Paediatric Surgery (Ukraine). 2024. 3(84): 22-30. doi: 10.15574/PS.2024.3(84).2230
Рауцкіс В. П., Хіміч С. Д.
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, Україна

Для цитування: Рауцкіс ВП, Хіміч СД. (2024). Морфофункціональні особливості ранового процесу під час лікування гнійно-некротичних ран у щурів сучасними антисептичними засобами та колагеназою. Хірургія дитячого віку (Україна). 3(84): 22-30. doi: 10.15574/PS.2024.3(84).2230.
Стаття надійшла до редакції 31.05.2023 р., прийнята до друку 09.09.2024 р.

Інфіковані та гнійні рани є як медичним, так і економічним викликом для системи охорони здоров’я. Науковий і практичний інтерес спричиняє застосування ферменту колагенази у препаратах для санації рани.
Мета: вивчити та оцінити морфологічні зміни ранового процесу під час лікування гнійно-некротичних ран у щурів препаратами на основі сучасних антисептичних засобів та колагенази.
Матеріали та методи. Об’єкт дослідження: гнійно-некротичні рани. Експериментальне дослідження проведено на 64 білих лабораторних щурах. Модельовану рану контаміновано патогенним штамом S. aureus у комбінації із P. aeruginosa. Щурів було розподілено на 4 групи по 16 тварин у кожній: І – контрольна група (без лікування); ІІ – для лікування рани використано гель на основі колагенази з мірамістином; ІІІ – мазь на основі левоміцетину та метилурацилу; ІV – мазь на основі мірамістину. Через 2 дні від початку експерименту на ранову поверхню тваринам ІІ, ІІІ та ІV-ї групи було нанесено препарат і асептичну марлеву пов’язку, у групі контролю – лише асептичну пов’язку. Заміну пов’язки виконували щодня впродовж 14 днів у всіх тварин. Проведено забір тканин для гістологічного і морфометричного дослідження шляхом висічення фрагмента шкіри з підлеглими тканинами з місця розташування ранового дефекту з подальшою фіксацією в 10% розчині нейтрального буферизованого формаліну. Приготовані гістологічні зрізи товщиною 4 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином.
Результати. Встановлено, що у ІІ групі, де застосовувалася колагеназа, у дні ранового дефекту кількість лейкоцитарних елементів уже з 3-ої доби була значно нижчою, ніж в інших групах. Водночас судинний компонент прогресивно збільшувався. Отримані дані корелюють із результатами гістологічного дослідження: швидше зменшення запального процесу і розвиток епітелізації. Повне покриття ранової поверхні новоутвореним епітелієм відбулося уже на 10-ту добу.
Висновки. Отримані дані свідчать про доцільність застосування колагенази в лікуванні гнійних ран не лише як ферментативного дебридменту, а як препарату впливу на важливі аспекти в першій і другій фазі ранового процесу.
Під час проведення експериментів із лабораторними тваринами всі біоетичні норми та рекомендації дотримано.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: гнійна рана, рановий процес, колагеназа, морфологічні зміни, грануляційна тканина, кровоносні судини, лейкоцити.

ЛІТЕРАТУРА

1. Alipour H, Raz A, Zakeri S, Djadid ND. (2016). Therapeutic applications of collagenase (metalloproteases): A review. Asian pacific Journal of Tropical Biomedicine. 6: 975-981. https://doi.org/10.1016/j.apjtb.2016.07.017

2. Andersen BM. (2018). Prevention of Postoperative Wound Infections. Prevention and Control of Infections in Hospitals: Practice and Theory. 453-489. https://doi.org/10.1007/978-3-319-99921-0_33; PMCid:PMC7122543

3. Brocke T, Barr J. (2020). The History of Wound Healing. The Surgical clinics of North America. 100(4): 787-806. https://doi.org/10.1016/j.suc.2020.04.004; PMid:32681877

4. Global Surg Collaborative. (2018). Surgical site infection after gastrointestinal surgery in high-income, middle-income, and low-income countries: a prospective, international, multicentre cohort study. The Lancet. Infectious diseases. 18(5): 516-525. https://doi.org/10.1016/S1473-3099(18)30101-4; PMid:29452941

5. Guest JF, Fuller GW, Vowden P. (2020). Cohort study evaluating the burden of wounds to the UK's National Health Service in 2017/2018: update from 2012/2013. BMJ open. 10(12): e045253. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2020-045253; PMid:33371051 PMCid:PMC7757484

