Modern Pediatrics. Ukraine. (2024). 1(137): 143-152. doi: 10.15574/SP.2024.137.143
Грищенко С. В.
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, Україна

Для цитування: Грищенко СВ. (2024). Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю в дітей віком 6-8 років як медико-соціальна проблема. Сучасна педіатрія. Україна. 1(137): 143-152. doi: 10.15574/SP.2024.137.143.
Стаття надійшла до редакції 28.11.2023 р., прийнята до друку 12.02.2024 р.

Однією з медико-соціальних проблем, що на сьогодні вважаються актуальними, є необхідність поліпшення здоров’я дітей із порушеннями психічного розвитку, у тому числі із синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ).
Мета – провести систематичний аналіз наукових джерел щодо етіопатогенезу, клінічних проявів та спільної практичної роботи лікарів, соціальних працівників і педагогів щодо СДУГ у дітей віком 6-8 років.
Вітчизняні та світові дослідження доводять, що лікування СДУГ у дітей має бути комплексним, включати рекомендації з режиму та способу життя, медикаментозну терапію та практичні рекомендації з освітньої складової.
Актуальним є мультидисциплінарний підхід для визначення клініко-психопатологічних і клініко-психологічних закономірностей психічного розвитку дітей зі СДУГ. Особливістю таких дітей є висока активність, неможливість зосередитися на чомусь одному, запальність. Але такий стан можна відкоригувати, якщо почати лікування якомога раніше.
Причиною розвитку порушення можуть бути: ускладнення під час вагітності (ранній токсикоз, гестоз, внутрішньоутробна гіпоксія плода), ускладнення під час пологів (передчасні, стрімкі); низька маса тіла дитини при народженні або перенесені тяжкі захворювання протягом першого року життя; наявність у вагітної шкідливих звичок, тяжка праця або робота в шкідливих умовах у період виношування плода.
Основними ознаками СДУГ у дітей віком 6-8 років визначені: неуважність; гіперактивність; імпульсивність. До основних ознак СДУГ також можуть доєднатися й супутні симптоми: складності в навчанні, незважаючи на високі інтелектуальні здібності; тики; швидка стомлюваність; наявність фобій, тривожного і депресивного стану; аутизм; проблеми зі сном; порушення мовлення або поведінки.
Особливостями інтелектуального розвитку дітей зі СДУГ вчені вважають довільну регуляцію психічної діяльності, когнітивних функцій, мовлення, довільну рухову активність, недостатній розвиток перцептивно-гностичної та емоційної сфер.
Авторка заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, порушення психічного розвитку, профілактика.

ЛІТЕРАТУРА

1. Barkley RA. (2008). Developmental course, adult outcome, and clinic-referred ADHD adults: Attention Deficit Hyperactivity Disorder. Arch. Gen. Psychiatry. 6: 186-207.

2. Бех ІД. (1998). Особистісно зоpієнтоване виховання: наук.-метод. посіб. Київ: ІЗМН: 204.

3. Боряк О, Ладинченко Л. (2020). Молодші школярі з гіперактивним розладом із дефіцитом уваги в умовах сучасного інклюзивного простору. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: 5-6: 99-100.

4. Бугеpа ЮЮ. (2011). Теоpетичні аспекти пpоблеми фоpмування властивостей уваги у молодших школяpів з pозумовою відсталістю. Науковий часопис НПУ імені М.П. Дpагоманова: зб. наук. пp. Сеpія 19: «Коpекційна педагогіка та спеціальна психологія». Київ: 17: 318-322.

5. Бурчик ОВ. (2005). Групова казкотерапія в особистісно-орієнтованому вихованні дітей. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 25: 203-205.

6. Çelebi F, Ünal D. (2021). Self esteem and clinical features in a clinical sample of children with ADHD and social anxiety disorder. Nordic Journal of Psychiatry: 75(4): 286-291. https://doi.org/10.1080/08039488.2020.1850857; PMid:33475025

7. Доцюк ЛГ, Кушнір ІГ, Гауряк ОД. (2021). Ефективність використання терапевтичних вправ у дітей з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова: 4 (132): 76-79.

8. Дзюбко ЛВ. (2019). Екологічність допомоги молодшому школяру з СДУГ. Актуальні проблеми психології. URL: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i3/9.pdf.

9. Годлевська В. (2021). Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей молодшого шкільного віку: сутність, діагностика, корекція. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки: 9: 73-78.

