Ukrainian Journal Health of Woman. 2025. 6(181): 72-82. doi: 10.15574/HW.2025.6(186).7282
Бут Т. О.¹, Франкова І. О.², Лещук І. В.^1
1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна;
²ARQ National Psychotrauma Centrum, Oegstgeest, Netherlands

Для цитування: Бут ТО, Франкова ІО, Лещук ІВ. (2025). Експериментальне обґрунтування застосування ентеросорбційної детоксикації у вагітних при захворюваннях гепатобіліарної системи. Український журнал Здоров'я жінки. 6(181): 72-82. doi: 10.15574/HW.2025.6(186).7282.
Стаття надійшла до редакції 17.09.2025 р.; прийнята до друку 20.11.2025 р.

Перинатальна втрата є значущим психотравмуючим досвідом, що асоціюється з підвищеним ризиком розладу тривалого горя (РТГ), посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та соматичного дистресу. Роль досвіду прощання з дитиною та поховання у процесі психологічної адаптації залишається недостатньо дослідженою. В умовах вимушеного переміщення населення в Україні доступ до повноцінного прощання та регулярного відвідування місця поховання може бути обмеженим, що потенційно впливає на інтеграцію втрати.
Мета – визначити зв’язок між компонентами досвіду прощання з дитиною та поховання і показниками психологічної адаптації жінок після перинатальної втрати.
Матеріали і методи. Проведено крос-секційне онлайн-дослідження за участю 67 жінок, які пережили перинатальну втрату. Оцінювали інтенсивність горювання, посттравматичні симптоми, тривожно-депресивний дистрес, соматичні симптоми, уникнення, негативні когніції, задоволеність стосунками та дієвість копінгу за допомогою валідованих психометричних інструментів. Застосовано непараметричні методи порівняння груп та кореляційний аналіз. Рівень статистичної значущості встановлено на рівні p<0,05.
Результати. Можливість проведення поховального ритуалу в бажаному обсязі асоціювалася з вищою задоволеністю стосунками (p=0,003) та кращою дієвістю копінгу (p=0,014). Наявність місця поховання була пов’язана з вищою дієвістю копінгу (p=0,033), тоді як для задоволеності стосунками простежувалася лише тенденція до відмінностей (p=0,063). Наявність перепон для відвідування місця поховання корелювала з вищими показниками посттравматичного стресу (p=0,008) та нижчою задоволеністю стосунками (p=0,001). Фізичний контакт із тілом дитини не продемонстрував статистично значущих зв’язків із показниками психічного здоров’я.
Висновки. Повноцінність досвіду прощання та поховання після перинатальної втрати пов’язана з кращою психологічною адаптацією, зокрема з більшою дієвістю копінгу. Водночас для задоволеності партнерськими стосунками простежується тенденція до кращих показників за наявності можливості повноцінного прощання та місця поховання. Перепони для відвідування місця поховання є чинником, що пов’язаний із більш вираженим посттравматичним стресом і зниженням задоволеності міжособистісними стосунками.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: перинатальна втрата, горювання, досвід прощання та поховання, психологічна адаптація, посттравматичний стрес, дієвість копінгу, вимушене переміщення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Badenhorst W, Hughes P. (2007). Psychological aspects of perinatal loss. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology. 21(2): 249-259. https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2006.11.004; PMid:17196434

2. Blevins CA, Weathers FW, Davis MT, Witte TK, Domino JL. (2015). The posttraumatic stress disorder checklist for DSM-5 (PCL-5): Development and initial psychometric evaluation. Journal of Traumatic Stress. 28(6): 489-498. https://doi.org/10.1002/jts.22059; PMid:26606250

3. Boelen PA, Lensvelt-Mulders GJ. (2005). Psychometric properties of the Grief Cognitions Questionnaire (GCQ). Journal of Psychopathology and Behavioral Assessment. 27(4): 291-303. https://doi.org/10.1007/s10862-005-2409-5

4. Cacciatore J. (2013). Psychological effects of stillbirth. Seminars in Fetal and Neonatal Medicine. 18(2): 76-82. https://doi.org/10.1016/j.siny.2012.09.001; PMid:23040157

5. Castle J, Phillips WL. (2003). Grief rituals: Aspects that facilitate adjustment to bereavement. Journal of Loss and Trauma. 8(1): 41-71. https://doi.org/10.1080/15325020305876

6. Doka KJ. (1999). Disenfranchised grief. Bereavement Care. 18(3): 37-39. https://doi.org/10.1080/02682629908657467

7. Farren J, Jalmbrant M, Ameye L et al. (2020). Post-traumatic stress, anxiety and depression following miscarriage and ectopic pregnancy: A multicenter prospective cohort study. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 222(4): 367.e1-367.e22. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2019.10.102; PMid:31953115

8. Faul F, Erdfelder E, Lang AG, Buchner A. (2007). G*Power 3: A flexible statistical power analysis program for the social, behavioral, and biomedical sciences. Behavior Research Methods. 39(2): 175-191. https://doi.org/10.3758/BF03193146; PMid:17695343

9. Funk JL, Rogge RD. (2007). Testing the ruler with item response theory: Increasing precision of measurement for relationship satisfaction with the Couples Satisfaction Index. Journal of Family Psychology. 21(4): 572-583. https://doi.org/10.1037/0893-3200.21.4.572; PMid:18179329

10. Gierk B, Kohlmann S, Kroenke K et al. (2014). The somatic symptom scale-8 (SSS-8): A brief measure of somatic symptom burden. JAMA Internal Medicine. 174(3): 399-407. https://doi.org/10.1001/jamainternmed.2013.12179; PMid:24276929 PMCid:PMC10004591

