Ukrainian Journal Health of Woman. 2023. 3(166): 25-32; doi 10.15574/HW.2023.166.25

Баришнікова О. П.¹, Чайка К. В.¹, Мазур Г. М.², Бевз Г. В.², Сергійчук О. В.², Вознюк А. В.^2
1Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ
²Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, Україна.

Для цитування: Баришнікова ОП, Чайка КВ, Мазур ГМ, Бевз ГВ, Сергійчук ОВ, Вознюк АВ. (2023). Анатомічні та функціональні результати після хірургічного лікування поєднаної лейоміоми матки з генітальним пролапсом. Український журнал Здоров’я жінки. 3(166): 25-32; doi 10.15574/HW.2023.166.25.
Стаття надійшла до редакції 03.03.2023 р.; прийнята до друку 23.05.2023 р.

Понад 41% жінок віком 50-79 років страждають на пролапс тазових органів. Пролапс геніталій у приблизно 20% випадків поєднується з лейоміомою матки, а це обумовлює необхідність диференційного підходу до лікування.
Мета – порівняти анатомічні та функціональні результати хірургічного лікування жінок із поєднаною лейоміомою матки з генітальним пролапсом, яким виконано гістеректомію з та без корекції пролапса.
Матеріали та методи. Обстежено 80 пацієнток із генітальним пролапсом, поєднаним із лейоміомою матки, яких поділено на три групи. У контрольній (І) групі (n=40) виконано гістеректомію без корекції генітального пролапса, в інших двох групах – гістеректомію та корекцію генітального пролапса з використанням сітчастого імпланта методом пектопексії (ІІ група, n=40) або латеральної фіксації (ІІІ група, n=40). Анатомічні та функціональні результати лікування оцінено через 6 та 12 місяців після операції за допомогою системи POP-Q та опитувальників «PFDI-20» і «PISQ-12». Статистичну обробку даних проведено за допомогою програми «SPSS 21».
Результати. У жінок ІІ та ІІІ груп параметри POP-Q значно поліпшилися через 6-12 місяців після операції порівняно з початковим рівнем, тоді як у пацієнток І групи через 12 місяців після операції встановлено негативну динаміку змін точок Аа, Ва та показників pb і Tvl. Анатомічна успішність, що полягає в стадії POP-Q 0-1 через 12 місяців після операції і не потребує наступного оперативного лікування, становила 82,5% у ІІ групі та 85% у ІІІ групі. Частота поліпшення тазових функцій за «PEDI-20» та стану сексуальної функції за «PISQ-12» через 6 місяців після операції була достовірно більшою серед жінок ІІ та ІІІ, ніж І групи.
Отримані дані свідчать про анатомічну ефективність одномоментного виконання гістеректомії та корекції генітального пролапса з використанням сітчаcтих імплантів.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: лейоміома матки, генітальний пролапс, тазова хірургія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Abdel-Fattah M, Ramsay I. (2008). Retrospective multicentre study of the new minimally invasive mesh repair devices for pelvic organ prolapse. BJOG. 115 (1): 22-30. https://doi.org/10.1111/j.1471-0528.2007.01558.x; PMid:18053100

2. Barber MD, Walters MD, Bump RC. (2005). Short forms of two condition-specific quality-of-life questionnaires for women with pelvic floor disorders (PFDI-20 and PFIQ-7). Am J Obstet Gynecol. 193 (1): 103-113. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2004.12.025; PMid:16021067

3. Bradley CS, Zimmerman MB, Qi Y, Nygaard IE. (2007). Natural history of pelvic organ prolapse in postmenopausal women. Obstet Gynecol. 109 (4): 848-854. https://doi.org/10.1097/01.AOG.0000255977.91296.5d; PMid:17400845

4. Brown RA. Ellis CN. (2014). The role of synthetic and biologic materials in the treatment of pelvic organ prolapse. Clin Colon Rectal Surg. 27 (4): 182-190. https://doi.org/10.1055/s-0034-1394157; PMid:25435827 PMCid:PMC4226752

5. Bump RC, Mattiasson A, Bø K, Brubaker LP, DeLancey JO, Klarskov P et al. (1996). The standardization of terminology of female pelvic organ prolapse and pelvic floor dysfunction. Am J Obstet Gynecol. 175 (1): 10-17. https://doi.org/10.1016/S0002-9378(96)70243-0; PMid:8694033

6. Cramer SF, Patel A. (1990). The frequency of uterine leiomyomas. Am J Clin Pathol. 94 (4): 435-438. https://doi.org/10.1093/ajcp/94.4.435; PMid:2220671

