PERINATOLOGIYA AND PEDIATRIYA.2019.1(77):25-29; doi 10.15574/PP.2019.77.25

Тиха В. Г., Скрипченко Н. Я.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

Мета — вивчити ефективність запропонованого нами алгоритму надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді.

Пацієнти та методи. Проаналізовано розроблений нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки, призначений з перших днів післяпологового періоду. Обстежено 100 жінок із лейоміомою матки на 5–6-ту добу післяпологового періоду та через 3 місяці після пологів. Жінок розподілено на 2 групи: до 1-ї групи (основної) увійшло 50 жінок, які отримували розроблений нами комплекс лікувально-профілактичних заходів, до 2-ї групи (порівняння) — 50 жінок із лейоміомою матки, які не отримували зазначений комплекс, а лише симптоматичну терапію. Отримані результати були порівняні в цих групах.

Результати. Запропонований нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки привів до швидшого зворотного розвитку зміненого параметра гормонального, гемостазіологічного, імунологічного, мікробіологічного гомеостазу цієї категорії породіль, що, своєю чергою, вплинуло на прискорення інволютивних процесів, триваліший і повноцінніший процес лактації, швидше відновлення менструальної функції порівняно з групою жінок, які отримували лише загальноприйняте лікування.

Висновки. Запропонований нами алгоритм надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді сприяє профілактиці прогресуванню цього захворювання, попередженню його рецидивів, що, своєю чергою, допомагає зберегти репродуктивну функцію жінок із лейоміомою матки і, тим самим, дає змогу рекомендувати його до застосування в зазначеної категорії породіль.

Ключові слова: лейоміома матки, післяпологовий період, алгоритм надання допомоги.

ЛІТЕРАТУРА

1. Айламазян ЭК, Потин ВВ и др. (2004). Миома матки. Гинекология от пубертата до менопазы: Практическое руководство для врачей. Под ред. акад. РАМН, професора Э.К. Айламазяна. Москва: МЕДпрессинформ: 250–257.

2. Вдовиченко ЮП, Ледін ДС. (2005). Неплідність у жінок з лейоміомою матки. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 6: 89–93.

3. Вихляева ЕМ. (2009). Руководство по диагностике и лечению лейомиомы матки.

4. Вовк ІБ, Карнацька АГ, Кондратюк ВК. (2009). Нові підходи до відновлення репродуктивної функції жінок з лейоміомою матки. Здоров'я України. 27 (1): 40–42.

5. Коханевич ЕВ, Джулакян ГЛ и др. (2006). Неэпителиальные опухоли матки. Санкт-Петербург: ТриадаХ: 305–315.

6. Савицкий ГА, Савицкий АГ. (2003). Миома матки (проблемы патогенеза и патогенетической терапии). Санкт-Петербург: 235.

7. Сидорова ИС. (2003). Миома матки (современные проблемы этиологии, патогенеза, диагностики и лечения). Москва: МИА.

8. Стрижаков АН, Давыдов АИ, Пашков ВМ, Лебедев ВА. (2011). Доброкачественные заболевания матки. Москва: ГЭОТАР Медиа: 288.

9. Тихомиров АЛ, Лубнин ДМ. (2006). Миома матки. Москва: МИА: 176

Стаття надійшла до редакції 07.12.2018 р., прийнята до друку 25.02.2019 р.