Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2023. 4(96): 120-127; doi: 10.15574/PP.2023.96.120
Лісовська Г. М.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Для цитування: Лісовська ГМ. (2023). Сучасні підходи до вакцинації в дітей з різними варіантами первинних та вторинних імунодефіцитів (огляд літератури). Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 4(96): 120-127; doi: 10.15574/PP.2023.96.120.
Стаття надійшла до редакції 06.10.2023 р.; прийнята до друку 15.12.2023 р.

Хронічні захворювання та імуносупресія підвищують ризик інфекцій, яким можна запобігти шляхом вакцинації, частоту ускладнень і смертність від інфекційних захворювань. Безпечна вакцинація та досягнення адекватної серологічної відповіді на щеплення є вирішальними аспектами ведення таких пацієнтів.
Мета – проаналізувати дані вітчизняної та зарубіжної медичної літератури щодо сучасних підходів до вакцинації дітей з різними первинними і вторинними імунодефіцитними захворюваннями.
Більшість дітей з первинним імунодефіцитом, у яких зберігається вироблення антитіл, можуть демонструвати імунну відповідь на вакцинацію, але з часом ця відповідь може швидко втрачатися. Обмеження щодо вакцинації дітей з первинним імунодефіцитом пов’язані з використанням живих вакцин в умовах, коли клітинна імунна система порушена.
Пацієнти з первинним дефіцитом антитіл лікуються препаратами імуноглобулінів і залежать від наявності в них специфічних антитіл на захисному рівні проти інфекційних збудників, у тому числі інфекцій, яким можна запобігти шляхом вакцинації. Кілька досліджень доводять ефективність лікування внутрішньовенними імуноглобулінами в зменшенні кількості та тяжкості інфекцій у пацієнтів із гуморальним дефіцитом.
Більшість дітей з ревматичними захворюваннями, вакцинованих згідно з Календарем профілактичних щеплень до початку імуносупресивної терапії, мають захисний рівень антитіл від вакцинокерованих інфекцій. Усі неживі вакцини можна вводити без обмежень, але їх потрібно вводити за два тижні до імуносупресивної терапії, щоб підвищити імуногенність. Дітям, які отримують високі дози імуносупресивної терапії, слід уникати введення живих атенуйованих вакцин.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, первинні імунодефіцити, дефіцит антитіл, імуносупресивна терапія, інфекційні хвороби.

ЛІТЕРАТУРА

1. Albert D, Dunham J, Khan S et al. (2008). Variability in the biological response to anti- CD20 B cell depletion in systemic lupus erythaematosus. Ann Rheum Dis. 67: 1724-1731. https://doi.org/10.1136/ard.2007.083162; PMid:18250115

2. Au K, Reed G, Curtis JR et al. (2011). High disease activity is associated with an increased risk of infection in patients with rheumatoid arthritis. Ann Rheum Dis. 70: 785-791. https://doi.org/10.1136/ard.2010.128637; PMid:21288960

3. Бегларян СА, Чернишова ЛІ. (2018). Підходи до розробки клінічних критеріїв випадків, підозрілих щодо первинного імунодефіциту (огляд літератури). Современная педиатрия. 8(96): 92-98. https://doi.org/10.15574/SP.2018.96.92

4. Bergbreiter A, Salzer U. (2009). Common variable immunodeficiency: a multifaceted and puzzling disorder. Expert. Rev. Clin. Immunol. 5(2): 167-180. https://doi.org/10.1586/1744666X.5.2.167; PMid:20477064

5. Bernatowska E, Wolska-Kusnierz B, Pac M et al. (2007). Risk of BCG infection in primary immunodeficiency children. Proposal of diagnostic, prophylactic and herapeutic guidelines for disseminated BCG based on experience in the Department of Immunology. Children's Memorial Health Institute in Warsaw between 1980-2006. Centr. Eur. J. Immunol. 32 (4): 221-225.

6. Бондаренко АВ. (2015). Діагностика первинних імунодефіцитів. Сімейна медицина. 4(60): 154-160.

