Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2020. 2(82): 47-55; doi 10.15574/PP.2020.82.47
Костюкова Д. М.^1,2, Шунько Є. Є.², Бабінцева А. Г.³, Бєлова О. О.^2
1Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» МОЗ України, м. Київ
²Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
³ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Для цитування: Костюкова ДМ, Шунько ЄЄ, Бабінцева АГ, Бєлова ОО. (2020). Клінічні особливості пароксизмальних станів у передчасно народжених дітей. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 2(82): 47–55; doi 10.15574/PP.2020.82.47
Стаття надійшла до редакції 05.01.2020 р.; прийнята до друку 10.06.2020 р.

Передчасно народжені діти мають значно вищий ризик розвитку несприятливих подій упродовж першого року життя, до яких відносяться пароксизмальні стани. Пароксизмальні стани можуть бути видимими проявами основного епілептичного або неепілептичного неврологічного захворювання. Неонатальні судоми є найбільш поширеними невідкладними пароксизмальними станами в дітей, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених. Пароксизмальні стани неепілептичного ґенезу часто помилково діагностуються і лікуються як епілептичні.
Мета — визначити клінічні особливості пароксизмальних станів у передчасно народжених дітей різного гестаційного віку (ГВ).
Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне дослідження, в якому вивчено особливості пароксизмальних станів 105 передчасно народжених дітей: 32 дітей ГВ 24–28 тижнів (І група), 52 дітей ГВ 29–32 тижні (ІІ група), 21 дитини ГВ 33–36 (6/7) тижнів (ІІІ група). Дітям проведено комплексний нейромоніторинг, включаючи полісомнографічне обстеження.
Результати. Результати дослідження показали зменшення частоти діагностики пароксизмів епілептичного ґенезу (І група — 68,8%, ІІ група — 57,7%, ІІІ група — 52,4%) та збільшення частоти пароксизмів неепілептичного ґенезу (відповідно 6,3%, 13,5% і 19,0%) у передчасно народжених дітей при збільшенні ГВ. Серед пароксизмів епілептичного ґенезу превалювали електрографічні (І група — 31%, ІІ група — 42%, ІІІ група — 43,6%), клонічні (відповідно 24,1%, 20% і 25%), секвенційні (відповідно 14%, 20% і 6,3%) і тонічні (відповідно 10,3%, 9% і 12,5%) судоми. Пароксизми неепілептичного ґенезу з порушенням свідомості представлені патологічним апное, які спостерігалися в дітей із синдромом респіраторних розладів (І група — 25%, ІІ група — 17,3%), бронхолегеневої дисплазії (відповідно 53,1% і 11,5%), вродженої пневмонії (І група — 28,1%, ІІ група — 23,1%, ІІІ група — 9,5%). Пароксизми неепілептичного ґенезу без порушення свідомості під час неспання представлені синдромом Сандіфера (І група — 6,3%, ІІ група — 5,8%), клініко-полісомнографічними ознаками якого були апное (обструктивне, змішане), епізоди гіпопное з десатурацію та брадикардією під час рухових пароксизмів, які поєднані в часі з порушенням кислотності у стравоході під час рН-метрії. Пароксизми неепілептичного ґенезу під час сну представлені доброякісним міклонусом немовлят (ІІ група — 1,9%), синдромом обструктивного апное сну (ІІ група — 1,9%, ІІІ група — 4,7%).
Висновки. Більшість передчасно народжених дітей з проявами перинатальної патології незалежно від ГВ становлять групу підвищеного ризику щодо формування пароксизмальних станів. Це зумовлює необхідність проведення поглибленого нейромоніторингу в передчасно народжених дітей, включаючи полісомнографічне обстеження. Комплексний нейромоніторинг дає змогу своєчасно діагностувати пароксизмальні стани, провести диференційну діагностику різних типів пароксизмів, визначити критерії виписки додому та надати рекомендації респіраторного моніторингу при подальшому катамнестичному спостереженні.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Обстеження дітей проведено після отримання письмової згоди батьків із дотриманням основних етичних принципів наукових медичних досліджень та схвалення програми дослідження Комісією з питань біомедичної етики НМАПО імені П.Л. Шупика.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: передчасно народжені діти, пароксизмальні стани епілептичного ґенезу, пароксизмальні стани неепілептичного ґенезу, апное, синдром Сандіфера, доброякісний міоклонус немовлят, синдром обструктивного апное сну.

