Ukrainian Journal Health of Woman. 2022. 4(161): 27-31; doi 10.15574/HW.2022.161.27
Чайка О. О.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Для цитування: Чайка ОО. (2022). Ефективність програм екстракорпорального запліднення (IVF/ICSI) у пацієнток із прогнозованою слабкою відповіддю яєчників. Український журнал Здоров’я жінки. 4(161): 27-31; doi 10.15574/HW.2022.161.27.
Стаття надійшла до редакції 23.05.2022 р.; прийнята до друку 17.09.2022 р.

Мета – показати ефективність програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) у жінок із безпліддям з прогнозованою слабкою відповіддю яєчників на стимуляцію різними гонадотропінами; дослідити перебіг вагітності, пологів та стан новонароджених у них.
Матеріали та методи. І група – 75 жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції проведено сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів гонадотропін-рилізинг гормону. ІІ група (порівняння) – 65 жінок, у яких стимуляцію суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними гонадотропінами. Підтвердження або виключення біохімічної вагітності здійснено шляхом визначення рівня загального хоріонічного гонадотропіну людини в сироватці крові за 14 діб після перенесення ембріона. Обробку даних виконано з використанням програмного пакету «Stat Soft Statistica 8.0».
Результати. Частота скасування циклу ЕКЗ (IVF/ICSI) у жінок І групи була достовірно нижчою порівняно з пацієнтками ІІ групи: у І групі вона становила 2 (2,7%) випадки проти 8 (12,3%) випадків у ІІ групі (р<0,05). Частота відміни циклу ЕКЗ серед пацієнток І групи була достовірно нижчою, ніж серед пацієнток ІІ групи (ВШ=0,205; 95% ДІ: 0,048-0,87; р<0,05). Процедуру перенесення ембріонів проводили 73 жінкам І групи та 57 пацієнткам ІІ групи. Частота настання вагітності на протокол ЕКЗ і на перенесення ембріонів становила 41,1% (30/73) і 36,8% (21/57) відповідно. Відсутність подальшого розвитку ембріона після імплантації (біохімічна вагітність) відмічали в 1 (3,3%) жінки І групи та в 1 (4,8%) пацієнтки ІІ групи. Вагітність, що не розвивається, у терміні до 12 тижнів діагностували у 2 (6,6%) жінок І групи та в 3 (14,2%) пацієнток ІІ групи. Вагітність, що настала після програми ЕКЗ (IVF/ICSI), завершилася пологами у 24 (32,9%) із 73 жінок І групи та в 13 (22,8%) із 57 жінок ІІ групи.
Висновки. У жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції проведено сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів гонадотропін-рилізинг гормону, порівняно з жінками, у яких стимуляцію суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними гонадотропінами, частота настання вагітності та завершення її пологами була достовірно вищою.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: безпліддя, допоміжні репродуктивні технології, стимуляція яєчників, сечові та рекомбінантні гонадотропіни, ефективність настання вагітності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Aboubakr M, Elnashar A. (2017). Progesterone rise on the day of HCG administration (premature luteinisation) in IVF: an overdue update. J. Assist. Reprod. Genet. 27 (4): 149-155. https://doi.org/10.1007/s10815-010-9393-8; PMid:20177771 PMCid:PMC2854984

2. Al‐Inany HG, Abou‐Setta AM, Aboulghar MA, Mansour RT, Serour GI. (2008). Efficacy and safety of human menopausal gonadotrophins versus recombinant FSH: a meta‐analysis. Reprod Biomed Online. 16: 81‐88. https://doi.org/10.1016/S1472-6483(10)60559-7; PMid:18252052

3. Амирова АА, Назаренко ТА, Колесниченко ТВ, Мишиева НГ. (2011). Анализ взаимосвязи между клинико-анамнестическими, клинико-лабораторными данными, особенностями индукции суперовуляции и исходами ЭКО и ЭКО/ИКСИ. Проблемы репродукции. 1: 73-77.

4. Coomarasamy A, Afnan M, Cheema D, Veen F, Bossuyt PM, Wely M. (2008). Urinary HMG versus recombinant FSH for controlled ovarian hyperstimulation following an agonist long down‐regulation protocol in IVF or ICSI treatment: a systematic review and meta‐analysis. Hum Reprod. 23: 310‐315. https://doi.org/10.1093/humrep/dem305; PMid:18056719

5. Eskandar M, Jaroudi K, Jambi A, Archibong EI, Coskun S, Sobande AA. (2004, Jan). Is recombinant follicle-stimulating hormone more effective in IVF poor responders than human menopausal gonadotrophins? Med Sci Monit. 10 (1): PI6-9.

