Modern Pediatrics. Ukraine. (2022). 7(127): 111-116. doi 10.15574/SP.2022.127.111
Березенко В. С. ^1,2, Михайлюк Х. З.^1,2, Кречко Я. В,^1,2, Ткалик О. М.¹,  Диба М. Б.^1,2, Безпала А. В.^1,2
1ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», м. Київ
²Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Для цитування: Березенко ВС, Михайлюк ХЗ, Кречко ЯВ, Ткалик ОМ, Диба МБ, Безпала АВ. (2022). Дефіцит орнітин-транскарбамілази – мало відоме орфанне захворювання в дитячій гепатології (клінічний випадок). Сучасна педіатрія. Україна. 7(127): 111–116. doi 10.15574/SP.2022.127.111.
Стаття надійшла до редакції 29.09.2022 р., прийнята до друку 15.11.2022 р.

Наведено літературні дані та власне спостереження за пацієнтом дошкільного віку з дефіцитом орнітин-транскарбамілази. Це захворювання характеризується надмірним накопиченням аміаку в організмі, що призводить до ураження нервової системи, шлунково-кишкового тракту та порушення функції печінки. Має генетично обумовлений механізм розвитку, пов'язаний з мутаціями гена ОТС.
Мета – вивчити особливості маніфестації, клінічних проявів, перебігу та діагностики дефіциту орнітин-транскарбамілази.
Клінічний випадок. Дівчинка У. госпіталізована до відділення дитячої гепатології зі скаргами на біль у животі, періодичне блювання, яке супроводжувалося підвищенням рівня ацетону в сечі, а також зі скаргами на дратівливість, плаксивість, емоційну лабільність і підвищення рівня печінкових проб. Під час обстеження виявлено гепатоспленомегалію, за даними лабораторних тестів – коливання рівня трансаміназ крові в межах 4-20 норм, гіперамоніємію, підвищення концентрації оротової кислоти в сечі. Проведено молекулярно-генетичне дослідження та виявлено ген невизначеного носійства OTC, асоційований з Х-зчепленим дефіцитом орнітин-транскарбамілази. Призначено метаболічну терапію та харчування з обмеженим вмістом білка, для попередження гіперамоніємії.
Висновок. Дефіцит транскарбамілази – рідкісне генетичне захворювання, що характеризується надмірним накопиченням аміаку в організмі з типовою клінічною та лабораторною симптоматикою. Визначення концентрації аміаку та молекулярно-генетичне дослідження є важливою діагностичною складовою в дітей із захворюваннями печінки, поєднаною з ураженням інших органів та систем. Несвоєчасна діагностика та лікування корелюють із тяжкістю захворювання, розвитком непоправних змін, інвалідизації та можливої смерті в ранньому віці.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення дослідження отримано інформовану згоду батьків дитини.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: дефіцит орнітин-транскарбамілази, аміак, діти.
ЛІТЕРАТУРА
1. Березенко ВС, Крат ВВ, Задорожня ТД, Андрусишина ІМ. (2021). Особливості клінічного перебігу хвороби Вільсона в дітей. Сучасна педіатрія. Україна. 4 (116): 6-12. https://doi.org/10.15574/SP.2021.116.6.

2. Brusilow SW, Maestri NE. (1996). Urea cycle disorders: diagnosis, pathophysiology, and therapy. Adv Pediatr. 43: 127-170.

3. Darwish AA, Mc Kiernan P, Chardot C. (2011). Paediatric liver transplantation for metabolic disorders. Part 2: metabolic disorders with liver lesions. Clin Res Hepatol Gastroenterol. 35: 271-280. https://doi.org/10.1016/j.clinre.2011.01.008; PMid:21376696

4. Darwish AA, McKiernan P, Chardot C. (2011). Paediatric liver transplantation for metabolic disorders. Part 1: liver-based metabolic disorders without liver lesions. Clin Res Hepatol Gastroenterol. 35: 194-203. https://doi.org/10.1016/j.clinre.2011.01.006; PMid:21376697

5. Deyun Lu, Feng Han, Wenjuan Qiu, Huiwen Zhang, Jun Ye, Lili Liang, Yu Wang, Wenjun Ji, Xia Zhan, Xuefan Gu and Lianshu Han. (2020). Clinical and molecular characteristics of 69 Chinese patients with ornithine transcarbamylase deficiency. Orphanet J Rare Dis. 15: 340. https://doi.org/10.1186/s13023-020-01606-2; PMid:33272297 PMCid:PMC7712605

6. Emergency Regimen for MSUD. (2012). Bristol: British Inherited Metabolic Diseases Group. URL: http://www.bimdg.org.uk/store/enbs//Paper_2_MSUD_ER_959896_6_7_2012_812652_07022015.pdf.