7. Chen N, Zhang ZY, Liu DW et al. (2015). The clinical features of autoimmunity in 53 patients with Wiskott-Aldrich syndrome in China: a single-center study. Eur. J. Pediatr. 174(10): 1311-1318. https://doi.org/10.1007/s00431-015-2527-3; PMid:25877044

8. Чернишова ЛІ, Волоха АП,Костюченко ЛВ. (2013). Дитяча імунологія: підручник. Київ: ВСВ Медицина: 720.

9. Чернишова ЛІ. (2006). Первинні імунодефіцити у дітей. Мистецтво лікування. 2: 16-21.

10. Чернишова ЛІ. (2007). Проблеми і досягнення дитячої клінічної імунології в Україні у 2006 році. Перинатология и педиатрия. 3(31): 5-6.

11. Compagno N, Malipiero G, Cinetto F, Agostini C. (2014, Dec 08). Immunoglobulin replacement therapy in secondary hypogammaglobulinemia. Frontiers in Immunology. 5(626): 1-6. https://doi.org/10.3389/fimmu.2014.00626; PMid:25538710 PMCid:PMC4259107

12. Дмитрук ВІ, Заславська ГО. (2017). Імунопрофілактика інфекційнихзахворювань у дітей: досягнення та проблеми. Антивакцинальний рух як фактор перешкоди в проведенні імунізаціїнаселення. Актуальна інфектологія. 5 (4): 166-171. https://doi.org/10.22141/2312-413x.5.4.2017.115728

13. Farcet MR, Planitzer CB, Stein O, Modrof J, Kreil TR. (2010). Hepatitis A virus antibodies in immunoglobulin preparations. J Allergy Clin Immunol. 125(1): 198-202. https://doi.org/10.1016/j.jaci.2009.09.008; PMid:19962745

14. Firinu D, Massida O, Lorrai MM et al. (2011). Successful Treatment of Chronic Mucocutaneous Candidiasis Caused by Azole-Resistant Candida albicans with Posaconazole. Clinical and Developmental Immunology. Article ID 283239. https://doi.org/10.1155/2011/283239; PMid:21197459 PMCid:PMC3003968

15. Furer V, Rondaan C, Heijstek MW, Agmon-Levin N, van Assen S, Bijl M et al. (2020). 2019 Update of EULAR Recommendations for Vaccination in AdultPatients with Autoimmune Inflammatory Rheumatic Diseases. Ann RheumDis. 79(1): 39-52. https://doi.org/10.1136/annrheumdis-2019-215882; PMid:31413005

16. Germano V, Cattaruzza MS, Osborn J et al. (2014). Infection risk in rheumatoid arthritis and spondyloarthropathy patients under treatment with DMARDs, corticosteroids and TNF-α antagonists. J Transl Med. 12: 77. https://doi.org/10.1186/1479-5876-12-77; PMid:24655394 PMCid:PMC3994399

17. Goyal R, Bulua AC, Nikolov NP et al. (2009). Rheumatologic and autoimmune manifestations of primary immunodeficiency disorders. Curr. Opin. R. 21(1): 78-84. https://doi.org/10.1097/BOR.0b013e32831cb939; PMid:19077721 PMCid:PMC2760066

18. Guo LI, Chen BO, Xu B et al. (2015). X-linked hyper-IgM syndrome with eosinophilia in a male child: A case report. Exp. Ther. Med. 9(4): 1328-1330. https://doi.org/10.3892/etm.2015.2261; PMid:25780430 PMCid:PMC4353739

19. Guthridge JM, Cogman A, Merrill JT et al. (2013). Herpes zoster vaccination in SLE: a pilot study of immunogenicity. J Rheumatol. 40: 1875-1880. https://doi.org/10.3899/jrheum.130170; PMid:24037550 PMCid:PMC3867792

20. Hellerud BC, Aase A, Herstad TK et al. (2010). Critical roles of complement and antibodies in host defense mechanisms against Neisseria meningitidis as revealed by human complement genetic deficiencies. Infect Immun. 78(2): 802-809. https://doi.org/10.1128/IAI.01044-09; PMid:19933829 PMCid:PMC2812193

