- Біологічний маркер Lyso-GL1 при хворобі Гоше типу 1 як ключ до успіху діагностування, моніторингу клінічного перебігу і лікування орфанного захворювання
Біологічний маркер Lyso-GL1 при хворобі Гоше типу 1 як ключ до успіху діагностування, моніторингу клінічного перебігу і лікування орфанного захворювання
Modern Pediatrics. Ukraine. (2025).1(145): 70-74. doi: 10.15574/SP.2025.1(145).7074
Зозуля О. В.1,2, Дубей Н. В.1, Дорош О. І.1, Дубей Л. Я.1
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна
2КП «Рівненська обласна дитяча лікарня», Україна
Для цитування: Зозуля ОВ, Дубей НВ, Дорош ОІ, Дубей ЛЯ. (2025). Біологічний маркер Lyso-GL1 при хворобі Гоше типу 1 як ключ до успіху діагностування, моніторингу клінічного перебігу і лікування орфанного захворювання. Сучасна педіатрія. Україна. 1(145): 70-74. doi: 10.15574/SP.2025.1(145).7074.
Стаття надійшла до редакції 05.12.2024 р., прийнята до друку 11.02.2025 р.
Хвороба Гоше типу 1 (GD1) є спадковим захворюванням, викликаним дефіцитом ферменту глюкоцереброзидази, що призводить до накопичення глюкоцереброзиду в клітинах, особливо в макрофагах. Захворювання уражує селезінку, печінку, кістки і кістковий мозок. Одним із ключових діагностичних маркерів є глюкозилсфінгозин (Lyso-GL1), який відображає накопичення глюкоцереброзиду і свідчить про наявність GD1. Lyso-GL1 важливий для раннього встановлення діагнозу, моніторингу прогресування захворювання та оцінювання ефективності терапії. Зниження рівня цього біомаркера під час лікування свідчить про його успішність, що дає змогу корегувати дози препаратів і прогнозувати відповідь пацієнта на терапію.
Мета – визначити важливість дослідження біомаркера Lyso-GL1 у діагностуванні й моніторингу GD1.
Матеріали та методи. Проаналізовано рівні Lyso-GL1 у 27 дітей із GD1 віком від 11 міс. до 21 року за 2014-2024 рр. для оцінки ефективності лікування, оптимізації результатів ферментозамісної терапії іміглюцеразою та вдосконалення індивідуального підходу.
Результати. Рівень Lyso-GL1 може бути прогностичним показником ризику розвитку уражень органів або ускладнень. Пацієнти з вищим рівнем Lyso-GL1 мають більший ризик розвитку недостатності кровотворної системи (анемія, тромбоцитопенія), серйозне ураження як внутрішніх органів (збільшення печінки і селезінки), так і кісток (біль у кістках і кісткові кризи), що свідчить про переважання цього маркера не лише для моніторингу терапії, але й для прогнозування перебігу захворювання.
Висновки. Рівень Lyso-GL1 є важливим і надійним інструментом для діагностування і лікування GD1. Застосування такого інструменту в клінічній практиці суттєво впливає на точність діагнозу, дає змогу індивідуалізувати лікування і сприяє тривалому моніторингу без потреби частого проведення інвазивних процедур.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено комітетом із біоетики та деонтології зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: біологічний маркер, анемія, тромбоцитопенія, гепатоспленомегалія, ураження кісток, ураження внутрішніх органів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Burlina AB, Polo G, Rubert L et al. (2019). Implementation of second-tier tests in newborn screening for lysosomal disorders in North Eastern Italy. Int J Neonatal Screen. 5(2): 24. https://doi.org/10.3390/ijns5020024; PMid:33072983 PMCid:PMC7510225
2. Cozma C, Cullufi P, Kramp G et al. (2020). Treatment efficiency in Gaucher patients can reliably be monitored by quantification of Lyso-Gb1 concentrations in dried blood spots. Int J Mol Sci. 21(13): 4577. https://doi.org/10.3390/ijms21134577; PMid:32605119 PMCid:PMC7369829
3. Dinur T, Grittner U, Revel-Vilk S, et al. (2021). Impact of long-term enzyme replacement therapy on glucosylsphingosine (Lyso-Gb1) values in patients with type 1 Gaucher disease: statistical models for comparing three enzymatic formulations. Int J Mol Sci. 22(14): 7699. https://doi.org/10.3390/ijms22147699; PMid:34299318 PMCid:PMC8307068
4. Dupuis L, Chipeaux C, Bourdelier E et al. (2020). Effects of sphingolipids overload on red blood cell properties in Gaucher disease. J Cell Mol Med. 24(17): 9726-9736. https://doi.org/10.1111/jcmm.15534; PMid:32767726 PMCid:PMC7520281
5. FDA-NIH Biomarker Working Group. 2022. BEST (Biomarkers, EndpointS, and other Tools). URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK326791/.
