Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2023. 1(93): 64-68; doi 10.15574/PP.2023.93.64
Аряєв М. Л., Сеньківська Л. І.
Одеський національний медичний університет, Україна

Для цитування: Аряєв МЛ, Сеньківська ЛІ. (2023). Генетичний поліморфізм GHR-exon 3 в дітей з дефіцитом гормона росту. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(93): 64-68; doi 10.15574/PP.2023.93.64.
Стаття надійшла до редакції 27.12.2022 р.; прийнята до друку 13.03.2023 р.

Результативність новітніх генетичних технологій для досягнення прогресу в діагностиці дефіциту гормона роста (ДГР) та прогнозуванні ростової відповіді на терапію рекомбінантним гормоном росту людини (рГРл) досліджена недостатньо. Як можливий предиктор ростової відповіді на замісну терапію розглянуто генетичний поліморфізм GHR-exon 3, проте отримані дані суперечливі.
Мета – визначити алельні варіанти гена рецептора гормона росту (GHR-exon 3) у дітей з ДГР; виявити зв’язок генетичного поліморфізму з іншими потенційними клініко-ауксологічними предикторами ростової відповіді.
Матеріали та методи. Дослідження виконано на базі КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради. Когорта дітей із ДГР включала 92 дитини (69 хлопчиків і 23 дівчинки). Генотипування двох алелей GHR-exon 3 (d3 – exon 3 deletion; fl – full-length gene) виконано методом трипраймерної полімеразної ланцюгової реакції.  Після визначення генотипу GHR-exon 3 (d3/d3; d3/fl; fl/fl) генетичні дані кодовано на основі наявності або відсутності алелі d3  (d3-GHR, fl/fl-GHR відповідно).
Результати. Встановлено відмінності ростового потенціалу в дітей з ДГР, пов’язані з генотипом d3-GHR, порівняно з генотипом fl/fl-GHR. У дітей без попереднього лікування генотип d3-GHR асоціюється з вищими показниками «ріст на початку (SDS)», «ріст (SDS) – цільовий ріст (SDS)» і стимулює додаткове збільшення швидкості росту на 2,2 см за перший рік терапії. Результати терапії другого року рГРл не виявили подібної закономірності ростової відповіді. Врахування генетичного поліморфізму GHR-екзон 3 підвищує чутливість і точність математичної моделі прогнозування ростової відповіді на замісну терапію в дітей з ДГР.
Висновки. Генотип d3-GHR асоційований з кращою ростовою відповіддю дітей з ДГР на першому році замінної терапії, але не на другому.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: дефіцит гормона росту, GHR-exon 3, діти.
ЛІТЕРАТУРА

1. Aryayev M, Senkivska L. (2022). Growth response, psychosocial problems, and quality of life in children with growth hormone deficiency. Pediatria Polska – Polish Journal of Paediatrics. 97 (3): 236-241. https://doi.org/10.5114/polp.2022.120074

2. Bianchi A, Giampietro A, Tartaglione L et al. (2019, Apr). Short- and long-term responsiveness to low dose growth hormone (GH) in adult GH deficiency: Role of GH receptor polymorphism. J Neuroendocrinol. 31 (4): e12692. Epub 2019 Mar 4. https://doi.org/10.1111/jne.12692; PMid:30712287

3. Binder G, Baur F, Schweizer R, Ranke MB. (2006). The d3-growth hormone (GH) receptor polymorphism is associated with increased responsiveness to GH in Turner syndrome and short small-for-gestational-age children. The Journal of clinical endocrinology and metabolism. 91 (2): 659-664. https://doi.org/10.1210/jc.2005-1581; PMid:16291706

4. Collett-Solberg PF, Ambler G, Backeljauw PF et al. (2019). Diagnosis, Genetics, and Therapy of Short Stature in Children: A Growth Hormone Research Society International Perspective. Horm Res Paediatr. 92 (1): 1-14. Epub 2019 Sep 12. https://doi.org/10.1159/000502231; PMid:31514194 PMCid:PMC6979443

5. Grimberg A, Allen DB. (2017). Growth hormone treatment for growth hormone deficiency and idiopathic short stature: new guidelines shaped by the presence and absence of evidence. Current opinion in pediatrics. 29 (4): 466-471. https://doi.org/10.1097/MOP.0000000000000505; PMid:28525404 PMCid:PMC5565215

6. Ibba A, Loche S. (2022). Diagnosis of GH Deficiency Without GH Stimulation Tests. Frontiers in endocrinology. 13: 853290. https://doi.org/10.3389/fendo.2022.853290; PMid:35250894 PMCid:PMC8894314

7. Lee NY, Kim SE, Kim S, Ahn MB, Kim SH, Cho WK et al. (2021). Effect of body mass index on peak growth hormone level after growth hormone stimulation test in children with short stature. Annals of pediatric endocrinology & metabolism. 26 (3): 192-198. https://doi.org/10.6065/apem.2040246.123; PMid:34015903 PMCid:PMC8505037

8. Pantel J, Machinis K, Sobrier ML, Duquesnoy P, Goossens M, Amselem S. (2000). Species-specific alternative splice mimicry at the growth hormone receptor locus revealed by the lineage of retroelements during primate evolution. The Journal of biological chemistry. 275 (25): 18664-18669. https://doi.org/10.1074/jbc.M001615200; PMid:10764769

9. Ranke MB, Lindberg A, Chatelain P, Wilton P, Cutfield W, Albertsson-Wikland K, Price DA. (1999). Derivation and validation of a mathematical model for predicting the response to exogenous recombinant human growth hormone (GH) in prepubertal children with idiopathic GH deficiency. KIGS International Board. Kabi Pharmacia International Growth Study. The Journal of clinical endocrinology and metabolism. 84 (4): 1174-1183. https://doi.org/10.1210/jcem.84.4.5634; PMid:10199749

10. Stevens A, Perchard R, Garner T, Clayton P, Murray P. (2021). Pharmacogenomics applied to recombinant human growth hormone responses in children with short stature. Reviews in endocrine & metabolic disorders. 22 (1): 135-143. https://doi.org/10.1007/s11154-021-09637-1; PMid:33712998 PMCid:PMC7979669

11. Wei Y, Zheng R, Zhou Y, Wang J, Bao P. (2015). Correlation between exon 3 polymorphism of growth hormone receptor gene and the responses to rhGH therapy. International journal of clinical and experimental pathology. 8 (6): 7371-7377.

12. Yu C, Xie B, Zhao Z, Zhao S. (2021, Sep 13). Whole Exome Sequencing Uncovered the Genetic Architecture of Growth Hormone Deficiency Patients. Front Endocrinol (Lausanne). 12: 711991. https://doi.org/10.3389/fendo.2021.711991; PMid:34589056 PMCid:PMC8475633