10. Голуб ОВ, Лесик АС, Щербакова НМ. (2022). Педагогічні умови виховання гіперактивних дітей у початковій школі. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки: 1: 46-53. https://doi.org/10.31494/2412-9208-2022-1-1-463-472

11. Hryshchenko S, Beseda N, Slobodianyk V, Kulesha-Liubinets M, Bashtovenko O, Tryfonova O. (2022). Neuropsychological Health Technologies. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience. 13(3): 166-180. https://doi.org/10.18662/brain/13.3/360.

12. Клименко ОІ. (2022). Особливості проведення логопедичної роботи з дітьми з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю. Збірник тез IIІ Міжнародної науково-практичної конференції «Природнича наука й освіта: сучасний стан і перспективи розвитку», (22-23 вересня 2022 р.). Харків: ХНПУ імені ГС. Сковороди: 115-118.

13. Князєв ВМ. (2023). Особливості самооцінки та розвитку особистості у дітей із розладом дефіциту уваги з гіперактивністю. Вчені записки ТНУ імені ВІ. Вернадського. Серія: Психологія: 34 (73): 3: 34-39.

14. Компанець Н. (2020). Особливості довільної поведінки у дітей із розладами гіперактивності з дефіцитом уваги. Особлива дитина: навчання і виховання: 4: 7-18.

15. Krisch J. (2019). How to Draw Conclusions About What Children’s Art Really Means. URL: https://www.fatherly.com/health-science/kid-art-what-children-are-thinking.

16. Крутій КЛ, Зданевич ЛВ. (2021). Необхідність мультидисциплінарного підходу до розроблення освітніх програм підготовки бакалаврів до абілітаційної діяльності. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: 74; 3: 35-39. https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.74-3.6

17. Марценковська ІІ. (2020). Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне. НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія: 4 (115): 17-19.

18. Мартинюк ВЮ, Зінченко СМ. (2011). Мінімальна мозкова дисфункція: навчальний посібник. Київ: Інтермед: 168.

19. Mohammadi Orangi B, Yaali R, Ackah-Jnr FR, Bahram A, Ghadiri F. (2021). The effect of nonlinear and linear methods and inclusive education on self-esteem and motor profciency of ordinary and overactive children. Journal of Rehabilitation Sciences & Research: 8(2): 69-78.

20. Molavi P, Nadermohammadi M, Salvat Ghojehbeiglou H, Vicario CM, Nitsche MA, Salehinejad MA. (2020). ADHD subtype-specifc cognitive correlates and association with self-esteem: A quantitative difference. BMC psychiatry: 20(1): 1-10. https://doi.org/10.1186/s12888-020-02887-4; PMid:33046041 PMCid:PMC7549239

21. Мушкевич МІ. (2020). Психологічний супровід сімей, що мають проблемних дітей. Дисертація доктора психологічних наук: 19.00.07 – Педагогічна та вікова психологія. Київ: 40.

22. Михальський АВ, Жигульова ЕО, Михальська ЮА. (2020). Здоров’язберігаючі технології при роботі з дітьми із особливими освітніми потребами: навчальний посібник. Кам’янець-Подільський: Видавець Ковальчук ОВ.: 228.

23. Осітковська О, Байєр О. (2020). Статеві відмінності в розладі дефіциту уваги з гіперактивністю: стислий літературний огляд. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія: 2(12): 72-76. https://doi.org/10.17721/BSP.2020.2(12).13.

24. Перепада ОМ. (2010). Синдром дефіциту уваги та гіперактивності як медико-психологічна проблема. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України «Проблеми сучасної психології»: 10: 591-601.

25. Шестопалова ЛФ, Бородавко ОО, Козявкіна НВ, Козявкіна ОВ, Гордієвич МС. (2015). Особливості психічного розвитку дітей з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. Український вісник психоневрології. 23; 4 (85): 97-100.

26. Шестопалова ЛФ. (2000). Мінімальна мозкова дисфункція: клініко-психологічні аспекти. Український вісник психоневрології. 8; 2(24): 84-87.

27. Ширяєва Л. (2020). Особливості сприйняття сімейних взаємостосунків і свого місця в сім’ї дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. Проблеми сучасної психології: 50: 328-352.

28. Updated European Consensus Statement on diagnosis and treatment of adult ADHD. (2019). Kooij JJS., Bijlenga D., Salerno L. et al. European psychiatry: 56(1):14-34.

29. Zhao X, Page TF, Altszuler AR, Pelham WE, Kipp H, Gnagy EM et al. (2019). Family Burden of Raising a Child with ADHD. Journal of Abnormal Child Psychology: 1-12. https://doi.org/10.1007/s10802-019-00518-5; PMid:30796648.

30. Зливков ВЛ. (2016). Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ: Педагогічна думка: 219.