Modern Pediatrics. Ukraine. (2024). 3(139): 129-135. doi: 10.15574/SP.2024.139.129
Фоменко Н. М.¹, Синоверська О. Б.¹, Березна Т. Г.¹, Чорна Н. В.², Бобрикович О. С.^2,1
1Івано-Франківський національний медичний університет, Україна
²КНП «Обласна дитяча клінічна лікарня», м. Івано-Франківськ, Україна

Для цитування: Фоменко НМ, Синоверська ОБ, Березна ТГ, Чорна НВ, Бобрикович ОС. (2024). Аутоімунний полігляндулярний синдром I типу: літературні дані та опис клінічного випадку. Сучасна педіатрія. Україна. 3(139): 129-135. doi: 10.15574/SP.2024.139.129.
Стаття надійшла до редакції 06.02.2024 р., прийнята до друку 09.04.2024 р.

Аутоімунний полігландулярний синдром із кандидозом та ектодермальною дистрофією або без неї (АПС-1, ОМІМ: 240300; англ. autoimmune polyglandular-candidiasis-ectodermal dystrophy – APECED, синоніми: синдром Вайтекера, синдром Бліцарда) – це рідкісне (орфанне) захворювання. У патогенезі цього патологічного стану, з одного боку, лежать аутоімунні порушення з утворенням антитіл проти ендокринних залоз, що зумовлює розвиток їхньої недостатності, а з іншого – АПС-1 належить до спадкових моногенних захворювань.
Мета – зважаючи на недостатню інформованість широкого кола практикуючих лікарів щодо цієї рідкісної (орфанної) патології та у зв’язку зі створенням мережі Центрів орфанної патології в Україні, навести короткий огляд літературних джерел та аналіз клінічного випадку з акцентом на сучасних підходах до діагностики, диференційної діагностики та лікування АПС-1.
Клінічний випадок. Хвора віком 15 років 11 місяців госпіталізована на стаціонарне лікування до КНП «Обласна дитяча клінічна лікарня», м. Івано-Франківськ (ОДКЛ) із приводу вперше виявленого цукрового діабету в стані кетоацидозу. За результатами збору анамнезу та проведення обстеження виявлено ураження інших ендокринних залоз: гіпопаратиреоз, гіпогонадизм та ознаки ектодермальної дисплазії і персистуючого кандидозу. Все це разом дало змогу встановити діагноз АПС-1 типу, але некласичну його форму, зважаючи на відсутність ураження наднирників і відносно м’які прояви кандидозу. Дитині рекомендовано пройти молекулярно-генетичне обстеження та визначення органоспецифічних антитіл проти уражених ендокринних залоз. Дівчинці отримує замісну терапію відповідно до спектра ураження ендокринних органів, знаходиться під наглядом мультидисциплінарної команди спеціалістів Орфанного центру ОДКЛ.
Висновки. АПС-1 є рідкісним (орфанним) захворюванням, у патогенезі якого поєднуються генетичні (мутації гена AIRE) та аутоімунні механізми розвитку захворювання. Клінічною особливістю цього захворювання є множинні прояви недостатності ендокринних залоз у різних комбінаціях, які виявляються в дитинстві, але окремі компоненти синдрому можуть маніфестувати в будь-якому віці. Для вчасного виявлення та поліпшення прогнозу при АПС-1 необхідна обізнаність широкого кола лікарів щодо діагностування захворювання та моніторингу за цією групою хворих.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом клінічної бази. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дитини.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: аутоімунні полігландулярні синдроми, гіпопаратиреоз, наднирникова недостатність, кандидоз, гіпогонадизм, ектодермальна дистрофія, діти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абатуров ЄО, Токарєва НМ, Нікутова АМ. (2021). Аутоімунний полігландулярний синдром: випадок з практики. Новини і перспективи медичної науки. Зб. мат. XХІ конф. студ. та мол. учених. Під ред. Твердохліба І.В., Бондаренко Н.С. МОЗ України, Дніпро: 76. URL: https://repo.dma.dp.ua/7056/.

2. Большова ОВ, Дерев'янко АА. (2015). Особливості перебігу аутоімунних поліендокринних синдромів у дитячому та підлітковому віці. Здоров’я України. Тематичний випуск: Педіатрія, акушерство та гінекологія. URL: https://health-ua.com/article/17658-osoblivost-perebgu-automunnih-polendokrinnih-sindromv-u-dityachomu-ta-pdltk.

3. Бондаренко АВ, Чернишова ЛІ, Гільфанова АМ, Ніконець ЛД, Шарапова СО. (2017). Аутоімунний полігландулярний синдром І типу як первинний імунодефіцит: спектр клінічних проявів. Современная педиатрия. 3(83): 84-90. URL: https://med-expert.com.ua/journals/ua/autoimunnij-poliglanduljarnij-sindrom-tipu-jak-pervinnij-imunodeficit-spektr-klinichnih-projaviv/. https://doi.org/10.15574/SP.2017.83.84

4. Bourgault S, Baril C, Vincent A, Heon E, Ali A, MacDonald I et al. (2015). Retinal degeneration in autoimmune polyglandular syndrome, type 1: a case series. Brit. J. Ophthal. 99: 1536-1542. https://doi.org/10.1136/bjophthalmol-2014-305897; PMid:25926518

