Ukrainian Journal Health of Woman. 2022. 1(158): 8-13; doi 10.15574/HW.2022.158.8
Чайка О. О.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Для цитування: Чайка ОО. (2022). Ефективність ембріологічного етапу екстракорпорального запліднення в пацієнток із прогнозованою слабкою відповіддю яєчників. Український журнал Здоров’я жінки. 1(158): 8-13; doi 10.15574/HW.2022.158.8.
Стаття надійшла до редакції 16.11.2021 р.; прийнята до друку 05.03.2022 р.

Мета – показати ефективність ембріологічного етапу екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) у жінок із безплідністю з прогнозованою слабкою відповіддю яєчників на стимуляцію різними гонадотропінами.
Матеріали та методи. Проаналізовано ембріологічний етап ЕКЗ у 140 жінок із безплідністю з прогнозованою слабкою відповіддю яєчників. Основна клінічна І група – 75 жінок, у яких проведено контрольовану стимуляцію суперовуляції сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону. ІІ група (порівняння) – 65 жінок, у яких проведено стимуляцію суперовуляції за аналогічною схемою рекомбінантними гонадотропінами. Отримання ооцитів, запліднення, культивування та ембріотрансфер виконано за стандартними методиками. Підтвердження або виключення біохімічної вагітності проведено шляхом визначення рівня загального хоріонічного гонадотропіну людини в сироватці крові через 14 діб після переносу ембріона. Під час підрахунку результатів застосовано методи, прийняті медико-біологічної статистикою, викладені в керівництві Гланц. Обробку даних проведено з використанням програмного пакету «Stat Soft Statistica 8.0».
Результати. Серед пацієнток І та ІІ груп, у яких тривалість стимуляції яєчників не перевищувала 10 діб, середня тривалість застосування гонадотропінів становила відповідно 8,4±1,3 та 9,5±1,2 доби (р<0,05). У пацієнток за тривалішого застосування препаратів, що порівнювалися, середня тривалість стимуляції гонадотропінами виявилася достовірно вищою на тлі застосування рекомбінантних гонадотропінів – 12,8±2,0 доби проти 10,4±1,4 доби (р<0,05). У результаті оцінки дози фолікулостимулювального гормону (ФСГ), що витрачається у складі порівнюваних препаратів гонадотропінів, встановлено: у пацієнток І та ІІ груп, у яких тривалість стимуляції гонадотропіном не перевищувала 10 діб, курсова доза ФСГ у середньому становила відповідно 2700±300 МО. У разі тривалості стимуляції гонадотропіном понад 10 діб доза ФСГ у І групі в середньому зростала до 3000±300 МО, у ІІ групі – до 3300±300 МО (р<0,05). Число життєздатних ембріонів на 5-6-ту добу культивування у групах порівняння становило в середньому 5,4±2,1 і 4,3±2,3 (р=0,014), а їх частка від кількості отриманих зигот досягала 91,2±4,1% та 90,0±5,6% (р=0,041). На 5-ту добу культивування життєздатних ембріонів у групах знижувалося до значень 4,2±1,5 та 3,6±1,7 (р=0,005), а їх частка від кількості отриманих зигот скорочувався до 77,2±3,5% та 76,0±4,8% (р=0,012). При цитоморфологічному дослідженні ембріонів, що культивуються, встановлено, що питома вага ембріонів гарної якості в загальному пулі 5-добових ембріонів становила відповідно 60,4±13,6% та 54,6±14,2% (р=0,011), а в загальному пулі 6-добових ембріонів – 72,6±14,7% та 68,7±16,4% (р=0,013).
Висновки. Проведене порівняльне дослідження ефектів людського менопаузального гонадотропіну і комбінації рекомбінантного ФСГ і рекомбінантного лютеїнізуючого гормону на дотрансферному етапі у всіх обстежених пацієнток з очікуваною слабкою відповіддю на гонадотропіни показало, що призначення цих препаратів супроводжується достовірними (р<0,05) відмінностями за рядом параметрів стимульованих циклів, статистично значуще: скорочення періоду стимуляції в жінок із тривалістю застосування гонадотропінів менше 10 діб; зменшення середньої дози ФСГ за тривалості стимуляції гонадотропінами менше 10 діб і більше 10 діб; поліпшення показника виживання 5- та 6-добових ембріонів; збільшення частки ембріонів гарної якості серед 5- та 6-добових ембріонів.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: безпліддя, допоміжні репродуктивні технології, контрольована стимуляція яєчників, сечові гонадотропіни, рекомбінантні гонадотропіни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Aboubakr M, Elnashar A. (2017). Progesterone rise on the day of HCG administration (premature luteinisation) in IVF: an overdue update. J Assist Reprod Genet. 27 (4): 149-155. https://doi.org/10.1007/s10815-010-9393-8; PMid:20177771 PMCid:PMC2854984