6. Hurvitz N, Dinur T, Becker-Cohen M et al. (2019). Glucosylsphingosine (lyso-Gb1) as a biomarker for monitoring treated and untreated children with Gaucher disease. Int J Mol Sci. 20(12): 3033. https://doi.org/10.3390/ijms20123033; PMid:31234327 PMCid:PMC6627663
7. Irun P, Cebolla JJ, Lopez de Frutos L et al. (2020). LC-MS/MS analysis of plasma glucosylsphingosine as a biomarker for diagnosis and follow-up monitoring in Gaucher disease in the Spanish population. Clin Chem Lab Med. 58(5): 798-809. https://doi.org/10.1515/cclm-2019-0949; PMid:32126008
8. Lukina E, Watman N, Dragosky M et al. (2019). Outcomes after 8 years of eliglustat therapy for Gaucher disease type 1: final results from the Phase 2 trial. Am J Hematol. 94(1): 29-38. https://doi.org/10.1002/ajh.25300; PMid:30264864 PMCid:PMC6587500
9. Mistry PK, Lukina E, Ben Turkia H et al. (2021). Clinical outcomes after 4.5 years of eliglustat therapy for Gaucher disease type 1: phase 3 ENGAGE trial final results. Am J Hematol. 96(9): 1156-1165. https://doi.org/10.1002/ajh.26276; PMid:34161616 PMCid:PMC8457136
10. Nair S, Bar N, Xu ML, et al. (2020). Glucosylsphingosine but not Saposin C, is the target antigen in Gaucher disease-associated gammopathy. Mol Genet Metab. 129(4): 286-291. https://doi.org/10.1016/j.ymgme.2020.01.009; PMid:32044242 PMCid:PMC8223251
11. Peterschmitt MJ, Foster MC, Ji AJ, Zajdel MB, Cox GF. (2023). Plasma glucosylsphingosine correlations with baseline disease burden and response to eliglustat in two clinical trials of previously untreated adults with Gaucher disease type 1. Mol Genet Metab. 138(3): 107527. https://doi.org/10.1016/j.ymgme.2023.107527; PMid:36739645
12. Revel-Vilk S, Fuller M, Zimran A. (2020). Value of glucosylsphingosine (Lyso-Gb1) as a biomarker in Gaucher disease: a systematic literature review. Int J Mol Sci. 21(19): 7159. https://doi.org/10.3390/ijms21197159; PMid:32998334 PMCid:PMC7584006
13. Sam R, Ryan E, Daykin E. (2021). Current and emerging pharmacotherapy for Gaucher disease in pediatric populations. Expert Opin Pharmacother. 22(11): 1489-1503. https://doi.org/10.1080/14656566.2021.1902989; PMid:33711910 PMCid:PMC8373623
14. Saville JT, McDermott BK, Chin SJ et al. (2020). Expanding the clinical utility of glucosylsphingosine for Gaucher disease. J Inherit Metab Dis. 43(3): 558-563. https://doi.org/10.1002/jimd.12192; PMid:31707742
15. Schiffmann R, Sevigny J, Rolfs A, et al. (2020). The definition of neuronopathic Gaucher disease. J Inherit Metab Dis. 43(5): 1056-1059. https://doi.org/10.1002/jimd.12235; PMid:32242941 PMCid:PMC7540563
16. Stiles AR, Huggins E, Fierro L et al. (2021). The role of glucosylsphingosine as an early indicator of disease progression in early symptomatic type 1 Gaucher disease. Mol Genet Metab Rep. 27: 100729. https://doi.org/10.1016/j.ymgmr.2021.100729; PMid:33614410 PMCid:PMC7876627