Paediatric surgery.Ukraine.2020.4(69):57-62; doi 10.15574/PS.2020.69.57
Конопліцький В. С., Пасічник О. В., Мотигін В. В., Коробко Ю. Є., Тертишна О. В.
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, Україна

Для цитування: Конопліцький ВС, Пасічник ОВ, Мотигін ВВ, Коробко ЮЄ, Тертишна ОВ. (2020). Методика визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри у дітей. Хірургія дитячого віку. 4(69): 57-62; doi 10.15574/PS.2020.69.57
Стаття надійшла до редакції 14.06.2020 р., прийнята до друку 27.11.2020 р.

Невуси – доброякісні пухлини меланоцитарного генезу. Вроджені меланоцитарні невуси виявляються при народженні або безпосередньо після народження дитини (1% малюків). Невусні клітини простих невусів можуть розповсюджуватись в глибокі відділи дерми. Тому при звичайному методі видалення іноді продовжується ріст неповністю видалених невусних клітин. При цьому на місці рубця з’являється невелике пігментне вогнище. Ці вогнища зазвичай відповідають гістологічній будові первинного невусу без будь-яких ознак малігнізації. У роботі представлений аналіз хірургічних підходів до лікування пігментних невусів шкіри. Із урахуванням досліджень в галузі мікроархітектоніки шкіри обґрунтовані та запропоновані шляхи покращення методу лікування первинної пухлини.
Мета: підвищити ефективність визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри в дітей із урахуванням товщини гіподерми в різних анатомічних ділянках організму.
Матеріали та методи дослідження. Робота виконувалась на базі відділення онкогематології Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні в період з 2018 по 2020 рр. Клінічний розподіл особливостей хірургічних втручань при пігментних невусах шкіри передбачав аналіз даних медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих (120 документів). Вік пацієнтів обох статей знаходився в межах від 3 до 16 років. Аналізу підлягали пацієнти з локалізацією пігментних новоутворень у різних ділянках кінцівок (68 спостережень) та тулуба (52 дитини).
Результати. Використання запропонованої розрахункової моделі в лікуванні 120 хворих із пігментними невусами за період 2018–2020 рр. дозволило уникнути рецидивного перебігу патології в усіх випадках.
Висновки. Запропонована методика визначення радикалізму видалення пігментних невусів шкіри шляхом математичного обчислення співвідношень площ видалених тканин на рівні шкіри та на рівні апоневрозу з урахуванням товщини гіподерми в різних ділянках тіла дозволяє чітко розраховувати індивідуальні параметри операційної рани.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, хірургічне лікування, невуси, шкіра, первинна пухлина.

ЛІТЕРАТУРА

1. Castagna RD, Stramari JM, Chemello RML. (2017). The recurrent nevus phenomenon. An Bras Dermatol. 92(4): 531-533. https://doi.org/10.1590/abd1806-4841.20176190; PMid:28954104 PMCid:PMC5595602

2. Damsky WE, Bosenberg M. (2017). Melanocytic nevi and melanoma: unraveling a complex relationship. Oncogene. 36(42): 5771-5792. https://doi.org/10.1038/onc.2017.189; PMid:28604751 PMCid:PMC5930388

3. Fahradyan A, Wolfswinkel EM, Tsuha M et al. (2019). Cosmetically Challenging Congenital Melanocytic Nevi. Ann Plast Surg. 82(5S Suppl 4): 306-309. https://doi.org/10.1097/SAP.0000000000001766; PMid:30973837

4. Ганцев ШХ, Липатов ОН, Ганцев КШ и др. (2017). Плоскоклеточный рак кожи: возможности хирургического лечения. Эффективная фармакотерапия. 36: 50–53.

5. Ганцев ШХ, Юсупов АС. (2012). Плоскоклеточный рак кожи. Практическая онкология. 13(2): 80–91.

6. Ghosh A, Ghartimagar D, Thapa S et al. (2018). Benign melanocytic lesions with emphasis on melanocytic nevi – A histomorphological analysis. Journal of Pathology of Nepal. 8: 1384-1388. https://doi.org/10.3126/jpn.v8i2.20891

7. Гребенникова ОП, Прилепо ВН. (2009). Онкология для практикующих врачей. М: Авторская Академия. 548–563.

8. Guegan S, Kadlub N, Picard A et al. (2016). Varying proliferative and clonogenic potential in NRAS-mutated congenital melanocytic nevi according to size. Exp Dermatol. 25(10): 789-796. https://doi.org/10.1111/exd.13073; PMid:27193390

9. Jen M, Murphy M, Grant-Kels JM. (2009). Childhood melanoma. Clin Dermatol. 27(6): 529-536. https://doi.org/10.1016/j.clindermatol.2008.09.011; PMid:19880040

10. Капустина ОГ. (2007). Меланоцитарные опухоли в структуре обращений к дерматологу поликлиники по поводу новообразований кожи. Воен-мед журн. 1: 70–71.

11. King R. (2009). Recurrent nevus phenomenon: a clinicopathologic study of 357 cases and histologic comparison with melanoma with regression. Mod Pathol. 22(5): 611-617. https://doi.org/10.1038/modpathol.2009.22; PMid:19270643

12. Пономарев ИВ, Топчий СБ, Пушкарева АЕ, Андрусенко ЮН, Шакина ЛД. (2020). Лечение врожденных меланоцитарных невусов у детей двухволновым излучением лазера на парах меди. Вестник дерматологии и венерологии. 96(3): 43–52. https://doi.org/10.25208/vdv1138

13. Прудков МИ. (2007). Основы минимально инвазивной хирургии. Екатеринбург. 64.

14. Regazzetti C, De Donatis GM, Ghorbel HH et al. (2015). Endothelial Cells Promote Pigmentation through Endothelin Receptor B Activation. J Invest Dermatol. 135(12): 3096-3104. https://doi.org/10.1038/jid.2015.332; PMid:26308584

15. Sardanа К, Chakravarty P, Goel K. (2014). Optimal management of common acquired melanocytic nevi (moles): current perspectives. Clinical, Cosmetic and Investigational Dermatology. 7: 89-103. https://doi.org/10.2147/CCID.S57782; PMid:24672253 PMCid:PMC3965271

16. Sommer LL, Barcia SM, Clarke LE, Helm KF. (2011, Jun). Persistent melanocytic nevi: a review and analysis of 205 cases. J Cutan Pathol. 38(6): 503-507. https://doi.org/10.1111/j.1600-0560.2011.01692.x; PMid:21362017

17. Виссарионов ВА, Червонная ЛВ, Ильина ЕЭ. (2012). Продолженный рост невусов после их удаления. Экспериментальная и клиническая дерматокосметология. 4: 1–4.

18. Волгарева ГМ, Лебедева АВ. (2016). Меланоцитарные новообразования кожи у детей. Российский биотерапевтический журнал. 15(2): 82–89. doi: 10.17650/1726-9784-2016-15-2-82-89. https://doi.org/10.17650/1726-9784-2016-15-2-82-89

19. Уржумова НГ, Макарчук АИ, Макарчук АА. (2011). Современные тенденции в диагностике патологии кожи на этапе планирования лечения и мониторинге его эффективности. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 1(4): 193–197.