Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2020. 1(81): 13-19; doi 10.15574/PP.2020.81.13
Костюкова Д. М. ^1,2, Шунько Є. Є. ², Бабінцева А. Г.³, Бєлова О. О. ^2
1Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» МОЗ України, м. Київ
²Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
³Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці

Для цитування: Костюкова ДМ, Шунько ЄЄ, Бабінцева АГ, Бєлова ОО. (2020). Аналіз перинатальної патології у передчасно народжених дітей з пароксизмальними станами. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(81): 13–19. doi 10.15574/PP.2020.81.13
Стаття надійшла до редакції 23.11.2019 р.; прийнята до друку 28.02.2020 р.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно у світі близько 15 млн дітей народжується раніше за фізіологічний термін гестації. Унаслідок морфофункціональної незрілості організму в передчасно народжених дітей відмічається висока ймовірність формування патології органів або систем, частота якої різниться залежно від гестаційного віку (ГВ) при народженні. Одними з перших клінічних ознак перинатальної патології в новонароджених є пароксизмальні стани, частота виникнення яких суттєво збільшується в передчасно народжених дітей.
Мета — проаналізувати особливості перинатальної патології в передчасно народжених дітей різного ГВ із пароксизмальними станами.
Пацієнти та методи. Проведено одноцентрове проспективне дослідження, в якому вивчено особливості клінічного стану 105 передчасно народжених дітей з різноманітними пароксизмальними станами. І групу дослідження становили 32 дитини з ГВ 24–28 тижнів, ІІ групу — 52 дитини з ГВ 29–32 тижні, ІІІ групу — 21 дитина з ГВ 33–36 (6/7) тижнів.
Результати. Установлено, що передчасно народжені діти мають поєднану перинатальну патологію, структура та клінічні особливості якої залежать від ГВ. Так, у дітей з ГВ 24–28 тижнів основне місце у структурі перинатальної патології посідають ретинопатія недоношених (62,5%), анемія недоношених (53,1%), бронхолегенева дисплазія (53,1%), а також поєднана інфекційна патологія (46,9%). Серед перинатальних пошкоджень центральної нервової системи та неврологічних ускладнень провідні позиції займають неонатальна церебральна ішемія (21,9%), перивентрикулярна лейкомаляція (21,5%) і вентрикулодилятація (18,8%). У дітей з ГВ 29–32 тижні порівняно з І групою спостерігається достовірно менша частота формування бронхолегеневої дисплазії (53,1% проти 11,5%, р_І-ІІ<0,0001) і ретинопатії недоношених (62,5% проти 23,1%, р_І-ІІ=0,0003), а також тенденція до зменшення частоти розвитку синдрому респіраторного розладу та анемії недоношених. Не встановлено достовірної різниці щодо частоти розвитку неонатальної церебральної ішемії (21,9% проти 28,8%, р_І-ІІ>0,05), внутрішньошлуночкових крововиливів І-ІІ ступеня (9,4% проти 7,7%, р_І-ІІ>0,05) та ІІІ–IV ступеня (6,3% проти 5,8%, р_І-ІІ>0,05), перивентрикулярної лейкомаляції (12,5% проти 17,3%, р_І-ІІ>0,05) і менінгіту (3,1% проти 1,9%, р_І-ІІ>0,05). У дітей з ГВ 33–36 тижнів порівняно з І групою відмічається достовірно менша частота формування анемії недоношених (4,7% проти 53,1%, р_ІІІ-І=0,0001) і ретинопатії недоношених (4,7% проти 62,5%, р_ІІІ-І<0,0001), а також тенденція до зменшення частоти перивентрикулярної лейкомаляції (4,7% проти 12,5%, р_ІII-І>0,05 і 4,7% проти 17,3%, р_ІII-ІI>0,05) за відсутності внутрішньошлуночкових крововиливів ІІІ–IV ступеня та структурної епілепсії.
Висновки. Перинатальна патологія в передчасно народжених дітей з пароксизмальними станами є поєднаною, а її структура визначається ступенем мофрофункціональної незрілості організму. Гестаційнозалежними захворюваннями є ретинопатія недоношених, анемія недоношених, синдром респіраторного розладу та бронхолегенева дисплазія. Незважаючи на зміну структури та зменшення ступеня тяжкості перинатальної патології при збільшенні ГВ, передчасно народжені діти незалежно від ГВ становлять групу ризику щодо формування пароксизмальних станів і неврологічних ускладнень, що необхідно враховувати при створенні індивідуалізованої програми виходжування.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Обстеження дітей проведено після отримання письмової згоди батьків із дотриманням основних етичних принципів наукових медичних досліджень та схвалення програми дослідження Комісією з питань біомедичної етики НМАПО імені П.Л. Шупика.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: передчасно народжені діти; гестаційний вік; перинатальна патологія; пароксизмальні стани.

