Paediatric Surgery (Ukraine).2022.4(77):17-22; doi 10.15574/PS.2022.77.17
Борова-Галай О. Є.¹, Мальований Б. Я.¹, Переяслов А. А.², Никифорук О. М.^1,2
ї1КНП ЛОР Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ», Україна
²Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Для цитування: Борова-Галай ОЄ, Мальований БЯ, Переяслов АА, Никифорук ОМ. (2022). Ультрасонографія у діагностиці гіпертрофічного пілоростенозу в дітей: переваги та «підводні камені». Хірургія дитячого віку (Україна). 4(77): 17-22; doi 10.15574/PS.2022.77.17.
Стаття надійшла до редакції 28.09.2022 р., прийнята до друку 08.12.2022 р.

Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) у новонароджених є одним із найчастіших факторів блювання, який потребує хірургічного втручання. Упродовж багатьох років рентгенологічне обстеження було основним методом для підтвердження діагнозу ГПС, проте після перших повідомлень про можливості ультрасонографії (УСГ) у діагностуванні цієї патології метод набув значного поширення в клінічній практиці.
Мета – узагальнити власний досвід використання УСГ для діагностики ГПС; визначити переваги і недоліки цього методу обстеження.
Матеріали та методи. Дослідження ґрунтувалося на результатах УСГ 93 пацієнтів із ГПС та 27 дітей з діагнозом пілороспазм, які перебували на обстеженні та лікуванні в КНП ЛОР Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ» упродовж 2009-2020 рр.
При УСГ визначено товщину пілоричного м’яза, довжину, передньо-задній розмір і діаметр просвіту пілоричного каналу.
Статистичне опрацювання результатів дослідження проведено з використанням програми «StatPlus: mac, AnalystSoft Inc.» (version v8).
Результати. Товщина пілоричного м’яза та довжина пілоричного каналу є основними критеріями підтвердження/виключення діагнозу ГПС. У визначенні товщини пілоричного м’яза слід пам’ятати, що тангенціальне положення датчика та скорочення м’яза можуть зумовити псевдостовщення. За результатами нашого дослідження, товщина пілоричного м’яза при ГПС становила 6,4±0,3 мм (межі коливань – 3-10 мм) і не корелювала ні з тривалістю захворювання (р=0,364), ні з віком дитини (р=0,534). При пілороспазмі, який клінічно може симулювати ГПС, товщина пілоричного м’яза становила 3,02±0,1 мм, що достовірно менше порівняно в немовлят із ГПС (t-критерій Стьюдента – 1,983; р=0,0000). Довжина пілоричного каналу за наявності ГПС становила 22,9±0,6 мм (межі коливань – 16-32 мм), що достовірно відрізнялося від показників при пілороспазмі – 15,8±0,5 мм (t-критерій Стьюдента – 1,998; р=0,0000). Це був єдиний показник, який чітко корелював із віком дитини (р=0,004) і тривалістю захворювання (р=0,006). Діаметр просвіту і передньо-задній розмір пілоричного каналу також статистично відрізнялися від показників у дітей із пілороспазмом. За результатами ROC-аналізу, найкращими маркерами для підтвердження діагнозу ГПС є товщина пілоричного м’яза, довжина і передньо-задній розмір пілоричного каналу, тоді як діаметр отвору виявляє посередню прогностичну значущість.
Висновки. Ультрасонографічне обстеження дає змогу з високим ступенем достовірності встановити діагноз ГПС у новонароджених. Лікар, який проводить УСГ у дитини з підозрою на пілоростеноз, повинен орієнтуватись у розмірах незміненого пілоричного каналу і при його гіпертрофії пам’ятати про «підводні камені» в обстеженні та знати шляхи їх подолання.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: гіпертрофічний пілоростеноз, діагностика, ультрасонографія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Acker SN, Garcia AJ, Ross JT, Somme S. (2015). Current trends in the diagnosis and treatment of pyloric stenosis. Pediatr Surg Int. 31 (4): 363-366. https://doi.org/10.1007/s00383-015-3682-3; PMid:25672283

2. Argyropoulou MI, Hadjigeorgi CG, Kiortsis DN. (1998). Antro-pyloric canal values from early prematurity to full-term gestational age: an ultrasound study. Pediatr Radiol. 28 (12): 933-936. https://doi.org/10.1007/s002470050504; PMid:9880636

3. Ayaz ÜY, Döğen ME, Dilli A et al. (2015). The use of ultrasonography in infantile hypertrophic pyloric stenosis: does the patient's age and weight affect pyloric size and pyloric ratio? Med Ultrason. 17 (1): 28-33. https://doi.org/10.11152/mu.2013.2066.171.uya; PMid:25745654

4. Bakal U, Sarac M, Aydin M et al. (2016). Recent changes in the features of hypertrophic pyloric stenosis. Pediatr Int. 58 (5): 369-371. https://doi.org/10.1111/ped.12860; PMid:26615824

5. Calle-Toro JS, Kaplan SL, Andronikou S. (2020). Are we performing ultrasound measurements of the wall thickness in hypertrophic pyloric stenosis studies the same way? Pediatr Surg Int. 36 (3): 399-405. https://doi.org/10.1007/s00383-019-04601-2; PMid:31758244

6. Chiarenza SF, Bleve C, Escolino M et al. (2020). Guidelines of the Italian Society of Videosurgery (SIVI) in infancy for the minimally invasive treatment of hypertrophic pyloric stenosis in neonates and infants. Pediatr Med Chir. 42 (1): 16-24. https://doi.org/10.4081/pmc.2020.243

