityński K., Basta P., Basta A. Transrectal ultrasound-guided hysteroscopic myomectomy of submucosal myomas with a varying degree of myometrial penetration // J.Minim.Invasive Gynecol. – 2013. – vol. 20, № 5. – Р. 672–685. https://doi.org/10.1016/j.jmig.2013.05.001; PMid:23850363

Sato K., Yuasa N., Fujita M., Fukushima Y. Clinical application of diffusion-weighted imaging for preoperative differentiation between uterine leiomyoma and leiomyosarcoma // Am.J. Obstet.Gynecol. – 2013. – № 21.

Spies J.B. Current evidence on uterine embolization for fibroids // Semin.Intervent.Radiol. – 2013. – vol. 30, № 4. – Р. 340–346. https://doi.org/10.1055/s-0033-1359727; PMid:24436560 PMCid:PMC3835459

Zhang Y., Hua K.Q. Patient’s age, myoma size, muoma location, and interval between myomectomy and pregnancy may influence the pregnancy rate and live birth rate after myomectomy // J. Laparoendosc.Adv. Surg. Tech. A. – 2014. – vol. 24, № 2. – Р. 95–99. https://doi.org/10.1089/lap.2013.0490; PMid:24368007 PMCid:PMC3935437