Paediatric Surgery (Ukraine). 2024. 3(84): 95-98. doi: 10.15574/PS.2024.3(84).9598
Білінський П. І., Бут В. П., Марчук Т. Є.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Для цитування: Білінський ПІ, Бут ВП, Марчук ТЄ. (2024). Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез переломів кісток гомілки. Хірургія дитячого віку (Україна). 3(84): 95-98. doi: 10.15574/PS.2024.3(84).9598.
Стаття надійшла до редакції 09.04.2024 р., прийнята до друку 09.09.2024 р.

Мета – поліпшити результати лікування переломів кісток гомілки засобом для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу, провести дослідження його фіксуючих можливостей.
Матеріали та методи. На основі системного підходу, концептуального обґрунтування, теоретичних методів математичного і комп’ютерного моделювання розроблено нову методику малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки та засіб для її реалізації. Проведено порівняльне дослідження фіксуючих можливостей розробленого фіксатора і повноконтактної пластини за допомогою методу кінцевих елементів. Досліджено напружено-деформативний стан системи “фіксатор-кістка” різних способів фіксації переломів кісток гомілки.
Результати. Отримано теоретичні дані про величину мікрорухомості відламків залежно від характеру лінії перелому, величини прикладеної сили, конструктивних особливостей фіксатора. Вивчено стан напруження пластин, її залежність від конструкції фіксатора, особливостей перелому, величини навантаження. Досліджено значення репозиційної стабілізації фрагментів гвинтами косих і скалкових переломів кісток гомілки на жорсткість фіксації, мікрорухомість відламків, напруження елементів конструкції фіксаторів, кісткових фрагментів. У всіх 380 пацієнтів із переломами кісток гомілки, оперованих засобом для малоконтактного остеосинтезу, відмічено зрощення фрагментів.
Висновки. Розроблений засіб для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу переломів кісток гомілки і методика його застосування спрощують проведення оперативного втручання, здійснюють мінімальну травматизацію відламків, забезпечують їх стабільну фіксацію і оптимальні умови для зрощення.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: переломи кісток гомілки, пристрої і фіксатори для остеосинтезу, біомеханіка, мікрорухомість відламків, напруження пластини і кістки, метод скінчених елементів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Anglen J, Kyle RF et al. (2011). Блокируемые пластины для переломов конечностей. Остеосинтез. 1(14): 13-14.

2. Анкін МЛ, Анкін ЛМ, Шидловський МС, Сатишев ММ. (2011). Експериментально-біомеханічні випробування накісткового остеосинтезу при переломах діафіза великогомілкової кістки. Вісник ортопедії, травматології та протезування. 1: 68-73.

3. Білінський ПІ. (1996). Пристрій для фіксації кісткових відламків. Патент № 17502 UA. МПК6 А 61 В 17/58, А 61 В 17/62. Патентовласник П.І. Білінський (UA); № 96051961; заявл. 20.05.96; опубл. 31.10.97. Бюл. № 5: 4.

4. Білінський ПІ. (2008). Теорія і практика малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу. К.: Макрос: 375.

5. Гончарова ЛД, Тяжелов АА, Лобанов ГВ. (2008). Концепция внутренних напряжений опорных структур и ее место в вопросах остеосинтеза. Травма. 9; 2: 227-231.

6. Климовицкий ВГ, Пастернак ВН, Оксимец ВМ и др. (2007). Влияние этиологического фактора травмы на течение репаративного остеогенеза. Часть 1. Сращение диафизарных переломов голени при непрямом механизме травмы. Травма. 8; 1: 7-12.

7. Kuliev AM, Verdiev VG, Abdullaev NT, Aliev GA. (2010). Концепция внутренних напряжений опорных структур и репаративный остеогенез: (обзор литературы). Ортопедия и травматология Азербайджана. 2: 76-79.

8. Мартель ИИ, Мацукатов ФА, Шигарев ВМ, Бойчук СП. (2012). Cовременные представления об условиях консолидации переломов и возможность их обеспечения различными типами фиксаторов (обзор литературы). Гений ортопедии. 4: 131-136.

9. Сименач БИ. (2000). Фрактурология – некоторые аспекты теоретизации учения о переломах костей. Часть 2. Управление процессами репарации. Ортопедия, травматология и протезирование. 4: 105-117.