21. Husebye ES, Perheentupa J, Rautemaa R, Ksmpe O. (2019). Clinical manifestations and management of patients with autoimmune polyendocrine syndrome type I. J. Intern. Med. 265: 514-529. https://doi.org/10.1111/j.1365-2796.2009.02090.x; PMid:19382991

22. Kobrynski LJ, Sulivan KE. (2007). Velocardiofacial syndrome, DiGeorge syndrome: the chromosome 22g11.2 deletion syndromes. Lancet. 370 (9596): 1443-1452. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(07)61601-8; PMid:17950858

23. Kostik MM, Lubimova NA, Fridman IV et al. (2021). The vaccinecoverage and vaccine immunity status and risk factors of non protective levels of antibodies against vaccines in children withjuvenile idiopathic arthritis: cross-sectional Russian tertiary Centre study. Pediatric Rheumatology. 19(1): 108. https://doi.org/10.1186/s12969-021-00594-2; PMid:34225748 PMCid:PMC8256221

24. Костюченко ЛВ, Романашин ЯЮ. (2010). Автоімунні феномени у дітей з первинними імунодефіцитами. Педіатрія, акушерство та гінекологія: наук.-практ. журн. 72 (5): 41-44.

25. Lee PP, Woodbine L, Gilmour KC, Bibi S, Cale CM, Amrolia PJ et al. (2013). The manyfaces of Artemis-deficient combined immunodeficiency: Two patients with DCLRE1C mutations and a systematic literaturereview of genotype-phenotype correlation. Clin. Immunol. 149: 464-474. https://doi.org/10.1016/j.clim.2013.08.006; PMid:24230999

26. Lucas M, Lee M, Lortan J, Lopez-Granados E, Misbah S, Chapel H. (2010). Infection outcomes in patients with common variable immunodeficiency disorders: relationship to immunoglobulin therapy over 22 years. J Allergy Clin Immunol. 125(6): 1354-1360. https://doi.org/10.1016/j.jaci.2010.02.040; PMid:20471071

27. Melony A, Willcox N, Meager A et al. (2012). Autoimmune polyendocrine syndrome type 1: an extensive longitudinal study in Sardinian patients. J. Clin. Endocr. Metab. 97: 1114-1124. https://doi.org/10.1210/jc.2011-2461; PMid:22344197

28. Nobre FA, Gonzalez IG, Simao RM et al. (2014). Antibody levels to tetanus, diphtheria, measles and varicella in patients with primary immunodeficiency undergoing intravenous immunoglobulin therapy: a prospective study. BMC Immunology. 15: 26. https://doi.org/10.1186/1471-2172-15-26; PMid:24952415 PMCid:PMC4074853

29. Омельченко ЛІ, Ошлянська ОА. (2011). Імунопатологічні механізми розвитку ревматичних хвороб у дітей як підстава вибору лікувальної тактики. Соврем. педиатрия. 1: 135-141.

30. Ошлянська ОА, Омельченко ЛІ, Чернишов ВП, Галазюк ЛВ. (2008). Роль неспецифічної клітинної імунної відповіді у формуванні аутоімунітету. Перинатология и педиатрия. 3: 83-85.

31. Patel SY, Carbone J, Jolles S. (2019, Feb 08). The Expanding Fieldof Secondary Antibody Deficiency: Causes, Diagnosis, and Management. Frontiers in Immunology. 10(33): 1-15. https://doi.org/10.3389/fimmu.2019.00033; PMid:30800120 PMCid:PMC6376447

32. Починок ТВ, Омельченко ЛІ. (2004). Селективний Ig A дефіцит та синдром хронічної втомленості. Перинатологія та педіатрія. 1: 33-35.