7. Downes E, Sikirica V, Gilabert-Estelles J, Bolge SC, Dodd SL, Maroulis C, Subramanian D. (2010). The burden of uterine fibroids in five European countries. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 152 (1): 96-102. https://doi.org/10.1016/j.ejogrb.2010.05.012; PMid:20598796

8. Fatton B, Amblard J, Debodinance P, Cosson M, Jacquetin B. (2007). Transvaginal repair of genital prolapse: preliminary results of a new tension-free vaginal mesh (ProliftTM technique) – a case series multicentric study. Int Urogynecol J Pelvic Floor Dysfunct. 18 (7): 743-752. https://doi.org/10.1007/s00192-006-0234-3; PMid:17131170

9. Голяновський ОВ, Качур ОЮ, Будченко МА, Супрунюк КВ, Фролов СВ. (2021). Лейоміома матки: сучасні аспекти клініки, діагностики та лікування. Репродуктивне здоров’я жінки. 5 (5): 7-18. https://doi.org/10.30841/2708-8731.5.2021.240017

10. Jacquetin B, Jacquetin B, Fatton B, Rosenthal C, Clavé H, Debodinance P, Hinoul P, Gauld J, Garbin O, Berrocal J, Villet R, Salet Lizée D, Cosson M. (2010). Total transvaginal mesh (TVM) technique for treatment of pelvic organ prolapse: a 3-year prospective follow-up study. Int Urogynecol J. 21 (12): 1455-1462. https://doi.org/10.1007/s00192-010-1223-0; PMid:20683579

11. Kuzemensky ML, Gladenko SE. (2015). Tactics of operative treatment complex pathologies of uterus without and with genital prolapse. Health of woman. 4 (100): 78-79.

12. Long CY, Hsu CS, Jang MY, Liu CM, Chiang PH, Tsai EM. (2010). Comparison of clinical outcome and urodynamic findings using "Perigee and/or Apogee" versus "Prolift anterior and/or posterior" system devices for the treatment of pelvic organ prolapse. Int Urogynecol J Pelvic Floor Dysfunct. 22 (2): 233-239. https://doi.org/10.1007/s00192-010-1262-6; PMid:20830581

13. Литвиненко ОВ, Громова АМ, Сакевич РП. (2013). Оцінка якості життя у жінок з лейоміомою матки після емболізації маткових артерій за допомогою питальників SF-36 ТА UFS-QOL. Таврический медико-биологический вестник. 2 (2): 62-65.

14. Olsen AL, Smith VJ, Bergstrom JO, Colling JC, Clark AL. (1997). Epidemiology of surgically managed pelvic organ prolapse and urinary incontinence. Obstet Gynecol. 89 (4): 501-566. https://doi.org/10.1016/S0029-7844(97)00058-6; PMid:9083302

15. Reynolds WS, Gold KP, Ni S, Kaufman MR, Dmochowski RR, Penson DF. (2013). Immediate effects of the initial FDA notification on the use of surgical mesh for pelvic organ prolapse surgery in medicare beneficiaries. Neurourol Urodyn. 32 (4): 330-335. https://doi.org/10.1002/nau.22318; PMid:23001605 PMCid:PMC3962985

16. Rogers RG, Kammerer-Doak D, Darrow A, Murray K, Olsen A, Barber M et al. (2004). Sexual function after surgery for stress urinary incontinence and/or pelvic organ prolapse: A multicenter prospective study. Am J Obstet Gynecol. 191 (1): 206-210. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2004.03.087; PMid:15295367

17. Smith FJ, Holman CD, Moorin RE, Tsokos N. (2010). Lifetime risk of undergoing surgery for pelvic organ prolapse. Obstet Gynecol. 116 (5): 1096-1100. https://doi.org/10.1097/AOG.0b013e3181f73729; PMid:20966694

18. Татарчук ТФ, Косей ДМ. (2012). Современные принципы лечения лейомиомы матки. Здоров’я України: мед. газета. 4 (Гінекологія. Акушерство. Репродуктологія): 10-13.

19. Vaiyapuri GR, Han HC, Lee LC, Tseng LA, Wong HF. (2011). Use of the Gynecare Prolift(R) system in surgery for pelvic organ prolapse: 1-year outcome. Int Urogynecol J Pelvic Floor Dysfunct. 22 (7): 869-877. https://doi.org/10.1007/s00192-011-1400-9; PMid:21479713

20. Железов ДМ. (2021). Особливості МРТ-візуалізації міом матки на передопераційному етапі. Вісник медичних і біологічних досліджень. 1 (7): 62-65.