5. Cetani F, Barbesino G, Borsari S, Pardi E, Cianferotti L et al. (2001). A novel mutation of the autoimmune regulator gene in an Italiankindred with autoimmune polyendocrinopathy-candidiasis-ectodermal dystrophy, acting in a dominant fashion and strongly cosegregating with hypothyroid autoimmune thyroiditis. J. Clin. Endocr. Metab. 86: 4747-4752. https://doi.org/10.1210/jcem.86.10.7884; PMid:11600535

6. Cranston T, Boon H, Olesen MK, Ryan FJ, Shears D, London R et al. (2022). Spectrum of germline AIRE mutations causing APS-1 and familial hypoparathyroidism. Europ. J. Endocr. 187: 111-122. https://doi.org/10.1530/EJE-21-0730; PMid:35521792 PMCid:PMC9175554

7. Empendium. (2019). Внутрішні хвороби. Аутоімунний полігландулярний синдром 1-го типу. Підручник, заснований на принципах доказової медицини (2018/2019). Адаптований групою українських експертів за ред. проф. А.С. Свінціцького: 895-896. URL: https://empendium.com/ua/manual/chapter/B72.IV.K.1.1.

8. Lee D, Streeten EA, Chan A, Lwin W, Tian L, Pellegrino da Silva R et al. (2017). Exome sequencing reveals AIRE mutations as a cause of isolated hypoparathyroidism. J. Klin. Endocr. Metab. 102: 1726-1733. https://doi.org/10.1210/jc.2016-3836; PMid:28323927 PMCid:PMC5443324

9. Neufeld M, Maclaren N, Blizzard R. (1980). Autoimmune polyglandular syndrome. Pediat. Ann. 9: 154-162. https://doi.org/10.3928/0090-4481-19800401-07

10. Neufeld M, Maclaren NK, Blizzard RM. (1981). Two types of autoimmune Addison's disease associated with different polyglandular autoimmune (PGA) syndromes. Medicine 60: 355-362. https://doi.org/10.1097/00005792-198109000-00003; PMid:7024719

11. OMIM. (2024). Autoimmune polyendocrine syndrome, type 1, with or without reversible metaphyseal dysplasia; APS1. 240300 Edit History: alopez 01/23/24. URL: https://www.omim.org/entry/240300?search=APS%201%20240300&highlight=1%20240300%20aps.

12. Pearce SHS, Cheetham T, Imrie H, Vaidya B, Barnes ND, Bilous RW et al. (1998). A common and recurrent 13-bp deletion in the autoimmune regulator gene in British kindreds with autoimmune polyendocrinopathy type 1. Am. J. Hum. Genet. 63: 1675-1684. https://doi.org/10.1086/302145; PMid:9837820 PMCid:PMC1377639

13. Perheentupa J. (1980). Autoimmune polyendocrinopathy-candidosis-ectodermal dystrophy (APECED). In: Eriksson A.W.; Forsius H.R.; Nevanlinna H.R.; Workman P.L.; Norio R.K.: Population Structure and Genetic Disorders. New York: Academic Press (pub.): 583-587.

14. Rosatelli MC, Meloni A, Meloni A, Devoto M, Cao A, Scott HS et al. (1998). A common mutation in Sardinian autoimmune polyendocrinopathy-candidiasis-ectodermal dystrophy patients. Hum. Genet. 103: 428-434. https://doi.org/10.1007/s004390050846; PMid:9856486

15. Scott HS, Heino M, Peterson P, Mittaz L, Lalioti MD, Betterle C et al. (1998). Common mutations in autoimmune polyendocrinopathy-candidiasis-ectodermal dystrophy patients of different origins. Molec. Endocr. 12: 1112-1119. https://doi.org/10.1210/me.12.8.1112; PMid:9717837

16. Shapiro MS, Zamir R, Weiss E, Radnay J, Shenkman L. (1987). The polyglandular deficiency syndrome: a new variant in Persian Jews. J. Endocr. Invest. 10: 1-7. https://doi.org/10.1007/BF03347139; PMid:3496374

17. Soderbergh A, Myhre AG, Ekwall O, Gebre-Medhin G, Hedstrand H, Landgren E et al. (2004). Prevalence and clinical associations of 10 defined autoantibodies in autoimmune polyendocrine syndrome type I. J. Clin. Endocr. Metab. 89: 557-562. https://doi.org/10.1210/jc.2003-030279; PMid:14764761

18. Wolff ASB, Erichsen MM, Meager A, Magitta NF, Myhre AG, Bollerslev J et al. (2007). Autoimmune polyendocrine syndrome type 1 in Norway: phenotypic variation, autoantibodies, and novel mutations in the autoimmune regulator gene. J. Clin. Endocr. Metab. 92: 595-603. https://doi.org/10.1210/jc.2006-1873; PMid:17118990

19. Zaidi G, Sahu RP, Zhang L, George G, Bhavani N, Shah N et al. (2009). Two novel AIRE mutations in autoimmune polyendocrinopathy-candidiasis-ectodermal dystrophy (APECED) among Indians. Clin. Genet. 76: 441-448. https://doi.org/10.1111/j.1399-0004.2009.01280.x; PMid:19807739

20. Zlotogora J, Shapiro MS. (1992). Polyglandular autoimmune syndrome type I among Iranian Jews. J. Med. Genet. 29: 824-826. https://doi.org/10.1136/jmg.29.11.824; PMid:1453436 PMCid:PMC1016181