Досвід хірургічного лікування гіпоспадії у дітей 
 

Маліщук В. Д., Овсійчук Т. П., Комаровський С. В., Гаврилюк Ф. О.

Херсонська обласна дитяча клінічна лікарня, Україна

Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування гіпоспадії у дітей.

Матеріали та методи. У хірургічному відділені Херсонської дитячої обласної клінічної лікарні з 2000 по 2014 р. прооперовано 347 дітей із різними формами гіпоспадії, виконано 469 операцій. Вік пацієнтів: від 8 міс. до 2 років — 109 дітей (31,5%), від 2 до 5 років — 157 (45,2%), від 5 до 18 років — 81 (23,3%). Результати та обговорення. При передній і середній гіпоспадіях застосовували оперативні методики за MAGPI, Flip-Flap (Mathieu Р., 1932), J. Mustarde (1965), W. Snodgrass (1994), GAP, Thiersch-Duplay (1874). При середніх гіпоспадіях із викривленням статевого члена та задніх гіпоспадіях використовували як одноетапні методи в різних модифікаціях — J. Duckett (1986), T. Broadbent (1961), K. Ombredanne (1912), J. Mustarde (1965), клаптем на судинній ніжці (onlay island flap (OIF)), так і багатоетапні: висічення хорди, випрямлення статевого члена та уретропластики за принципами Thiersch-Duplay. Висічення хорди та випрямлення статевого члена виконували за загальноприйнятими принципами з обов’язковим контролем штучною ерекцією. Необхідність в дорзальній плікації виникла лише у 3 хворих, це 3,6% від кількості хворих із проксимальною гіпоспадією. У дітей з «гіпоспадією без гіпоспадії» достатньо було висічення хорди та периуретральних фіброзних тяжів без перетинання уретри. Післяопераційні ускладнення мали місце при всіх формах гіпоспадій, окрім голівчастої та «гіпоспадії без гіпоспадії». Ускладнення виникали як у ранній період (від 3 до 7 днів) після операції, так і у віддалений (від 2 місяців до 1 року). Майже половину ускладнень усунуто протягом 1-го року після операції (48%). У 50 хворих виконано 2 операції, у 16 — 3 операції, у 7 — 4 втручання, у 3 — 5 втручань. Повторні операції з приводу усунення ускладнень (нориць, стенозів) були виконані у 50 хворих (14,4%). Причому у 26 хворих були комбіновані ускладнення (нориця + стеноз, нориця + дивертикул).

Висновки. Відсоток ускладнень при виконанні одноетапних чи багатоетапних уретропластик істотно не відрізнявся, тому вибір методу залежить від форми гіпоспадії та кваліфікації хірурга. Сучасними критеріями оцінки якості проведеної уретропластики є не тільки функціональність, а також естетичний (природній) вигляд голівки та меатусу. Цим критеріям відповідає при дистальних і середніх формах методика, запропонована W. Snodgrass (1994), при задніх — пластика вільним клаптем за принципами J. Duckett (1986), клаптем на судинній ніжці (OIF). Принципи операції Thiersch-Duplay (1874) не втратили своєї актуальності та при наявності сучасного шовного матеріалу, за умови прецизійного накладання швів, дозволяють отримувати позитивний результат, зокрема, при проксимальних формах гіпоспадії.

Ключові слова: гіпоспадія, хірургічне лікування, діти.

Література:

1. Возіанов О.Ф., Сеймівський Д.А., Бліхар В.Є. Вроджені вади сечових шляхів у дітей. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 218 с.

2. Хінман Ф. Оперативна урологія. — М., 2001. — С. 811-819.

3. Ширяєв Н.Д., Каганцов И.М. Очерки реконструктивной хирургии наружных половых органов у детей. — Cыктывкар, 2012. — Часть І. — 144 с.; часть ІІ. — 96 с.

4. Murphy J.P. Гипоспадия // Детская хирургия / Под ред. К.У. Ашкрафта, Т.М. Холдера. — СПб.: Пит-Тал, 1997. — Т. 2. — С. 28-50.

5. Hadidi A.T., Azmy A.F. Hypospadias Surgery. — Springer-Verlag, Berlin Heidelberg New York, 2004. — 375 р.