Modern Pediatrics. Ukraine. 4(108): 7-13. doi 10.15574/SP.2020.108.7
Р.В. Марушко
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

 Для цитування: Марушко РВ. (2020). Cтандарти істотної еквівалентності між системами акредитації безперервного професійного розвитку. Сучасна педіатрія. Україна. 4(108): 7–13. doi 10.15574/SP.2020.108.7
Стаття надійшла до редакції 15.04.2020 р.; прийнята до друку 01.06.2020 р.

Висвітлено повідомлення про створення міжнародних стандартів акредитації безперервної медичної освіти / безперервного професійного розвитку (БМО/БПР) медичних працівників. Ініціатором є Міжнародна академія акредитації БПР, а запропоновані стандарти розроблені у співпраці з міжнародними організаціями, які займаються питаннями акредитації в різних країнах.
Мета — встановити сфери та критерії істотної еквівалентності для визнання в системах акредитації БПР та між ними. Таке визнання покликане допомогти міжнародним акредитаційним організаціям під час розробки акредитаційних вимог до освіти лікарів та інших категорій медичних працівників, а також визначити лідерів, які б взяли участь у створенні нових та розбудові існуючих систем акредитації БПР шляхом надання орієнтирів основних складових в їхніх системах акредитації.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: акредитація, безперервний професійний розвиток, освітня діяльність, лікарі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Cervero RM, Gaines JK. (2015). The impact of CME on physician performance and patient health outcomes: an updated synthesis of systematic reviews. J Contin Educ Health Prof. 35: 131–138. https://doi.org/10.1002/chp.21290; PMid:26115113

2. Humprhey-Murto S, Varpio L, Gonsalves C, Wood TJ. (2016). Using consensus group methods such as Delphi and Nominal Group in medical education research. Medical Teacher. 39 (1): 14–19. https://doi.org/10.1080/0142159X.2017.1245856; PMid:27841062.

3. McMahon GT. (2016). What do I need to learn today? The evolution of CME. N Engl J Med. 374: 1403—1406. https://doi.org/10.1056/NEJMp1515202; PMid:27074064

4. McMahon GT, Aboulsoud S, Gordon J, McKenna M, Meuser J, Staz M, Campbell CM. (2016). Evolving Alignment in International Continuing Professional Development Accreditation. J Contin Educ Health Prof. 36 (1): 22–26. https://doi.org/10.1097/CEH.0000000000000075; PMid:27584065.

5. Mansouri M, Lockyer J. (2007). A meta-analysis of continuing medical education effectiveness. J Contin Educ Health Prof. 27: 6—15. https://doi.org/10.1002/chp.88; PMid:17385735

6. The Federation of State Medical Boards. (2014, March 11). FSMB Maintenance of Licensure (MOL) Task Force on Continuous Professional Development (CPD) Activities. URL: https://www.fsmb.org/Media/Default/PDF/FSMB/Foundation/FSMB_MOL_Task_Force_on_CPD_Activities-FINAL_report.pdf. Accessed April 21, 2016.

7. Van de Wiel MW, Van den Bossche P, Janssen S et al. (2011). Exploring deliberatepractice in medicine: how do physicians learn in the workplace? Adv Health Sci Educ Theory Pract. 16: 81—95. https://doi.org/10.1007/s10459-010-9246-3; PMid:20848187 PMCid:PMC3074057

8. Varghese J. (2016). Boost for healthcare medical education. Gulf Times. URL: http://www.gulf-times.com/story/483904/Boost-for-healthcare-medical-education.

9. Whitehead TD, Lacey–Haun L. (2008). Evolution of accreditation in continuing nursing education in America. J Contin Educ Nurs. 39: 493-499. https://doi.org/10.3928/00220124-20081101-04; PMid:19024406