SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2016.1(73):127-130; doi10.15574/SP.2016.73.127 

Гастроінтестинальна гіперреактивність та її значення у формуванні хронічного алергічного гастриту у дітей 

Боброва В. І., Богданова Т. А.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна 

Мета: визначити клінікопатогенетичну роль гастроінтестинальної гіперреактивності (ГІГР) у формуванні та хронізації алергічного гастриту у дітей. 

Пацієнти і методи. Під спостереженням було 82 дитини віком від 6 до 16 років. Для верифікації діагнозу всім дітям проводили ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного каналу, інтрагастральну рН-метрію. Для підтверждення атопічного ґенезу захворювання визначали рівень загального IgE у сироватці крові імуноферментним методом. 

Результати. У більшості (92,7±2,9%) обстежених ранні симптоми ГІГР були діагностовані у першому півріччі життя. У ранньому віці ГІГР проявлялася підвищеною функціональною реакцією органів гастроінтестинальної системи — порушенням травної та моторноевакуаторної функції шлунковокишкового тракту та ознаками алергічного дерматиту. У дітей старшого віку ГІГР трансформувалася в алергічний гастрит, для якого характерними були деструктивні зміни слизової оболонки шлунка, підвищена продукція соляної кислоти, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, переважно у вигляді дуоденогастрального рефлюкса. Визначальними факторами формування алергічного запалення слід вважати обтяжену спадковість як щодо гастроентерологічної, так і алергічної патології, порушення фізіологічного графіку вигодовування і харчування дітей вже з перших днів життя. Характерною особливістю перебігу гастроентерологічного захворювання у пацієнтів з ГІГР була відсутність сезонних загострень, виразний біль у правому підребер'ї, відрижка і метеоризм на тлі деструктивних змін слизової оболонки шлунка. 

Висновки. Виявлена специфічна клінічна симптоматика є патогномонічною для дітей з ГІГР і дозволяє запідозрити алергічні зміни слизової оболонки шлунка вже на етапі клінічного огляду дитини. Встановлені особливості формування ГІГР дадуть можливість розробити диференційований підхід до лікування хронічного алергічного гастриту у дітей. 

Ключові слова: діти, гастроінтестинальна гіперреактивність, хронічний алергічний гастрит, діагностика. 

Література:

1. Боткина АС. 2012. Пищевая аллергия у детей: современный взгляд на проблему. Лечащий врач. 6 24—26.

2. Жерносек ВФ, Дюбкова ТП. 2007. Пищевая аллергия у детей первого года жизни. Минск: 48.

3. Казначеева ЛФ. 2010. Гастроинтестинальная форма пищевой аллергии у детей. Практическая медицина. 45: 88—92.

4. Мачарадзе ДШ. 2013. Атопический дерматит и пищевая аллергия. Что общего? Лечащий врач. 5: 24—30.

5. Одарченко ИВ, Свечникова НН. 2001. Морфологические изменения слизистой оболочки желудка и толстой кишки у больных с различной тяжестью течения атопического дерматита. VIII Всероссийский съезд дерматовенерологов. Тезисы научных работ. ЧI. Дерматология. Москва: 221—222.

6. Уманец ТР, Шадрин ОГ, Клименко ВА и др. 2015. Основные положения руководства по ведению больных с аллергией к коровьему молоку. Часть І. Эпидемиология и аллергены коровьего молока. Совр педиатрия. 1(65): 16—22.

7. Охотникова ЕН, Черныш ЮР. 2015. Гастроинтестинальная аллергия в практике педиатра и детского аллерголога. Здоровье ребёнка. 4: 15—21.

8. Пищевая аллергия у детей. Под ред ИИ Балаболкина, ВА Ревякиной. Москва. 2010: 190.

9. Hоst A, Andrae S, Charkin S et al. 2003. Allergy testing in children: why, who, when and how? Allergy. 58: 559—569.

10. Fiocchi A, Bouygue GR, Martelli A et al. 2004. Dietary treatment of childhood atopic eczema/dermatitis syndrome (AEDS). Allergy. 59; Suppl 78: 78—85.

11. Eichenfild LF. 2004. Consensus guidelines in diagnosis and treatment of atopic dermatitis. Allergy. 59; Suppl 78: 86—92.

12. Levy Y, Danon Y. 2003. Food protein-induced enterocolitis syndrome — not only due to cow's milk and soy. Pediatr Allergy Immunol. 14: 325—329.

13. Strobel S, Hourihane J. 2001. Gastrointestinal allergy: clinical symptoms and immunological mechanisms. Pediatr Allergy Immunol. 12; Suppl 14: 43—46.