PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2013.4(56):89–91

Контактна холестерична рідиннокристалісна термографія — скринінг-метод догоспітальної діагностики гастродуоденальної патології в дітей молодшого віку

Савицька К. В., Шутова О. В., Волошина Л. Г., Бабаджанян О. В.

Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна

Мета: вивчити діагностичну інформативність контактної холестеричної рідиннокристалічної термографії (КХЖТ), а також порівняти отримані результати при проведенні КХЖТ та езофагогастродуоденоскопії (ЕФГДС) у дітей молодшого віку при гастродуоденальній патології (ГДП).

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилося 120 дітей віком 3–11 років, у яких була запідозрена ГДП. У якості етіологічної діагностики застосовувались: уреазний дихальний Хелік-тест, біопсійний уреазний Хелпіл тест, а також метод полімеразної ланцюгової реакції біологічнихсубстанцій (слюна, зішкріб буккального епітелію, копрофільтрат, біопсійний матеріал слизової оболонки шлунка з антрального відділу). Проводились також ЕФГДС апаратом «Olimpus» (Японія); інтрагастральна рН-метрія; ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та позачеревного простору; КХЖТ; рутинні клінічні аналізи.

Результати. Встановлено, що КХЖТ дає змогу в 86% випадків на ранньому етапі діагностувати ГДП, що свідчить про ефективність і доцільність застосування цього скринінг-тесту в діагностичному алгоритмі ГДП у дітей молодшого віку, а також про можливість його застосування на догоспітальному етапі (первинною ланкою педіатричної служби).

Висновки. Доведено, що КХЖТ є фізіологічним, безпечним, неінвазивним, необтяжувальним для пацієнтів методом.

Ключові слова: діти молодшого віку, контактна холестерична рідиннокристалічна термографія, захворювання гастродуоденальної зони.

Література:

1. Белоусова ОЮ. 2004. Сравнительная информативность инструментальных исследований при болезнях толстой кишки у детей. Укр терапевтический журнал. 2: 73—75.

2. Бєлоусова ОЮ. 2004. Рiдиннокристалiчна термографiя в диференцiальнiй дiагностицi хронiчного колiту та синдрому подразненого кишечника у дiтей. Педiатрiя, акушерство та гiнекол. 6: 31—33.

3. Бельмер СВ, Хавкин АИ. 2003. Гастроэнтерология детского возраста. Под ред. акад. СВ Бельмера, АИ Хавкина. М, ИД Медпрактика-М: 360.

4. Дейнеко НФ, Жук МА, Белоусов ЮВ. 1986. Термографический метод исследования в гастроэнтерологии. Уч пос. М, ЦОЛИУВ: 68.

5. Бєлоусов ЮВ, Волошина ЛГ, Павленко НВ та ін. 2007. Захворювання органів травлення у дітей (стандарти діагностики та лікування). Навч пос для педіатрів, дитячих гастроентерологів, лікарів загальної практики — сімейної медицини. 2-е вид, стереотип. Х, ВД «ІНЖЕК»: 124.

6. Пиманов СИ, Силивончик НН. 2006. Римский III Консенсус: избранные разделы и комментарии. Пос для врачей. Витебск, Изд. ВГМУ: 160.

7. Харбергер ЕЛ. 1988. Диагностическое значение дистанционной и контактной термографии при хронических болезнях пищеварительной системы у детей. Автореф. дис. канд. мед. наук. спец. 14.00.09. Педиатрия. Харьков: 18.

8. Чешенко ВП. 1999. Цветная контактная термография и иммуноферментний анализ в комплексной диагностике распространения злокачественных опухолей брюшной пустоты. Автореф. дис. канд. мед. наук. спец. 14.01.07. Онкология. Донецк: 18.