Жодні дослідження не довели здатності «дихати кишечником» або можливості збагатити свої внутрішні органи киснем за рахунок пінистого соку. Надлишок кисню не зруйнує підшкірний жир, але може прискорити старіння.

КИСЕНЬ НЕ ВСМОКТУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ШЛУНОК І НЕ СПАЛЮЄ КАЛОРІЇ

Ідея, що кисень здатен всмоктуватися через шлунок і кишечник, а отже варто пити штучно насичені киснем рідини, виникла у Радянському Cоюзі в 1960-ті роки. Жодні дослідження не довели ані здатності “дихати кишечником”, ані можливості збагатити свої нутрощі киснем із пінистого соку. До того ж по мірі лопання бульбашок, у тому числі під час пиття, кисню стає дедалі менше. Але це на краще. Адже забагато кисню нам шкодить. Ми еволюціонували, аби навчитися дихати повітрям, в якому кисню близько 20%. Дихання на молекулярному рівні — це знешкодження кисню та перетворення його на воду.

Кисень нічого не “спалює”, як у печі, бо всі процеси окислення здійснюються за участі ферментів і молекул, що можуть приймати та віддавати протони та електрони. Додаткове постачання кисню не призведе до посиленої руйнації підшкірного жиру. Для цього треба більше витрачати енергії.

ЯК ВПЛИВАЄ НАДЛИШОК КИСНЮ НА ОРГАНІЗМ

Кількість кисню у нашому організмі не повинна підвищуватися. Інакше набирають оберти вільнорадикальні ланцюгові реакції, старіння, пошкодження клітинних мембран і ДНК. Додаткове постачання кисню потрібне, наприклад, пацієнтам із гострою зупинкою дихання. І лише за допомогою медичної апаратури. А передчасно народженим дітям надлишок кисню може зашкодити і викликати, наприклад, порушення зору, що сталося із музикантом Стіві Вандером.

Ми не можемо дихати шлунком чи кишечником. Ми дихаємо легенями, у яких завдяки значній різниці в тиску вуглекислий газ від’єднується від гемоглобіну еритроцитів, а на його місце приєднується кисень.

Кисень не переміщується кров’ю у вигляді вільної молекули — це токсичний для нас газ, і його переносять або гемоглобін, або залізовмісні ферменти. Щоб кисень все ж потрапив у кишечник, лабораторних мишок в експерименті понад тиждень тримають в камерах із високим тиском кисню (гіпербаричних камерах). Від цього мишки не стають молодшими і здоровішими, але в них змінюється кишкова мікрофлора. У нормі там живуть бактерії, яким кисень не потрібен.

“У мегаполісах бракує кисню”, — кажуть продавці коктейлів, — “тож треба пити кисень.” На що наше тіло відповідає: “Ні, треба глибше та частіше дихати”. Річ у тім, що ми контролюємо дихання свідомо і несвідомо. Коли мозок реєструє брак кисню, ми робимо вдих. Єдині випадки, коли це не спрацьовує, – це блокування дихального центру алкоголем чи наркотиками.

Уявімо все ж, що в коктейлі зберігається кисень, і ми здатні його вдихнути нутрощами. Чи це нас порятує? Знову ні. В одному літрі коктейлю в кращому разі буде 100–150 міліграмів кисню. За добу ж ми вдихаємо 550 літрів чистого кисню, або 4 літри на хвилину. По суті, замість двох літрів кисневого коктейлю ви можете просто зробити три глибокі вдихи.

Якщо ви справді хочете бути здоровими, то найдієвіший кисневий коктейль — це пробіжка парком чи лісом після дощу, або хоча б аеробні вправи у добре провітрюваному тренажерному залі. Саме робота м’язів та серця покращує кровопостачання і збільшує кількість кисню, що потрапляє в наш організм. І саме дихання чистим повітрям забезпечить нас киснем рівно настільки, наскільки потрібно.

Джерело