11. Hewson H, Galbraith N, Jones C, Heath G. (2024). The impact of continuing bonds following bereavement: A systematic review. Death Studies. 48(10): 1001-1014. https://doi.org/10.1080/07481187.2023.2223593; PMid:37336784

12. Hutti MH, Armstrong DS, Myers JA, Hall LA. (2015). Grief intensity, psychological well-being, and the intimate partner relationship in the subsequent pregnancy after a perinatal loss. Journal of Obstetric, Gynecologic & Neonatal Nursing. 44(1): 42-50. https://doi.org/10.1111/1552-6909.12539; PMid:25782190

13. Janshen A, Eisma MC. (2024). Bidirectional associations between prolonged grief symptoms and depressive, anxiety, and posttraumatic stress symptoms: A systematic review. Journal of Traumatic Stress. 37(6): 825-836. https://doi.org/10.1002/jts.23061; PMid:38924632 PMCid:PMC11629839

14. Kalisch R, Russo SJ, Müller MB. (2024). Neurobiology and systems biology of stress resilience. Physiological Reviews. 104(3): 1205-1263. https://doi.org/10.1152/physrev.00042.2023; PMid:38483288 PMCid:PMC11381009

15. Kersting A, Wagner B. (2012). Complicated grief after perinatal loss. Dialogues in Clinical Neuroscience. 14(2): 187-194. https://doi.org/10.31887/DCNS.2012.14.2/akersting; PMid:22754291 PMCid:PMC3384447

16. Killikelly C, Bauer S, Maercker A. (2018). The assessment of grief in refugees and post-conflict survivors: A narrative review of etic and emic research. Frontiers in Psychology. 9: 1957. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2018.01957; PMid:30405474 PMCid:PMC6204364

17. Koopmans L, Wilson T, Cacciatore J, Flenady V. (2013). Support for mothers, fathers and families after perinatal death. Cochrane Database of Systematic Reviews. (6): CD000452. https://doi.org/10.1002/14651858.CD000452.pub3; PMid:23784865 PMCid:PMC7086381

18. Kroenke K, Spitzer RL, Williams JB, Löwe B. (2009). An ultra-brief screening scale for anxiety and depression: The PHQ-4. Psychosomatics. 50(6): 613-621. https://doi.org/10.1176/appi.psy.50.6.613; PMid:19996233

19. Lenferink LIM, Eisma MC, Smid GE, de Keijser J, Boelen PA. (2022). Valid measurement of DSM-5 persistent complex bereavement disorder and DSM-5-TR and ICD-11 prolonged grief disorder: The Traumatic Grief Inventory-Self Report Plus (TGI-SR+). Comprehensive Psychiatry. 112: 152281. https://doi.org/10.1016/j.comppsych.2021.152281; PMid:34700189

20. Лещук І, Бут Т, Зеленько Є, Франкова І. (2025). Чинники, асоційовані з тривалим горюванням, ПТСР та тривожно-депресивним дистресом серед осіб, які втратили близьких під час війни в Україні. Психосоматична медицина та загальна практика. 10(3). https://doi.org/10.26766/pmgp.v10i3.658.

21. Лещук І, Бут Т, Зеленько Є, Франкова І. (2025). Психометричні характеристики україномовних версій шкал нереальності втрати, дезадаптивних когніцій та тривожно-депресивного уникнення у вибірці осіб, які пережили втрату близької людини в умовах війни. Психосоматична медицина та загальна практика. 10(2). https://doi.org/10.26766/pmgp.v10i2.593.

22. Mitima-Verloop HB, Mooren TTM, Boelen PA. (2021). Facilitating grief: An exploration of the function of funerals and rituals in relation to grief reactions. Death Studies. 45(9): 735-745. https://doi.org/10.1080/07481187.2019.1686090; PMid:31710282

23. Shalev AY. (2022). Surviving warfare adversities: A brief survival advice for civilians under war stress. Psychosomatic Medicine and General Practice. 7(1): e0701357. https://doi.org/10.26766/pmgp.v7i1.357

24. Sheehy KA, Hruska B, Waldrep EE et al. (2023). The mediating role of coping self-efficacy on social support and PTSD symptom severity among injury survivors. Anxiety, Stress & Coping. 36(6): 770-780. https://doi.org/10.1080/10615806.2023.2199208; PMid:37128653

25. Toedter LJ, Lasker JN, Alhadeff JM. (1988). The Perinatal Grief Scale: Development and initial validation. American Journal of Orthopsychiatry. 58(3): 435-449. https://doi.org/10.1111/j.1939-0025.1988.tb01604.x; PMid:3407734

26. Tseng YF, Cheng HR, Chen YP, Yang SF, Cheng PT. (2017). Grief reactions of couples to perinatal loss: A one-year prospective follow-up. Journal of Clinical Nursing. 26(23-24): 5027-5038. https://doi.org/10.1111/jocn.14059; PMid:28880461

27. Wortmann JH, Jordan AH, Weathers FW et al. (2016). Psychometric analysis of the PTSD checklist-5 (PCL-5) among treatment-seeking military service members. Psychological Assessment. 28(11): 1392-1403. https://doi.org/10.1037/pas0000260; PMid:26751087

28. Zhang X, Chen Y, Zhao M, Yuan M, Zeng T, Wu M. (2024). Complicated grief following the perinatal loss: A systematic review. BMC Pregnancy and Childbirth. 24(1): 772. https://doi.org/10.1186/s12884-024-06986-y; PMid:39578811 PMCid:PMC11583632