Modern Pediatrics. Ukraine. (2024). 1(137): 124-131. doi: 10.15574/SP.2024.137.124
Починок Т. В., Васюкова М. М.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Для цитування: Починок ТВ, Васюкова ММ. (2024). Діагностика та лікування токсокарозу в дітей у сучасних умовах. Сучасна педіатрія. Україна. 1(137): 124-131. doi: 10.15574/SP.2024.137.124.
Стаття надійшла до редакції 30.12.2023 р., прийнята до друку 12.02.2024 р.

Токсокароз – паразитарне захворювання, що спричиняється частіше аскаридами кішок і собак. Гельмінтоз є ендемічним по всій території України і викликає значний рівень захворюваності в дітей, у тому числі ураження легень, печінки, центральної нервової системи та очей.
Мета – враховуючи значну кількість переміщених осіб із півдня та сходу України, зростання популяції безпритульних тварин, відсутність дегельмінтизації їх і домашніх улюбленців, проаналізувати дані клінічного обстеження дітей, які перебували на лікуванні у відділеннях КЗ «Дитяча клінічна лікарня № 4 м. Києва» для уточнення заходів щодо діагностики та лікування токсокарозу в дітей.
Наведено три клінічні випадки токсокарозу в дітей. 1. Хлопчик віком 3 роки госпіталізований до клініки з діагнозом «Гострий бронхіт». Виявлено підвищення титру токсокарозних антитіл (IgG 1: 200), що свідчило про інвазованість, а не про гостре захворювання. Дитина підлягала диспансерному спостереженню інфекціоністом і лікарем загальної практики з оглядом що 2 місяці. Після появи клінічних ознак токсокарозу рекомендували провести специфічну терапію. 2. Хлопчик віком 3,5 року перебував у неврологічному відділенні з приводу неврозоподібного стану у вигляді порушення сну (непокійний сон), фебрильних судом в анамнезі. Цей випадок показує схильність вісцерального токсокарозу до довготривалого рецидивного перебігу, яке підтверджено виявленням IgG – авідних до токсокар антитіл з індексом авідності 60, що свідчить про хронічну інвазію та потребує специфічного лікування. 3. Дівчинка віком 10 років перебувала на лікуванні в очному відділенні. Дитині встановлено діагноз «Очна форма токсокарозу», проведено протизапальне, протипаразитарне, хірургічне лікування.
Висновки. Токсокароз у дітей є актуальною проблемою педіатрії. Вирішення його аспектів залежить від впровадження в клінічну практику охорони здоров’я новітніх методів діагностики, лікування й профілактики, а також від узгодженої співпраці педіатричної та ветеринарної служб.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфліктів інтересів.
Ключові слова: діти, вісцеральний токсокароз, очний токсокароз, імуноферментний аналіз.

ЛІТЕРАТУРА

1. Del Brutto OH. (2017). Parasitic infections of the central nervous system. CNS Infections.: 181-197. https://doi.org/10.1007/978-3-319-70296-4_9

2. Despommier D. (2003). Toxocariasis: Clinical aspects, epidemiology, medical ecology, and molecular aspects. Clin Microbiol Rev. 16 (2): 265-272. https://doi.org/10.1128/CMR.16.2.265-272.2003; PMid:12692098 PMCid:PMC153144

3. Good B, Holland CV, Taylor MR et al. (2004). Ocular toxocariasis in schoolchildren. Clin Infect Dis. 39 (2): 173-178. https://doi.org/10.1086/421492; PMid:15307025

4. Hafliðadóttir HS, Juhl CB, Nielsen SM, Henriksen M, Harris IA, Bliddal H, Christensen R. (2021). Placebo response and effect in randomized clinical trials: Meta-research with focus on contextual effects. Trials. 22: 493. https://doi.org/10.1186/s13063-021-05454-8; PMid:34311793 PMCid:PMC8314506

5. Hamilton CM, Yoshida A, Pinelli E, Holland CV. (2014). Toxocariasis. In Helminth Infections and their Impact on Global Public Health; Bruschi, F., Ed.; Springer: Vienna, Austria: 425-455. https://doi.org/10.1007/978-3-7091-1782-8_14

6. Ma G, Holland CV, Wang T, Hofmann A, Fan CK, Maizels RM, Hotez PJ, Gasser RB. (2018). Human toxocariasis. Lancet Infect. Dis. 1: 14-24. https://doi.org/10.1016/S1473-3099(17)30331-6; PMid:28781085

7. Macpherson CN. (2013). The epidemiology and public health importance of toxocariasis: A zoonosis of global importance. Int J Parasitol. 43 (12-13): 999-1008. https://doi.org/10.1016/j.ijpara.2013.07.004; PMid:23954435

8. Magnaval JF, Bouhsira E, Fillaux J. (2022). Therapy and prevention for human toxocariasis. Microorganisms. 10: 241. https://doi.org/10.3390/microorganisms10020241; PMid:35208697 PMCid:PMC8875715

9. Magnaval JF, Fillaux J, Berry A. (2022). A Retrospective Study of the Efficacy of Albendazole and Diethylcarbamazine for the Treatment of Human Toxocariasis. Pathogens. 11 (7): 813. https://doi.org/10.3390/pathogens11070813; PMid:35890057 PMCid:PMC9317386

10. Magnaval JF, Laurent G, Gaudré N, Fillaux J, Berry A. (2017). A diagnostic protocol designed for determining allergic causes in patients with blood eosinophilia. Mil. Med. Res. 4: 15. https://doi.org/10.1186/s40779-017-0124-7; PMid:28546866 PMCid:PMC5440933

11. Noordin R, Smith HV, Mohamad S et al. (2005). Comparison of IGG-ELISA and IGG4-ELISA for Toxocara serodiagnosis. Acta Trop. 93 (1): 57-62. https://doi.org/10.1016/j.actatropica.2004.09.009; PMid:15589798

12. Overgaauw PA. (1997). Aspects of Toxocara epidemiology: toxocarosis in dogs and cats. Crit Rev Microbiol. 23 (3): 233-251. https://doi.org/10.3109/10408419709115138; PMid:9347222

13. Rostami A, Ma G, Wang T, Koehler AV, Hofmann A, Chang BCH, Macpherson CN, Gasser RB. (2019). Human toxocariasis-A look at a neglected disease through an epidemiological 'prism'. Infect. Genet. Evol. 74: 104002. https://doi.org/10.1016/j.meegid.2019.104002; PMid:31412276