ЛІТЕРАТУРА

1. Белоусова ЕД, Ермаков АЮ. (2007). Дифференциальный диагноз эпилепсии. Москва: Пульс: 262.

2. Волкова ОК, Калина АВ, Карпович ГС и др. (2019). Неэпилептический миоклонус младенчества и раннего детства (наблюдение 33 пациентов). Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. 11 (2): 42–45. https://doi.org/10.14412/2074-2711-2019-2-42-45

3. Добрянський ДО. (2011). Початкова допомога глибоконедоношеним дітям після народження — сучасні пріоритети. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 1: 108–112.

4. МОЗ України. (2014). Епілепсії у дітей. Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.04.2014 р. № 276.

5. Пальчик АБ, Понятишин АЕ. (2015). Неэпилептические пароксизмы у грудных детей. Москва: МЕДпресс-информ: 136.

6. Похилько ВІ, Траверсе ГМ, Цвіренко СМ та ін. (2016). Передчасно народжені діти: сучасний погляд на постнатальну адаптацію та стан здоров'я у ранньому віці. Вісник проблем біології і медицини. 1 (2): 22–27.

7. Рогова ОА, Таточенко ВК, Бакрадзе МД. (2017). Синдром Сандифера. Доктор. Ру. 15 (144): 30–34.

8. Шунько ЄЄ, Пясецька НМ, Сіренко ОІ. (2015). Особливості адаптації передчасно народжених дітей з гестаційним віком 34 0/7 — 36 6/7 тижнів (огляд літератури). Современная педиатрия. 7: 35–38. https://doi.org/10.15574/SP.2015.71.35

9. Шунько ЄЄ. (2014). Стратегічні напрямки медичної допомоги новонародженим в Україні. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 3 (13): 11–14.

10. Яблонь ОС, Власенко ЮД. (2014). Надзвичайно мала маса при народженні — катамнез якості життя. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 4 (2): 62–68. https://doi.org/10.24061/2413-4260.IV.2.12.2014.5

11. Aicardi J. (2009). Diseases of the Nervous System in Childhood. Part VII. Parohysmal Disorders. Mac Keith Press: 581–697.

12. Behrman RE, Butler AS. (2007). Preterm Birth: Causes, Consequences, and Prevention. Committee on Understanding Premature Birth and Assuring Healthy Outcomes. Washington (DC): National Academies Press: 790.

13. Blackmon LR, Batton DG, Bell EF et al. (2003). Apnea, sudden infant death syndrome, and home monitoring. Pediatrics. 4 (111): 914. https://doi.org/10.1542/peds.111.4.914.

14. Caraballo RH, Capovilla G, Vigevano F et al. (2009). The spectrum of benign myoclonus of early infancy: Clinical and neurophysiologic features in 102 patients. Epilepsia. 50 (5): 1290–1291. https://doi.org/10.1111/j.1528-1167.2008.01994.x; PMid:19175386.

15. Carbone T, McEntire B, Kissin D et al. (2008). Absence of an Increase in Cardiorespiratory Events After Diphtheria-Tetanus-Acellular Pertussis Immunization in Preterm Infants: A Randomized, Multicenter Study. Pediatrics. 121 (5): 1085–1090. https://doi.org/10.1542/peds.2007-2059; PMid:18450851.

16. Charnay DJ, Antisdel-Lomaglio JE, Zelko FA et al. (2016). Congenital Central Hypoventilation Syndrome: Neurocognition Already Reduced in Preschool-Aged Children. 149 (3): 809–815. doi: https://doi.org/10.1378/chest.15-0402; PMid:26378991.

17. Cross J. (2009). Pitfalls in the diagnosis and differential diagnosis of epilepsy. Paediatrics and Child Health. 19 (5): 199–202. https://doi.org/10.1016/j.paed.2009.02.003.

18. Darnall RA. (2010). The role of CO2 and central chemoreception in the control of breathing in the fetus and the neonate. Respiratory Physiology & Neurobiology. 173 (3): 201–212. https://doi.org/10.1016/j.resp.2010.04.009; PMid:20399912 PMCid:PMC2988425.