7. Enns GM, Berry SA, Berry GT, Rhead WJ, Brusilow SW, Hamosh A. (2007, May 31). Survival after treatment with phenylacetate and benzoate for urea-cycle disorders. N Engl J Med. 356 (22): 2282-2292. https://doi.org/10.1056/NEJMoa066596; PMid:17538087

8. Gordon N. (2003). Ornithine transcarbamylase deficiency: a urea cycle defect. Eur J Paediatr Neurol EJPN Off J Eur Paediatr Neurol Soc. 7: 115-121. https://doi.org/10.1016/S1090-3798(03)00040-0; PMid:12788037

9. Häberle J, Boddaert N, Burlina A, Chakrapani A, Dixon M, Huemer M et al. (2012). Suggested guidelines for the diagnosis and management of urea cycle disorders. Orphanet J Rare Dis. 7: 32. https://doi.org/10.1186/1750-1172-7-32; PMid:22642880 PMCid:PMC3488504

10. Horwich AL, Fenton WA, Williams KR, Kalousek F, Kraus JP, Doolittle RF et al. (1984). Structure and expression of a complementary DNA for the nuclear coded precursor of human mitochondrial ornithine transcarbamylase. Science. 224: 1068-1074. https://doi.org/10.1126/science.6372096; PMid:6372096

11. Kido J, Nakamura K, Mitsubuchi H, Ohura T, Takayanagi M, Matsuo M et al. (2012). Long-term outcome and intervention of urea cycle disorders in Japan. J Inherit Metab Dis. 35: 777-785. https://doi.org/10.1007/s10545-011-9427-0; PMid:22167275

12. Martín-Hernández E, Aldámiz-Echevarría L, Castejón-Ponce E, PedrónGiner C, Couce ML, Serrano-Nieto J et al. (2014). Urea cycle disorders in Spain: an observational, cross-sectional and multicentric study of 104 cases. Orphanet J Rare Dis. 9: 187. https://doi.org/10.1186/s13023-014-0187-4; PMid:25433810 PMCid:PMC4258263

13. Matsuda I, Tanase S. (1997). The Ornithine Transcarbamylase (OTC) Gene: mutations in 50 Japanese families with OTC deficiency. Am J Med Genet. 71: 378-383. https://doi.org/10.1002/(SICI)1096-8628(19970905)71:4<378::AID-AJMG2>3.0.CO;2-Q

14. Morioka D, Kasahara M, Takada Y, Shirouzu Y, Taira K, Sakamoto S et al. (2005). Current role of liver transplantation for the treatment of urea cycle disorders: a review of the worldwide English literature and 13 cases at Kyoto University. Liver Transplant Off Publ Am Assoc Study Liver Dis Int Liver Transplant Soc. 11: 1332-1342. https://doi.org/10.1002/lt.20587; PMid:16237708

15. Nicolaides P, Liebsch D, Dale N, Leonard J, Surtees R. (2002). Neurological outcome of patients with ornithine carbamoyltransferase deficiency. Arch Dis Child. 86 (1): 54-56. https://doi.org/10.1136/adc.86.1.54; PMid:11806886 PMCid:PMC1719070

16. Pizzi MA, Alejos D, Hasan TF, Atwal PS, Krishnaiengar SR, Freeman WD. (2020). Adult Presentation of Ornithine Transcarbamylase Deficiency: 2 Illustrative Cases of Phenotypic Variability and Literature Review. Orphanet Journal of Rare Diseases. 15: 340. https://doi.org/10.1186/s13023-020-01606-2; PMid:33272297 PMCid:PMC7712605

17. Puppi J, Tan N, Mitry RR, Hughes RD, Lehec S, Mieli-Vergani G et al. (2008). Hepatocyte transplantation followed by auxiliary liver transplantation-a novel treatment for ornithine transcarbamylase deficiency. Am J Transplant. 8: 452-457. https://doi.org/10.1111/j.1600-6143.2007.02058.x; PMid:18211511

18. Saori Yamaguchi, Lisa L Brailey, Hiroki Morizono, Allen E Bale, Mendel Tuchman. (2006). Mutations and polymorphisms in the human ornithine transcarbamylase (OTC) gene. Hum Mutat. 27 (7): 626-632. https://doi.org/10.1002/humu.20339; PMid:16786505

19. Saudubray JM, Baumgartner MR, Walter JH (ed.). (2016). Inborn Metabolic Diseases. Diagnosis and treatment. 6th Edition. Berlin: Springer. URL: https://link.springer.com/book/10.1007%2F978- 3-662-49771-5?page=2#toc. https://doi.org/10.1007/978-3-662-49771-5

20. Tuchman M, Plante RJ, Garcia-Perez MA, Rubio V. (1996). Relative frequency of mutations causing ornithine transcarbamylase deficiency in 78 families. Hum Genet. 97: 274-276. https://doi.org/10.1007/BF02185751; PMid:8786061