Генетичні та імунологічні маркери розвитку жирової дегенерації печінки в дітей та підлітків із метаболічним синдромом 

Т.О. Крючко, О.А. Пода, О.А. Шликова, О.В. Ізмайлова 
ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна 

УДК 616.34002053.5 

Мета — вивчити поширеність поліморфізму Pro12Ala гена PPARγ2 у дітей та підлітків з екзогенноконституційним ожирінням і неалкогольною жировою хворобою печінки; визначити його асоціації з основними критеріями метаболічного синдрому та рівнем ФНПa. 

Пацієнти та методи. Обстежено 67 дітей віком 7–17 років. До основної групи (n=34) увійшли діти з неалкогольною жировою хворобою печінки, до групи порівняння (n=33) — пацієнти з діагностованим ожирінням без порушень функцій печінки, популяційний контроль склали 46 здорових осіб. 

Результати. За результатами молекулярногенетичного обстеження, мутантний алель 12Ala поліморфного маркера Pro12Ala гена PPARγ2 мав достовірно меншу поширеність серед пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки порівняно з групою популяційного контролю, а також тенденцію до нижчих показників порівняно з хворими на екзогенноконституційне ожиріння. Наявність «мінорного» алеля 12Ala гена PPARγ2 у дітей та підлітків з ожирінням асоціювалася з меншим ризиком метаболічних порушень у вигляді інсулінорезистентності та дисліпідемії та достовірно нижчими показниками рівня прозапального цитокіну ФНПa. 

Висновки. Отримані результати дають змогу рекомендувати проведення генетичного скринінгу з визначенням генотипу гена PPARγ2 у дітей та підлітків з ожирінням із метою визначення ступеня ризику розвитку метаболічних порушень і своєчасного проведення профілактичних заходів. 

Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, ожиріння, діти, гени, поліморфізм. 

Література: 
 

1. Бабак ОЯ, Клименко НН. 2010. Роль рецепторов PPAR в регуляции основных звеньев патогенеза метаболического синдрома. Сучасні мед технології. 2: 70—80.

2. Буторова ЛИ. 2012. Неалкогольная жировая болезнь печени как проявление метаболического синдрома: эпидемиология, патогенез, особенности клинического проявления, принципы диагностики, современные возможности лечения. Пос. для врачей. Москва, Форте принт.

3. Громнацька НМ. 2014. Інсулінорезистентність як провідний етіопатогенетичний кластер метаболічного синдрому у дітей та підлітків. Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. 5,1: 20—26.

4. Звенигородская ЛА. 2007. Клинико3функциональные и морфологические изменения в печени у больных с метаболическим синдромом. Consilium Medicum. 2: 3—10.

5. Зелінська НБ. 2013. Метаболічний синдром у дітей. Здоров'я України. 3: 48—51.

6. Кайдашев ИП. 2011. NF-κB-сигнализация как основа развития системного воспаления, инсулинорезистентности, липотоксичности, сахарного диабета 2-го типа и атеросклероза. Международный эндокринологический журнал. 3(35): 35—40.

7. Красильникова ЕИ, Быстрова АА. 2011. Синдром инсулинорезистентности и печень. Эффективная фармакотерапия. Гастроэнтерология. 2: 24—30.

8. Маев ИВ, Андреев ДН, Евдокимова АИ. 2012. Неалкогольная жировая болезнь печени: механизмы развития, клинические формы и медикаментозная коррекция. Гастроэнтерология. 2: 46—58.

9. Ткаченко ЕИ, Успенский ЮП, Белоусова ЛН и др. 2008. Неалкогольная жировая болезнь печени и метаболический синдром: единство патогенетических механизмов и подходов к лечению. Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2: 92—96.

10. Бабак ОЯ, Колесникова ЕВ, Сытник КА, Куринная ЕГ. 2013. Профилактические мероприятия при неалкогольной жировой болезни печени: существует ли способ снизить риск развития заболевания? Сучасна гастроентерологія. 5(73): 112—118.

11. Майданник ВГ и др. 2013. Распространенность избыточной массы тела и повышенного артериального давления среди школьников разных регионов Украины. Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. 3,1: 33—39.

12. Скрипник ИН, Гопко АФ. 2012. Роль ядерных рецепторов в прогрессировании стеатогепатита. Новости медицины и фармации (Гастроэнтерология). 4(19): 34—39.

13. Урсова НІ. 2010. Жирова дистрофія печінки при метаболічному синдромі в практиці лікаря-педіатра. Лікуючий лікар. 1: 29—36.

14. Лавренко АВ, Шлыкова ОА, Куценко ЛА и др. 2012.Фармакогенетические особенности действия метформина у пациентов, страдающих ишемической болезнью сердца на фоне метаболического синдрома и сахарного диабета 2-го типа, с учетом полиморфизма гена PPARg2. Терапевтический архив. Кардиология. 84(9): 35—40.

15. Glass CK, Saij ОK. 2010. Nuclear receptor transrepression pathways that regulate inflammation in macrophages and T cells. Nat Rev Immunol. 10(5): 365—376. http://dx.doi.org/10.1038/nri2748; PMid:20414208

16. Zimmet Р, Alberti KG, Kaufman F et al. 2007. IDF Consensus Group. The metabolic syndrome in children and adolescents — an IDF consensus report. Pediatr Diabetes. 5: 299—306.

17. Kallwitz ER, McLachlan А, Cotler SJ. 2008. Role of peroxisome proliferators-activated receptors in the pathogenesis and treatment of nonalcoholic fatty liver disease. World Journal of Gastroenterology. 14(1): 22—28. http://dx.doi.org/10.3748/wjg.14.22; PMid:18176957 PMCid:PMC2673387

18. Mencin AA, Lavine JE. 2011. Advances in pediatric nonalcoholic fatty liver disease. Pediatr Clin North Am. 58(6): 1375—1392.http://dx.doi.org/10.1016/j.pcl.2011.09.005; PMid:22093857

19. Oeckinghaus A, Ghosh S. 2009. The NF-kappaB family of transcription factors and its regulation. Cold Spring Harb Perspect Biol. 1(4): 1123—1134. http://dx.doi.org/10.1101/cshperspect.a000034; PMid:20066092 PMCid:PMC2773619

20. Poulsen LL. 2012. PPARs: fatty acid sensors controlling metabolism. Cell Dev Biol. 130: 3—30. http://dx.doi.org/10.1016/j.semcdb.2012.01.003

21. Barbiezi M, Rizzo MR, Papa M et al. 2007. Role of interaction between variants in the PPARG and interleukin-6 genes on obesity related metabolic risk factors. Exp Gerontol. 40(7): 599—604. http://dx.doi.org/10.1016/j.exger.2005.05.004; PMid:16029943

22. Sinatra FR. 2012. Nonalcoholic fatty liver disease in pediatric patients. JPEN J Parenter Enteral Nutr. 36(1): 43—48.http://dx.doi.org/10.1177/0148607111421610; PMid:22237875