7. Costa Dias S, Swinson S, Torrão H, et al. (2012). Hypertrophic pyloric stenosis: tips and tricks for ultrasound diagnosis. Insights Imaging. 3 (3): 247-250. https://doi.org/10.1007/s13244-012-0168-x; PMid:22696086 PMCid:PMC3369120

8. Donda K, Asare-Afriyie B, Ayensu M et al. (2019). Pyloric stenosis: national trends in the incidence rate and resource use in the United States from 2012 to 2016. Hosp Pediatr. 9 (12): 923-932. https://doi.org/10.1542/hpeds.2019-0112; PMid:31748239

9. Dorinzi N, Pagenhardt J, Sharon M et al. (2017). Immediate emergency department diagnosis of pyloric stenosis with point-of-care ultrasound. Clin Pract Cases Emerg Med. 1 (4): 395-398. https://doi.org/10.5811/cpcem.2017.9.35016; PMid:29849342 PMCid:PMC5965224

10. Hernanz-Schulman M. (2003). Infantile hypertrophic pyloric stenosis. Radiology. 227 (2): 319-331. https://doi.org/10.1148/radiol.2272011329; PMid:12637675

11. Hernanz-Schulman M. (2009). Pyloric stenosis: role of imaging. Pediatr Radiol. 39 (2): S134-139. https://doi.org/10.1007/s00247-008-1106-4; PMid:19308372

12. Hsu P, Klimek J, Nanan R. (2014). Infantile hypertrophic pyloric stenosis: does size really matter? J Paediatr Child Health. 50 (10): 827-828. https://doi.org/10.1111/j.1440-1754.2010.01778.x; PMid:20598068

13. Keckler SJ, Ostlie DJ, Holcomb III GW, St. Peter SD. (2008). The progressive development of pyloric stenosis: a role for repeat ultrasound. Eur J Pediatr Surg. 18 (3): 168-170. https://doi.org/10.1055/s-2008-1038533; PMid:18493891

14. Krogh C, Gortz S, Wohlfahrt J et al. (2012). Pre- and perinatal risk factors for pyloric stenosis and their influence on the male predominance. Am J Epidemiol. 176 (1): 24-31. https://doi.org/10.1093/aje/kwr493; PMid:22553083

15. Ma S, Liu J, Zhang Y. (2017). Application of color Doppler ultrasound combined with Doppler imaging artifacts in the diagnosis and estimate of congenital hypertrophic pyloric stenosis. Sci Rep. 7 (1): 9527. https://doi.org/10.1038/s41598-017-10264-7; PMid:28842652 PMCid:PMC5573336

16. Meister M, Alharthi O, Kim JS, Son JK. (2020). Pediatric emergency gastrointestinal ultrasonography: pearls & pitfalls. Clin Imaging. 64: 103-118. https://doi.org/10.1016/j.clinimag.2020.03.002; PMid:32438254

17. Niedzielski J, Kobielski A, Sokal J, Krakós M. (2011). Accuracy of sonographic criteria in the decision for surgical treatment in infantile hypertrophic pyloric stenosis. Arch Med Sci. 7 (3): 508-511. https://doi.org/10.5114/aoms.2011.23419; PMid:22295036 PMCid:PMC3258744

18.Piotto L, Gent R, Taranath A, et al. (2022). Ultrasound diagnosis of hypertrophic pyloric stenosis – Time to change the criteria. Australas J Ultrasound Med. 25 (3): 116-126. https://doi.org/10.1002/ajum.12305; PMid:35978726

19. Соловьев АЕ, Спахи ОВ, Барухович ВЯ, Лятуринская ОВ. (2008). Диагностика врожденного гипертрофического пилоростеноза на современном этапе. Хірургія дитячого віку. 19 (2): 72-74.

20. Спахі ОВ. (2015). Особливості діагностики вродженого гіпертрофічного пілоростенозу у дітей на сучасному етапі. Хірургія дитячого віку. 17 (3): 72-74. https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.12

21.Teele RL, Smith EH. (1977). Ultrasound in the diagnosis of idiopathic hypertrophic pyloric stenosis. N Engl J Med. 296 (20): 1149-1150. https://doi.org/10.1056/NEJM197705192962006; PMid:854046

22. Vinycomb T, Vanhaltren K, Pacilli M et al. (2021). Evaluating the validity of ultrasound in diagnosing hypertrophic pyloric stenosis: a cross-sectional diagnostic accuracy study. ANZ J Surg. 91 (11): 2507-2513. https://doi.org/10.1111/ans.17247; PMid:34608732

23. Vinycomb TI, Laslett K, Gwini SM et al. (2019). Presentation and outcomes in hypertrophic pyloric stenosis: An 11-year review. J Paediatr Child Health. 55 (10): 1183-1187. https://doi.org/10.1111/jpc.14372; PMid:30677197

24. Vinycomb TI, Vanhaltren K, Pacilli M et al. (2022). Stratifying features for diagnosing hypertrophic stenosis on ultrasound: a diagnostic accuracy study. ANZ J Surg. 92 (5): 1153-1158. https://doi.org/10.1111/ans.17649; PMid:35393697 PMCid:PMC9322541

25. Zhu J, Zhu T, Lin Z et al. (2017). Perinatal risk factors for infantile hypertrophic pyloric stenosis: a meta-analysis. J Pediatr Surg. 52 (9): 1389-1397. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2017.02.017; PMid:28318599