• Особливості гормональної функції фетоплацентарного комплексу при багатоплідній вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій
ua До змісту

Особливості гормональної функції фетоплацентарного комплексу при багатоплідній вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій

HEALTH OF WOMAN. 2017.10(126):133–136; doi 10.15574/HW.2017.126.133

Мельник О. В.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Мета дослідження: вивчення гормональної функції фетоплацентарного комплексу при багатоплідній вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали та методи. Проведені аналіз результатів вагітності та оцінювання гормональної функції фетоплацентарного комплексу у 50 жінок з багатоплідною вагітністю, яка настала після застосування ДРТ.
Результати. Було встановлено, що концентрація прогестерону, плацентарного лактогену і a-фетопротеїну при багатоплідній вагітності після ДРТ не подвоюється, як вважалося раніше, а збільшується на 30–50% від норми. Згідно з проведеним дослідженням, при підвищенні концентрації прогестерону на 80% від рівня, характерного для одноплідної вагітності, зростає ризик розвитку передчасних пологів. У разі несприятливого результату вагітності концентрація прогестерону і плацентарного лактогену відповідає нормі, як при одноплідній вагітності, або перевищує її на 10%. Проте вміст кортизолу та естрадіолу знижено незалежно від результату вагітності.
Заключення. Отримані результати необхідно враховувати під час розроблення тактики ведення багатоплідної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій та удосконалення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.
Ключові слова: багатоплідна вагітність, допоміжні репродуктивні технології, гормональна функція фетоплацентарного комплексу.

Література

1. Bryan Е.М. 2010. Support for families with multiple births. Course manual, Diploma in Fetal Medicine:2:39–48.

2. Keith L. 2011. Multiple pregnancy: epidemiology, gestation and perinatal outcome. Parthenon:1:721–730.

3. MacGillivray I. 2009. Epidemiology of twin pregnancy. Semin. Perinatol.:10: 4–8.

4. Fux M.A. 2008. Multipara pregnancy. Kiev: Health: 243.

5. Hack K.E. 2013. The natural course of monochorionic and dichorionic twin pregnancies: a historical cohort. Twin Res. Hum. Genet.:9:450–455. https://doi.org/10.1375/twin.9.3.450

6. Gul A. 2012. Perinatal outcomes of twin pregnancies discordant for major fetal anomalies. Fetal Diagn. Ther.:20:244–248. https://doi.org/10.1159/000085078; PMid:15980633

7. Asztalos E. 2011. Evaluating 2 year outcome in twins < or = 30 weeks gestation at birth: a regional perinatal unit’s experience. Twin Res.:4: 431–438. https://doi.org/10.1375/twin.4.6.431; https://doi.org/10.1375/1369052012759

8. Adegbite A.L. 2013. Prevalence of cranial scan abnormalities in preterm twins in relation to chorionicity and discordant birth weight. Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol.:1: 47–55.

9. Fitzsimmons B.P. 2008. Perinatal and neonatal outcomes in multiple gestations: assisted reproduction versus spontaneous conception. Am. J. Obstet. Gynecol.:9: 1162–1167.

10. Hack K.E. 2012. The natural course of monochorionic and dichorionic twin pregnancies: a historical cohort. Twin Res. Hum. Genet.:9: 450–455. https://doi.org/10.1375/twin.9.3.450

11. Ferreira I. 2015. Chorionicity and adverse perinatal outcome. Acta Med. Port:3: 183–188.

12. Cordero L. 2013. Mean arterial pressure in very low birth weight (801 to 1500 g) concordant and discordant twins during the first day of life. J. Perinatal.:7: 545–551.