HEALTH OF WOMAN. 2019.4(140): 69–72; doi 10.15574/HW.2019.140.69

Шаповал О. С., Воронцова Л. Л.
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України»

Значне поширення ендометріоїдної хвороби, відсутність настання періоду стійкої ремісії, висока частота рецидивів захворювання зумовлюють існуючі труднощі менеджменту ендометріозу.
Мета дослідження: вивчення ефективності різних схем лікування ендометріоїдніх кіст яєчників у пацієнток з раніше реалізованим репродуктивним потенціалом.
Матеріали та методи. Обстежено 44 жінки у віці 17–49 років: 1-а група – 25 здорових невагітних жінок; 2-а група – 19 жінок з ендометріоїдними кістами яєчників, які отримували традиційне (2а підгрупа) та комплексне (2б підгрупа) лікування.
Результати. У пацієнток, які отримували традиційну терапію, після закінчення курсу лікування спостерігалася вихідна активація гуморальної ланки імунної системи, що свідчило про необхідність застосування імунокорекції. У хворих, які отримували комплексну терапію, відзначали нормалізацію імуногомеостазу організму, стабілізацію процесів апоптозу та проліферації – основних ланок етіо­патогенезу ендометріоїдної хвороби, що свідчило про підвищення ефективності проведеного лікування. При проведенні контрольного УЗД у динаміці через 1 та 3 міс у пацієнток, які продовжували отримувати комплексну терапію, відзначали зменшення розміру патологічного утворення та виражений антипроліферативний ефект на гіперпластично зміненому ендометрії, діагностованому до початку лікування у 21,05% хворих. Через 3 міс лікування необхідності у проведенні біопсії ендометрія у даній групі пацієнток не було.
Заключення. При використанні комплексного підходу до лікування ендометріоїдних кіст яєчників відзначається нормалізація показників імуногомеостазу організму, регрес ендометріоїдних утворень яєчників та відсутність гіперпластичних процесів ендометрія, що дозволяє рекомендувати дану схему для подальшого застосування.
Ключові слова: ендометріоїдні кісти яєчників, репродуктивний вік, імунодіагностика, ультразвукове дослідження, імунокорекція.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Баскаков В.П. Эндометриоидная болезнь / В.П. Баскаков, Ю.В. Цвелев, Е.Ф. Кира. – СПб.: Н-Л, 2012. – 452 с.

Унанян А.Л., Сидорова И.С., Коган Е.А. Активный и неактивный аденомиоз: клинико-морфологические варианты развития, дифференцированный подход к терапии // Акушерство, гинекология и репродукция. – 2012. – № 2. – С. 25–30.

Авраменко Н.В. Эндометриоз: патогенез, классификация, диагностика, современные аспекты терапии / Н.В. Авраменко // Патология. – 2014. – № 2 (31). – С. 4–11.

Brosens I. Endometriosis in adolescents is a hidden, progressive and severe disease that deserves attention, not just compassion / I. Brosens, S. Gordts, G. Benagiano // Human Reproduction. – 2013. – Vol. 28. – P. 2026–2031.

Гаспарян С.А., Ионова Р.М., Попова О.С. Эндометриоз и фертильность. Ключевые моменты лечения // Акушерство, гинекология и репродукция. – 2015. – № 4. – С. 66–72.

Sourial S. Theories on the Pathogenesis of Endometriosis / S. Sourial, N. Tempest, D.K. Hapangama // International Journal of Reproductive Medicine. – 2014. – Vol. 14. – P. 187–196. https://doi.org/10.1155/2014/179515; PMid:25763392 PMCid:PMC4334056

Ковалева Л.А. Особенности терапии эндометриоза (клиническая лекция) / Л.А. Ковалева // Гинекология. – 2013. – Т. 15, № 4. – С. 19–22.

Шаповал О.С. Состояние клеточного и гуморального звеньев иммунной системы у женщин репродуктивного возраста с новообразованиями яичников / О.С. Шаповал, Л.Л. Воронцова // Патологія. – 2014. – № 3 (32). – С. 83–87.