SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2015.7(71):117-119; doi 10.15574/SP.2015.71.117 

Герпесвірусна інфекція у дітей, хворих на хронічний гломерулонефрит 

Круглікова І. В., Фоміна С. П., Багдасарова І. В.

ДУ «Інститут нефрології НАМН України», м. Київ 

Мета: вивчення ролі герпесвірусних інфекцій у виникненні та перебігу гломерулонефриту (ГН) у дітей. 

Пацієнти і методи. Інфікованість вірусами групи Herpesviridae та перебіг ГН вивчалися у 110 пацієнтів віком від 2 до 17 років (гематурична форма: n=64; нефротичний синдром: n=46) без клінічних ознак інфікування. 

Результати. У 77,2% спостережень ГН поєднувався з герпесвірусною інфекцією. Найчастіше діагностовано інфікування вірусом Епштейн—Барра (60,9%), відносно часто — у моноваріанті (41,5%). Вірус простого герпесу (1/2 тип) та цитомегаловірус переважно супроводжували поєднане інфікування (93,6% та 82,9% відповідно). Клінічні варіанти ГН відрізнялися структурою інфекції: у пацієнтів з гематуричною формою переважало інфікування одним типом вірусу (40,6%); при нефротичному синдромі — поєднане ураження (56,6%), частіше виявлена цитомегаловірусна інфекція (47,8%), переважно при стероїдорезистеності (54,5% проти 41,7% при стероїдочутливих). Супутня інфекція впливала на результат ГН, моделюючи несприятливий перебіг і сприяючи збереженню активності захворювання при гематуричній формі та стероїдорезистентному нефротичному синдромі (64,5% і 83,3% відповідно), раннім рецидивам стероїдочутливого нефротичного синдрому (60,0%). 

Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність превентивного обстеження пацієнтів з ГН для визначення їх інфекційного статусу та перегляду терапевтичного супроводу. 

Ключові слова: діти, гломерулонефрит, герпесвірусна інфекція. 

Література:

1. Баринский ИФ, Посевая ТА, Шабалина НВ, Никитина АА. 2005. Герпесвирусные инфекции у больных хроническим гломерулонефритом. Вопр вирусол. 1: 35—36.

2. Казмірчук ВЄ, Мальцев ДВ. 2010. Герпесвірусні інфекції у імунокомпетентних осіб. Клиническая иммунол, аллергол, инфектол. 9—10: 7—16.

3. Лутошкин ИС. 2005. Клинико-патогенетическое значение и тактика лечения персистирующей герпесвирусной инфекции у детей с гормонорезистентным и гормоночувствительным вариантами нефротического синдрома. Автореф дис канд мед наук: спец. 14.00.09 «Педиатрия». Москва: 23.

4. Лындин АА. 2010. Герпесвирусная инфекция и ее роль в поражении почек. Рос вестн перинатол и педиатрии. 55; 6: 69—77.

5. Лындин АА. 2012. Клинико-иммунологическая характеристика нефротической формы гломерулонефрита, ассоциированного с герпесвирусной инфекцией у детей и повышение эффективности его лечения. Автореф дис канд мед наук: спец. 14.00.09 «Педиатрия». Москва: 24.

6. Матейко ГБ. 2013. Герпесвірусні інфекції: раціональні підходи до лікування та діагностики. Клінічна імунол, алергол, інсектол. 8: 23—29.

7. Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча нефрологія». Наказ МОЗ України від 20.07.2005 №365. http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20050720_365.html.

8. Alpers ChE, Kowalewska J. 2007. Emerging paradigms in the renal pathology of viral diseases. Clinic Nephrology. 2: 6—12. http://dx.doi.org/10.2215/CJN.00280107; PMid:17699511

9. Bruggeman LA. 2010. Viral subversion mechanisms in chronic kidney diseases pathogenesis. Clinic Nephrology. 2: 13—19. http://dx.doi.org/10.2215/CJN.04311206; PMid:17699505 PMCid:PMC2212606

10. Glassock RJ, Winearls C. 2008. An epidemic of chronic kidney disease: fact or fiction? Nephrol Dial Transplant. 23: 1117—1121. http://dx.doi.org/10.1093/ndt/gfn086; PMid:18359870