6. Ferraretti AP, La Marca A, Fauser BC et al. (2011). ESHRE consensus on definition of poor response‖ to ovarian stimulation for in vitro fertilization: the Bologna criteria. Hum. Reprod. 26 (7): 1616-1624. https://doi.org/10.1093/humrep/der092; PMid:21505041

7. Ferraretti AP. (2014). Exogenous luteinizing hormone in controlled ovarian hyperstimulation for assisted reproduction techniques. 82: 1521-1526. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2004.06.041; PMid:15589853

8. Ji Z, Quan X, Lan Y, Zhao M, Tian X, Yang X. (2019). Gonadotropin versus Follicle-Stimulating Hormone for Ovarian Response in Patients Undergoing in vitro Fertilization: A Retrospective Cohort Comparison. Curr Ther Res Clin Exp: 92. https://doi.org/10.1016/j.curtheres.2019.100572; PMid:31908689 PMCid:PMC6940711

9. Jirge PR. (2016). Poor ovarian reserve. J Hum Reprod Sci. 9 (2): 63-69. https://doi.org/10.4103/0974-1208.183514; PMid:27382229 PMCid:PMC4915288

10. Кэтт КДж. (1998). Гонадотропные гормоны аденогипофиза. Репродуктивная эндокринология (перевод с англ.). 1: 109-159.

11. Коган ИЮ, Гзгзян ЕА, Лесик. (2018). Протоколы стимуляции яичников в циклах ЭКО. Руководство для врачей. ГЭОТАР-Медиа: 160.

12. Kolibianakis EM, Kalogeropoulou L, Griesinger G et al. (2017). Among patients treated with FSH and GnRH analogues for in vitro fertilization, is the addition of recombinant LH associated with the probability of live birth? A systematic review and meta-analysis. Hum. Reprod. Update. 13: 445-452. https://doi.org/10.1093/humupd/dmm008; PMid:17586849

13. Ланг ТА, Сесик М. (2011). Как описывать статистику в медицине. Руководство для авторов, редакторов и рецензентов. Москва: Практическая Медицина: 480.

14. Leão RB, Esteves SC. (2014). Gonadotropin therapy in assisted reproduction: an evolutionary perspective from biologics to biotech. Clinics (Sao Paulo). 69 (4): 279-293. https://doi.org/10.6061/clinics/2014(04)10; PMid:24714837

15. Lehert P, Kolibianakis EM, Venetis CA, Schertz J, Saunders H, Arriagada P, Copt S, Tarlatzis B. (2014. Feb). Recombinant human follicle-stimulating hormone (r-hFSH) plus recombinant luteinizing hormone versus r-hFSH alone for ovarian stimulation during assisted reproductive technology: systematic review and meta-analysis. Reprod Biol Endocrinol. 20 (12): 17. https://doi.org/10.1186/1477-7827-12-17; PMid:24555766 PMCid:PMC4015269

16. Lunenfeld B. (2004). Historical perspectives in gonadotrophin therapy. Hum Reprod Update. 10 (6): 453-467. https://doi.org/10.1093/humupd/dmh044; PMid:15388674

17. Matorras R, Prieto B, Exposito A et al. (2019). Mid-follicular LH supplementation in women 35-39 years undergoing ICSI cycles: a randomized controlled study. Reprod. Biomed. Online. 19: 879-887. https://doi.org/10.1016/j.rbmo.2009.09.016; PMid:20031032

18. Mennini FS, Marcellusi A, Viti R et al. (2018). Probabilistic cost-effectiveness analysis of controlled ovarian stimulation with recombinant FSH plus recombinant LH vs. human menopausal gonadotropin for women undergoing IVF. Reprod Biol Endocrinol. 16 (1): 68. https://doi.org/10.1186/s12958-018-0386-2; PMid:30021630 PMCid:PMC6052706

19. Минцер АП. (2010). Статистические методы исследования в клинической медицине. Практическая медицина. 3: 41-45.

20. Назаренко ТА. (2008). Стимуляция функции яичников. МЕДпресс-информ: 272.

21. Назаренко ТА. (2013). «Бедный ответ». Тактика ведения пациенток со сниженной реакцией на стимуляцию гонадотропинами в программах ЭКО. МЕДпресс- информ: 80.

22. Подзолкова НМ. (2012). Преодоление «бедного» ответа в программах ВРТ: новые возможности терапии. Проблемы репродукции. 18 (2): 77-82.

23. Revelli A, Pettinau G, Basso G et al. (2015). Controlled Ovarian Stimulation with recombinant-FSH plus recombinant-LH vs. human Menopausal Gonadotropin based on the number of retrieved oocytes: results from a routine clinical practice in a real-life population. Reprod Biol Endocrinol. 13: 77. https://doi.org/10.1186/s12958-015-0080-6; PMid:26209525 PMCid:PMC4514947

24. Ruiz BJA, Caballero JL, Roque A, Ezcurra D. (2009). Clinical experience with Pergoveris, a new formulation of rFSH and rLH in a 2:1 ratio, for treatment of suboptimal patient populations: Spanish preliminary results. Fertil. Steril. 92: S163. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2009.07.1304

25. Wang Y, Li L, Deng K, Liu J, Liu Y, Zou K, Hao G, Sun X. (2020, Aug). Comparison of the combination of recombinant follicle-stimulating hormone and recombinant luteinizing hormone protocol versus human menopausal gonadotropin protocol in controlled ovarian stimulation: A systematic review and meta-analysis. J Evid Based Med. 13 (3): 215-226. https://doi.org/10.1111/jebm.12390; PMid:32627395

26. Youssef MA, Al-Inany HG, Aboulghar M, Mansour R, Abou-Setta AM. (2011, Apr). Recombinant versus urinary human chorionic gonadotrophin for final oocyte maturation triggering in IVF and ICSI cycles. Cochrane Database Syst Rev. 13: 4. https://doi.org/10.1002/14651858.CD003719.pub3