- Оцінка прогресуючого перебігу хронічного вірусного гепатиту С у дітей за окремими показниками оксидативного стресу
Оцінка прогресуючого перебігу хронічного вірусного гепатиту С у дітей за окремими показниками оксидативного стресу
PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2014.4(60):67–71;doi10.15574/PP.2014.60.67
Оцінка прогресуючого перебігу хронічного вірусного гепатиту С у дітей за окремими показниками оксидативного стресу
В.С. Березенко1, Р.В. Мостовенко2, М.Б. Диба1
1ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна
2 НДСЛ «Охматдит», м. Київ, Україна
УДК 616.36002036.12022.6053.2
Мета — вивчити особливості прогресування хронічного вірусного гепатиту С у дітей за окремими показниками оксидативного стресу. Пацієнти та методи. Оксидативний стрес визначено за кількістю кетондінітрофенілгідразонів за методом Дубініної Є.Є. Досліджено вихідний рівень 2,4 кетондінітрофенілгідразонів (спонтанна окисна модифікація білків) і накопичення 2,4 кетондінітрофенілгідразонів після стимуляції окисної модифікації білків середовищем Фентона (індукована окисна модифікація білків). Показник резервно-адаптаційних можливостей організму протистояти оксидативному стресу розраховано за формулою (2,4 кетондінітрофенілгідразон спонтанний x 100 / 2,4 кетондінітрофенілгідразон індукований).
Результати. Перебіг хронічного вірусного гепатиту С у дітей супроводжується підвищеною чутливістю білків сироватки крові до окислення і накопиченням їх окисномодифікованих форм у сироватці крові. Найбільша деструкція білків під впливом вільних радикалів спостерігалась у дітей з ознаками прогресуючого перебігу хронічного вірусного гепатиту С та у хворих на цироз печінки. У здорових дітей ініціація процесів окисної модифікації білків приводила до збільшення кількості окислених білків у середньому на 30%, водночас, у дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит С, кількість продуктів окисної модифікації білків збільшилась практично у 2 рази, а у хворих на цироз печінки — у 2,5 разу.
Висновки. Отримані дані свідчать про виснаження резервно'адаптаційних можливостей організму хворих на хронічний вірусний гепатит С і цироз печінки, зниження їх здатності протидіяти оксидативному стресу. Проведено співставлення показника резервно-адаптаційних можливостей у дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит С і цироз печінки, з ультразвуковими маркерами фіброзу печінки. Встановлено, що показник резервно-адаптаційних можливостей <45% може використовуватись як діагностичний критерій для оцінки прогресуючого фіброзу печінки (Sp — 76%; Se — 80%).
Ключові слова: діти, хронічний гепатит С, цироз печінки, окисна модифікація білків, резервно-адаптаційні можливості, фіброз печінки.
Література:
1. Буеверов АО. 2002. Оксидативный стресс и его роль в повреждении печени. Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 4: 21—25.
2. Дубинина Е, Шугалей В. 1993. Окислительная модификация белков. Успехи современной биологии. 113,1: 71—81.
3. Меерсон Ф3, Пшенникова МГ. 1988. Адаптация к стрессорным нагрузкам и физическим нагрузкам. М., Медицина: 256.
4. Губский ЮИ, Беленичев ИФ, Павлов СВ и др. 2005. Токсикологические последствия окислительной модификации белков при различных патологических состояниях (обзор литературы). Современные проблемы токсикологии. 3: 43—46.
5. Reinheckel T, Korn S, Mohring S et al. 2000. Adaptation of protein carbonyl detection to the requirements of proteome analysis demonstrated for hypoxia/reoxygenation in isolated rat liver mitochondria. Arch. Biochem. Biophys. 1; 376(1): 59—65.
6. Berlett BS, Stadtman ER. 1997. Protein oxidation in aging, disease, and oxidative stress. J Biol Chem. 15; 272(33): 20313—20316.
7. Choi J, Ou J. 2006. Mechanisms of liver injury. III. Oxidative stress in the pathogenesis of hepatitis C virus. Am J Physiol Gastrointest Liver Physiol. 290(5): 847—851. http://dx.doi.org/10.1152/ajpgi.00522.2005; PMid:16603728
8. Fujita N, Sugimoto R, Ma N et al. 2008. Comparison of hepatic oxidative DNA damage in patients with chronic hepatitis B and C. J Viral Hepatol. 15: 498—507.
9. Levine RL, Garland D, Oliver CN et al. 1990. Determination of carbonyl content in oxidatively modified proteins. Methods in Enzymol. 186: 464—478.
10. Friedman SL. 2003. Liver fibrosis — from bench to bedside. J Hepatology. 38: 38—53.
11. Friedman SL. 2005. Molecular regulation of hepatic fibrosis, an integrated cellular response to tissue injury. J Biol Chem. 275: 2247—2250.
12. de Mochel NS, Seronello S, Wang SH et al. 2010. Hepatocyte NAD(P)H oxidases as an endogenous source of reactive oxygen species during hepatitis C virus infection. Hepatology. 52(1): 47—59. http://dx.doi.org/10.1002/hep.23671; PMid:20578128 PMCid:PMC3141587
13. Fujita N, Sugimoto R, Takeo M et al. 2007. Hepcidin expression in the liver relatively low level in patients with chronic hepatitis C. Mol Med. 13: 97—104. http://dx.doi.org/10.2119/2006-00057.Fujita; PMid:17515961 PMCid:PMC1869620
14. Levine RL. 2002. Carbonyl modified proteins in cellular regulation, aging, and disease. Free Radic Biol Med. 1; 32(9): 790—796.
15. Okuda M, Li K, Beard MR et al. 2002. Mitochondrial injury, oxidative stress, and antioxidant gene expression are induced by hepatitis C virus core protein. Gastroenterology. 122: 366—375.
16. Shepard CW, Finelli L, Alter MJ. 2005. Global epidemiology of hepatitis C virus infection. Lancet Infect Dis. 5: 558—567.
17. Davies MJ, Fu S, Wang H, Dean RT. 1999. Stable markers of oxidant damage to proteins and their application in the study of human disease. Free Radic Biol Med. 27: 1151—1163.
18. Stadtman ER, Levine RL. 2000. Protein oxidation. Ann NY Acad Sci. 899: 191—208.
19. Zaltron S, Spinetti A, Biasi L. 2012. Chronic HCV infection epidemiological and clinical relevance. BMC Infect Dis. 12, Suppl 2.