33. Puel A, Doffinger R, Natividad A. (2010). Autoantibodies against IL-17A, IL-17F and IL-22 in patients with chronic mucocutaneous candidiasis and autoimmune polyendocrine syndrome type I. J. Exp. Med. 207(2): 291-297. https://doi.org/10.1084/jem.20091983; PMid:20123958 PMCid:PMC2822614

34. Quinti I, Soresina A, Guerra A, Rondelli R, Spadaro G, Agostini C et al. (2011). IPINet Investigators. Effectiveness of immunoglobulin replacement therapy on clinical outcome in patients with primary antibody deficiencies: results from a multicenter prospective cohort study. J Clin Immunol. 31(3): 315-322. https://doi.org/10.1007/s10875-011-9511-0; PMid:21365217

35. Rehnberg M, Amu S, Tarkowski A, Bokarewa MI, Brisslert M. (2009). Short- and Long-Term Effects of Anti-CD20 Treatment on B Cell Ontogeny in BoneMarrow of Patients With Rheumatoid Arthritis. Arthritis Res Ther. 11(4): R123. https://doi.org/10.1186/ar2789; PMid:19686595 PMCid:PMC2745807

36. Романишин ЯЮ, Костюченко ЛВ, Виговська ЛС. (2011). Х-зчеплений лімфопроліферативний синдром. Соврем. педиатрия. 2: 179-182.

37. Shah I, Rahangdale A, Bhatnagar S. (2013). Liver Abscesses and Hyper IgM Syndrome. J. Family Med. Prim. Care. 2(2): 206-208. https://doi.org/10.4103/2249-4863.117429; PMid:24479081 PMCid:PMC3894042

38. Soler-Palacin P, Margareto C, Llobet P et al. (2007). Chronic granulomatous disease in pediatric patients: 25 years of experience. Allergol. Immunopathol. (Madr). 35 (3): 83-89. https://doi.org/10.1157/13106774; PMid:17594870

39. Srivastava S, Wood P. (2016). Secondary antibody deficiency – causes and approach to diagnosis. Clin Med. 16: 571-576. https://doi.org/10.7861/clinmedicine.16-6-571; PMid:27927823 PMCid:PMC6297325

40. Srivastava S, Wood P. (2016, Dec). Secondary antibody deficiency – causes and approach to diagnosis. Clinical Medicine. 16(6): 571-576. https://doi.org/10.7861/clinmedicine.16-6-571; PMid:27927823 PMCid:PMC6297325

41. Subbarayan A, Colarusso G, Hughes SM et al. (2011). Clinical Features That Identify Children with Primary Immunodeficiency Diseases. Pediatrics. 127: 800-816. https://doi.org/10.1542/peds.2010-3680; PMid:21482601

42. Волоха АП. (2019). Вакцинация детей с хроническими заболеваниями. Педиатрия. Восточная Европа. 7 (4): 644-660.

43. Волоха АП, Боярчук ОР, Бондаренко АВ. (2020). Вакцинація дітей з первинними імунодефіцитами. Методичні рекомендації. Київ: Знання.

44. Волоха АП, Чернишова ЛІ. (2010). Роль імунізації в захисті від інфекцій осіб з первинними імунодефіцитами. Современная педиатрия. 2: 140-145.

45. Волоха АП, Чернишова ЛІ. (2010). Роль імунізації в захисті від інфекцій осіб з первинними імунодефіцитами. Современная педиатрия. 2: 140-145.

46. Волоха АП, Чернишова ЛИ, Бережной ВВ. (2005). Ювенильный ревматоидный артрит у пациента с наследственной гипогаммаглобулинемией. Современная педиатрия. 4(9): 180-184.

47. Волоха АП. (2019). Вакцинация детей с хроническими заболеваниями. Педиатрия. Восточная Европа. 7(4):644-660.

48. Wang LL, Zhou W, Zhao W et al. (2014). Clinical features and genetic analysis of 20 Chinese patients with X-linked hyper-IgM syndrome. J. Immunol. Res. 2014: 683160. Epub 2014 Aug 20. https://doi.org/10.1155/2014/683160; PMid:25215306 PMCid:PMC4158165

49. Weaver A, Troum O, Hooper M et al. (2013). Rheumatoid arthritis disease activity and disability affect the risk of serious infection events in radius 1. J Rheumatol. 40: 1275-1281. https://doi.org/10.3899/jrheum.121288; PMid:23772079

50. Yarmohammadi H, Estrella L, Doucette J et al. (2006). Recognizing primary immune deficiency in clinical practice. Clin. Vaccine Immunol. 13(3): 329-332. https://doi.org/10.1128/CVI.13.3.329-332.2006; PMid:16522773 PMCid:PMC1391953