Paediatric Surgery (Ukraine).2023.1(78): 59-65; doi 10.15574/PS.2023.78.59
Годік О. С.^1,2, Левицький А. Ф.^1,2, Дєгтярьова Д. С.^1,2, Бензар І. М.^1,2, Корсак А. В.^1,2, Ліходієвський В.В.^1
1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
²Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», м. Київ, Україна

Для цитування: Годік ОС, Левицький АФ, Дєгтярьова ДС, Бензар ІМ, Корсак АВ, Ліходієвський В.В. (2023). Часткова перев’язка ворітної вени печінки: морфологічна оцінка результатів моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії. Хірургія дитячого віку (Україна). 1(78): 59-65; doi 10.15574/PS.2023.78.59.
Стаття надійшла до редакції 10.12.2022 р., прийнята до друку 14.03.2023 р.

Портальна гіпертензія – це підвищення тиску в системі ворітної вени печінки. Найпоширенішою моделлю допечінкової портальної гіпертензії на тваринах, що використовується зараз, є часткова перев’язка ворітної вени печінки в щурів, але наявні дослідження фокусуються на визначенні короткотермінових наслідків часткової перев’язки ворітної вени печінки.
Мета – оцінити модель допечінкової портальної гіпертензії шляхом гістологічного дослідження впливу часткової перев’язки ворітної вени на стан печінки.
Матеріали та методи. До дослідження залучено щурів-самців лінії Вістар (n=45), віком 6 тижнів і масою тіла 150±15 г. Тварин поділено на три групи: І група – проведено часткову перев’язку ворітної вени печінки (формування стенозу; n=15), II – виконано перев’язку ворітної вени печінки без її обструкції (псевдооперовані; n=15), ІІI – контрольна група (інтактні тварини; n=15). За 6 місяців після операції щурів виведено з експерименту. Для гістологічного дослідження взято фрагменти печінки, після стандартної підготовки препаратів сфотографовано на світловому мікроскопі «OLYMPUS BX51» та досліджено на електронному мікроскопі «ПЕМ-125к». Отримані мікрофотографії оброблено, проаналізовано за допомогою програми обробки біомедичних зображень «ImageJ v.1.50» (National Institutes of Health, США).
Цифрові дані проаналізовано в статистичному пакеті «Graphpad Prizm v. 8.3» (Graphpad, США).
Результати. У щурів І групи спостерігалася крупнокраплинна і тотальна жирова дистрофія гепатоцитів у центрі часточок. Відмічався розвиток сполучної тканини із формуванням центро-центральних і порто-центральних септ. Пролонгований у часі ефект часткової перев’язки ворітної вени найбільше відповідав картині зональної жирової паренхіматозної дистрофії печінки та балонної дегенерації гепатоцитів із подальшим фіброзом. У тварин І групи розподіл питомої кількості ядер гепатоцитів відрізнявся від нормального (p=0,0124), виявлено відмінність цього показника між тваринами трьох груп (p<0,005). За результатами гістологічного дослідження печінки, у щурів ІІ групи спостерігалося збереження гістологічної структури органа, з помірними змінами. У щурів ІІІ групи виявлялася звичайна гістоархітектоніка органа.
Висновки. Однорідність змін у печінці та їхня відтворюваність свідчить про стабільність розробленої моделі та її придатність до використання в подальших розробках методів лікування.
Під час проведення експериментів із лабораторними тваринами дотримано всіх біоетичних норм і рекомендацій.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: портальна гіпертензія, печінка, гепатоцити, мікроскопія, просвічувальна електронна мікроскопія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ahishali E, Demir K, Ahishali B, Akyuz F, Pinarbasi B, Poturoglu S et al. (2010). Electron microscopic findings in non-alcoholic fatty liver disease: Is there a difference between hepatosteatosis and steatohepatitis? Journal of Gastroenterology and Hepatology. 25 (3): 619-626. https://doi.org/10.1111/j.1440-1746.2009.06142.x; PMid:20370732

2. Chowdhury AB, Mehta KJ. (2022). Liver biopsy for assessment of chronic liver diseases: A synopsis. Clinical and Experimental Medicine. Published online. https://doi.org/10.1007/s10238-022-00799-z; PMid:35192111