2. Bosch E, Labarta E, Crespo J et al. (2010). Circulating progesterone levels and ongoing pregnancy rates in controlled ovarian stimulation cycles for in vitro fertilization: analysis of over 4000 cycles. Hum. Reprod. 25: 2092-2100. https://doi.org/10.1093/humrep/deq125; PMid:20539042

3. Ferraretti AP, La Marca A, Fauser BC et al. (2011). ESHRE consensus on definition of – poor response‖ to ovarian stimulation for in vitro fertilization: the Bologna criteria. Hum. Reprod. 26 (7): 1616-1624. https://doi.org/10.1093/humrep/der092; PMid:21505041

4. Ferraretti AP. (2014). Exogenous luteinizing hormone in controlled ovarian hyperstimulation for assisted reproduction techniques. 82: 1521-1526. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2004.06.041; PMid:15589853

5. Fleming R. (2012). Source and implications of progesterone in the follicular phase. Hum. Reprod. Abstract Book. 1: 81-82.

6. Glants S. (1999). Mediko-biologicheskaya statistika. Moskva: Praktika: 459. [Гланц С. (1999). Медико-биологическая статистика. Москва: Практика: 459].

7. Hill MJ, Levens ED, Levy G et al. (2012). Recombinant LH in patients of advanced reproductive age: systematic review and meta-analysis. Fertil. Srteril. 97 (2): 1108-1114. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2012.01.130; PMid:22365075

8. Кэтт К. Дж. (1998). Гонадотропные гормоны аденогипофиза. Репродуктивная эндокринология. Перевод с англ. 1: 109-159. https://doi.org/10.1177/001452469810900527

9. Kilidag EB, Haydardedeoglu B, Cok T et al. (2010). Premature progesterone elevation impairs implantation and live birth rates in GnRH-agonist IVF/ICSI cycles. Arch. Gynecol. Obstet. 281 (4): 747-752. https://doi.org/10.1007/s00404-009-1248-0; PMid:19862542

10. Kolibianakis EM, Kalogeropoulou L, Griesinger G et al. (2017). Among patients treated with FSH and GnRH analogues for in vitro fertilization, is the addition of recombinant LH associated with the probability of live birth? A systematic review and meta-analysis. Hum. Reprod. Update. 13. 445-452. https://doi.org/10.1093/humupd/dmm008; PMid:17586849

11. Краснопольская КВ, Калугина АС. (2004). Феномен бедного ответа яичников на стимуляторы овуляции в программах ЭКО. Проблемы репродукции. 10 (1): 51-58.

12. Краснопольская КВ. (2013). Клинические аспекты лечения бесплодия в браке. Монография. М: ГЭОТАР-Медиа.

13. Matorras R, Prieto B, Exposito A et al. (2019). Mid-follicular LH supplementation in women 35-39 years undergoing ICSI cycles: a randomized controlled study. Reprod. Biomed. Online. 19: 879-887. https://doi.org/10.1016/j.rbmo.2009.09.016; PMid:20031032

14. Назаренко ТА. (2012). «Бедный ответ». Тактика ведения пациенток со сниженной реакцией на стимуляцию гонадотропинами в программах ЭКО. Монография. МЕДпресс-информ: 80.

15. Подзолкова НМ. (2012). Преодоление «бедного» ответа в программах ВРТ: новые возможности терапии. Проблемы репродукции. 18 (2): 77-82.

16. Ruiz Balda JA, Caballero JL, Roque A, Ezcurra D. (2009). Clinical experience with Pergoveris, a new formulation of rFSH and rLH in a 2:1 ratio, for treatment of suboptimal patient populations: Spanish preliminary results. Fertil. Steril. 92: S163. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2009.07.1304