ЛІТЕРАТУРА

1. Aicardi J. (2009). Diseases of the Nervous System in Childhood. Part VII. Parohysmal Disorders. Mac Keith Press: 581–697.

2. Als H, McAnulty BG. (2011). The Newborn Individualized Developmental Care and Assessment Program (NIDCAP) with Kangaroo Mother Care (KMC): Comprehensive Care for Preterm Infants. Curr Womens Health Rev. 7 (3): 288–301. https://doi.org/10.2174/157340411796355216; PMid:25473384 PMCid:PMC4248304.

3. Basso O, Wilcox A. (2010). Mortality risk among preterm babies: immaturity versus underlying pathology. Epidemiology. 21 (4): 521–527. https://doi.org/10.1097/EDE.0b013e3181debe5e; PMid:20407380 PMCid:PMC2967434.

4. Behrman RE, Butler AS. (2007). Preterm Birth: Causes, Consequences, and Prevention. Committee on Understanding Premature Birth and Assuring Healthy Outcomes. Washington (DC): National Academies Press: 790.

5. Besag FM, Hughes EF. (2010). Paroxysmal disorders in infancy: a diagnostic challenge. Dev Med Child Neurol. 52 (11): 980–981. https://doi.org/10.1111/j.1469-8749.2010.03725.x; PMid:20584050.

6. Blackmon LR, Batton DG, Bell EF et al. (2003). Apnea, sudden infant death syndrome, and home monitoring. Pediatrics. 4 (111): 914. https://doi.org/10.1542/peds.111.4.914

7. Blencowe H, Cousens S, Chou D et al. (2013). Born Too Soon: The global epidemiology of 15 million preterm births. Reproductive Health. 10(1):S2. https://doi.org/10.1186/1742-4755-10-S1-S2; PMid:24625129 PMCid:PMC3828585.

8. Catov JM, Scifres CM, Caritis SN et al. (2017). Neonatal outcomes following preterm birth classified according to placental features. Am J Obstet Gynecol. 216 (4): 411.e1-411.e14. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2016.12.022; PMid:28065815.

9. DeWolfe CC. (2005). Apparent Life-Threatening Event: A Review. Pediatr Clin N Am. 52 (4): 1127–1146. https://doi.org/10.1016/j.pcl.2005.05.004; PMid:16009260.

10. Eichenwald EC and Committee on Fetus and Newborn. (2016). Apnea of Prematurity. Pediatrics. 137 (1): e20153757. https://doi.org/10.1542/peds.2015-3757; PMid:26628729.

11. Goldenberg RL, Culhane JF, Iams JD et al. (2008). Epidemiology and causes of preterm birth. The Lancet. 371 (9606): 75–84. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(08)60074-4

12. Goldenberg RL, Gravett MG, Iams J et al. (2012). The preterm birth syndrome: issues to consider in creating a classification system. Am J Obstet Gynecol. 206: 113–118. doi: https://doi.org/10.1016/j.ajog.2011.10.865; PMid:22177186.

13. Iams J, Romero R, Culhane JF et al. (2008). Primary, secondary, and tertiary interventions to reduce the morbidity and mortality of preterm birth. The Lancet. 371 (9607): 164–175. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(08)60108-7.

14. Orivoli S, Facini C, Pisani F. (2015). Paroxysmal nonepileptic motor phenomena in newborn. Brain Dev. 37 (9): 833–839. https://doi.org/10.1016/j.braindev.2015.01.002; PMid:25687201.

15. Polin R. (2014). Committee on Fetus and Newborn; American Academy of Pediatrics: Respiratory support in preterm infants at birth. Pediatrics. 133: 171–174. https://doi.org/10.1542/peds.2013-3442; PMid:24379228

16. Visser AM, Jaddoe VW, Arends LR et al. (2010). Paroxysmal disorders in infancy and their risk factors in a population-based cohort: the Generation R Study. Dev Med Child Neurol. 52 (11): 1014–1020. https://doi.org/10.1111/j.1469-8749.2010.03689.x; PMid:20491855.

17. WHO. (2012). Preterm birth. URL: www.who.int/mediacentre/news/releases/2012/preterm_20120502/en/