3. Iancu TC, Manov I. (2011). Electron microscopy of liver biopsies. INTECH Open Access Publisher. doi: 10.5772/20385. URL: https://www.intechopen.com/chapters/18771. https://doi.org/10.5772/20385

4. LeCluyse EL, Witek RP, Andersen ME, Powers MJ. (2012). Organotypic liver culture models: Meeting current challenges in toxicity testing. Critical Reviews in Toxicology. 42 (6): 501-548. https://doi.org/10.3109/10408444.2012.682115; PMid:22582993 PMCid:PMC3423873

5. Lo RC, Kim H. (2017). Histopathological evaluation of liver fibrosis and cirrhosis regression. Clinical and Molecular Hepatology. 23 (4): 302-307. https://doi.org/10.3350/cmh.2017.0078; PMid:29281870 PMCid:PMC5760001

6. Lutsyk O, Chaikovsky Y et al. (2018). Gistologia. Tsytologia. Embryologya. Pidruchnyk dlya studentiv vyschykh navchalnykh zakladiv MOZ Ukrainy: Vinnytsya, Ukraine: Nova Knyha: 1.

7. Nakhleh RE. (2017). The pathological differential diagnosis of portal hypertension. Clinical Liver Disease. 10 (3): 57-62. https://doi.org/10.1002/cld.655; PMid:30992761 PMCid:PMC6467111

8. Осадчук ЮС, Чайковський ЮБ, Натрус ЛВ, Брюзгина ТС. (2018). Особливості зміни жирнокислотного складу тканин при різних моделях експериментального цукрового діабету 1 типу. Медична наука України (НМУ). 14 (3-4): 13-22. https://doi.org/10.32345/2664-4738.3-4.2018.02.

9. Petrie A, Sabin C. (2019). Medical Statistics at a Glance. 4th ed. New York: Wiley. https://doi.org/10.33029/9704-5904-1-2021-NMS-1-232; PMid:33207313

10. Rudrigues DA, Silva AR, Sergiolle LC, Fidalgo Rde, Favero SS, Leme PL. (2014). Constriction rate variation produced by partial ligation of the portal vein at pre-hepatic portal hypertension induced in rats. ABCD Arquivos Brasileiros de Cirurgia Digestiva (São Paulo). 27 (4): 280-284. https://doi.org/10.1590/S0102-67202014000400012; PMid:25626939 PMCid:PMC4743222

11. Sarkisov D, Perov Y. (1996). Mikroskopicheskaya tehnika. Rukovodstvo dlya vrachei i laborantov. 1st ed. Moscow: Medicine.

12. Šembera Š, Hůlek P, Jirkovský V, Fejfar T, Krajina A, Dulíček P et al. (2016). Prehepatic Portal Hypertension. Gastroenterologie a hepatologie. 70 (5): 432-437. https://doi.org/10.14735/amgh2016432

13. Tsyrkunov V, Prokopchik N, Andreev V, Kravchuk R. (2017). Klinicheskaya morfologia pecheni: distrofii. Hepatology and Gastroenterology. 2: 140-151.

14. Wang H-Y, Song Q-K, Yue Z-D, Wang L, Fan Z-H, Wu Y-F et al. (2022). Correlation of pressure gradient in three hepatic veins with portal pressure gradient. World Journal of Clinical Cases. 10 (14): 4460-4469. https://doi.org/10.12998/wjcc.v10.i14.4460; PMid:35663094 PMCid:PMC9125293

15. Wen Z. (2009). Stability of a rat model of prehepatic portal hypertension caused by partial ligation of the portal vein. World Journal of Gastroenterology. 15 (32): 4049. https://doi.org/10.3748/wjg.15.4049; PMid:19705502 PMCid:PMC2731957

16. Zhao X, Dou J, Gao Q-J. (2016). Establishment of a reversible model of prehepatic portal hypertension in rats. Experimental and Therapeutic Medicine. 12 (2): 939-944. https://doi.org/10.3892/etm.2016.3405; PMid:27446299 PMCid:PMC4950261