6. Guest JF, Vowden K, Vowden P. (2017). The health economic burden that acute and chronic wounds impose on an average clinical commissioning group/health board in the UK. Journal of wound care. 26(6): 292-303. https://doi.org/10.12968/jowc.2017.26.6.292; PMid:28598761

7. Gushiken LFS, Beserra FP, Bastos JK, Jackson CJ, Pellizzon CH. (2021). Cutaneous Wound Healing: An Update from Physiopathology to Current Therapies. Life (Basel, Switzerland). 11(7): 665. https://doi.org/10.3390/life11070665; PMid:34357037 PMCid:PMC8307436

8. Halim AS, Khoo TL, Saad AZ. (2012). Wound bed preparation from a clinical perspective. Indian journal of plastic surgery : official publication of the Association of Plastic Surgeons of India. 45(2): 193-202. https://doi.org/10.4103/0970-0358.101277; PMid:23162216 PMCid:PMC3495367

9. Han G, Ceilley R. (2017). Chronic Wound Healing: A Review of Current Management and Treatments. Advances in therapy. 34(3): 599-610. https://doi.org/10.1007/s12325-017-0478-y; PMid:28108895 PMCid:PMC5350204

10. Hrynyshyn A, Simões M, Borges A. (2022). Biofilms in Surgical Site Infections: Recent Advances and Novel Prevention and Eradication Strategies. Antibiotics (Basel, Switzerland). 11(1): 69. https://doi.org/10.3390/antibiotics11010069; PMid:35052946 PMCid:PMC8773207

11. Karppinen SM, Heljasvaara R, Gullberg D, Tasanen K, Pihlajaniemi T. (2019). Toward understanding scarless skin wound healing and pathological scarring. F1000Research. 8: F1000. Faculty Rev-787. https://doi.org/10.12688/f1000research.18293.1; PMid:31231509 PMCid:PMC6556993

12. McCallon SK, Weir D, Lantis JC 2nd. (2015). Optimizing Wound Bed Preparation With Collagenase Enzymatic Debridement. The journal of the American College of Clinical Wound Specialists. 6(1-2): 14-23. https://doi.org/10.1016/j.jccw.2015.08.003; PMid:26442207 PMCid:PMC4566869

13. Niederstätter IM, Schiefer JL, Fuchs PC. (2021). Surgical Strategies to Promote Cutaneous Healing. Medical sciences (Basel, Switzerland). 9(2): 45. https://doi.org/10.3390/medsci9020045; PMid:34208722 PMCid:PMC8293365

14. Olsson M, Järbrink K, Divakar U, Bajpai R, Upton Z, Schmidtchen A, Car J. (2019). The humanistic and economic burden of chronic wounds: A systematic review. Wound repair and regeneration : official publication of the Wound Healing Society [and] the European Tissue Repair Society. 27(1): 114-125. https://doi.org/10.1111/wrr.12683; PMid:30362646

15. Payne WG, Salas RE, Ko F, Naidu DK, Donate G, Wright TE, Robson MC. (2008). Enzymatic debriding agents are safe in wounds with high bacterial bioburdens and stimulate healing. Eplasty. 8: e17.

16. Ramundo J, Gray M. (2009). Collagenase for enzymatic debridement: a systematic review. Journal of wound, ostomy, and continence nursing : official publication of The Wound, Ostomy and Continence Nurses Society. 36; 6 Suppl: S4-S11. https://doi.org/10.1097/WON.0b013e3181bfdf83; PMid:19918148

17. Reinke JM, Sorg H. (2012). Wound repair and regeneration. European surgical research. Europaische chirurgische Forschung. Recherches chirurgicales europeennes. 49(1): 35-43. https://doi.org/10.1159/000339613; PMid:22797712

18. Sen CK. (2021). Human Wound and Its Burden: Updated 2020 Compendium of Estimates. Advances in wound care. 10(5): 281-292. https://doi.org/10.1089/wound.2021.0026; PMid:33733885 PMCid:PMC8024242

19. Wilkinson HN, Hardman MJ. (2020). Wound healing: cellular mechanisms and pathological outcomes. Open biology. 10(9): 200223. https://doi.org/10.1098/rsob.200223; PMid:32993416 PMCid:PMC7536089