19. DeMeo SD, Raman SR, Hornik CP et al. (2015). Adverse Events After Routine Immunization of Extremely Low-Birth-Weight Infants. JAMA Pediatr. 169 (8): 740–745. https://doi.org/10.1001/jamapediatrics.2015.0418; PMid:26030302 PMCid:PMC4523398.

20. DeWolfe CC. (2005). Apparent Life-Threatening Event: A Review. Pediatr Clin N Am. 52 (4): 1127–1146. https://doi.org/10.1016/j.pcl.2005.05.004; PMid:16009260.

21. Dravet C, Bureau M, Roger J. (1986). Benign Myoclonus of Early Infancy or Benign Non-Epileptic Infantile Spasms. Neuropediatrics. 17: 33–38. https://doi.org/10.1055/s-2008-1052496; PMid:3960282

22. Eichenwald EC; Committee on Fetus and Newborn. (2016). Apnea of Prematurity. Pediatrics. 137 (1): e20153757. https://doi.org/10.1542/peds.2015-3757; PMid:26628729.

23. Furck AK, Richter JW, Kattner E. (2009). Very low birth weight infants have only few adverse events after timely immunization. Journal of Perinatology. 30: 118–121. https://doi.org/10.1038/jp.2009.112; PMid:19710678.

24. Glass HC, Shellhaas RA, Tsuchida TN et al. (2017). Seizures in preterm neonates: a multicenter observational cohort study. Pediatr Neurol. 72: 19–24. https://doi.org/10.1016/j.pediatrneurol.2017.04.016; PMid:28558955 PMCid:PMC5863228.

25. ILAE. (2020). Epilepsy imitators. URL: https://www.epilepsydiagnosis.org/epilepsy-imitators.html.

26. Kabakus N, Kurt A. (2006). Sandifer Syndrome: A continuing problem of misdiagnosis. Pediatrics International. 48: 622–625. https://doi.org/10.1111/j.1442-200X.2006.02280.x; PMid:17168985.

27. Kinsbourne M. (1964). Hiatus hernia with contortions of the neck. Lancet. 16 (1): 1058–1061. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(64)91264-4

28. Kostiukova D, Shunko Ye, Babintseva A, Konchakovska T. (2019). The features of clinical and electroencephalographic diagnosis of seizures in preterm infants. ISSN 2663–7553. Modern pediatrics. Ukraine. 8 (104). https://doi.org/10.15574/SP.2019.104.9. https://med-expert.com.ua/publishing-activity/sovremennaya-pediatriya-ukraine/sovremennaja-pediatrija-ukraina-%E2%84%96-8-2019.

29. Midlina I. (2020). Diagnosis and management of Sandifer syndrome in children with intractable neurological symptoms. Eur J Pediatr. 179 (2): 243–250. https://doi.org/10.1007/s00431-019-03567-6; PMid:31925500 PMCid:PMC6971150.

30. Nalbantoglu B, Metin DM, Metin A. (2013). Sandifer's Syndrome: a Misdiagnosed and Mysterious Disorder. Iran J Pediatr. 23 (6): 715–716.

31. Orivoli S, Facini C, Pisani F. (2015). Paroxysmal nonepileptic motor phenomena in newborn. Brain Dev. 37 (9): 833–839. https://doi.org/10.1016/j.braindev.2015.01.002; PMid:25687201.

32. Pranzatelli MR. (2003). Myoclonus in childhood. Seminars in Pediatric Neurology. 10 (1): 41–51. https://doi.org/10.1016/S1071-9091(02)00008-6.

33. Pressler RM, Cilio MR, Mizrahi EM et al. (2017). The ILAE Classification of Seizures & the Epilepsies: Modification for Seizures in the Neonate. Proposal from the ILAE Task Force on Neonatal Seizures, Epilepsia. URL: https://www.ilae.org/guidelines/definition-and-classification/neonatal-seizure-classification.

34. Sharma PB, Baroody F, Gozal D et al. (2011). Obstructive Sleep Apnea in the Formerly Preterm Infant: An Overlooked Diagnosis. Front Neurol. 2: 73. https://doi.org/10.3389/fneur.2011.00073; PMid:22144976 PMCid:PMC3226060.

35. Tatli B, Guler S. (2017). Non epileptic paroxysmal events in childhood. Turk Pediatri Arc. 52 (2): 59–65. https://doi.org/10.5152/TurkPediatriArs.2017.4588; PMid:28747835 PMCid:PMC5509124.