Paediatric Surgery (Ukraine). 2022. 1(74): 97-98; doi 10.15574/PS.2022.74.97
Люткевич М. І.
КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, Україна

У практиці дитячих травматологів виникає ряд складних завдань у процесі лікування переломів дистального відділу плечової кістки, які потребують диференційного підходу: атравматична анатомічна репозиція з мінімальним пошкодженням активно діючих наросткових зон, мінімальне пошкодження суглобового хряща під час операції, стабільна фіксація та раннє реабілітаційне лікування.
На сьогодні загальноприйняті методи остеосинтезу (фіксація шпицями, металевими гвинтами тощо) неповністю відповідають вимогам сучасної дитячої травматології. Одним із новітніх методів фіксації у процесі лікування переломів цієї локалізації, що мають суттєві переваги, є використання біоабсорбуючих імплантатів (БАІ).
Мета – навести диференційний підхід щодо лікування переломів дистального відділу плечової кістки в дітей на основі використання БАІ.
Матеріали та методи. За період 2015-2021 рр. в умовах КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» проліковано 15 дітей віком 5-17 років. Розподіл за видом патології: епіфізарний перелом голівочки виростка плечової кістки – 5, остеоепіфізеоліз латерального виростка плечової кістки – 2, перелом медіального надвиростка плечової кістки – 8 випадків. У цій групі пацієнтів у жодному випадку не діагностовано пошкоджень нервових і судинних структур. На передопераційному етапі для діагностики вищевказаних пошкоджень використано рентгенографію ліктьового суглоба в стандартних для таких травм проєкціях.
У процесі хірургічного втручання для фіксації репонованих фрагментів застосовано біоабсорбуючі канюльовані гвинти та штифти «Bioretec».
Результати. У процесі хірургічного втручання використовували стандартні доступи та репозиційні прийоми відповідно до анатомічних особливостей кожного перелому. Диференційний підхід полягав у застосуванні канюльованих гвинтів (у разі остеосинтезу позасуглобових переломів (остеоепіфізеоліз медіального надвиростка плечової кістки) у дітей старшого віку  – 12-17 років), які дали змогу створити дозовану компресію уламків, а також біоабсорбуючих штифтів (для внутрішньосуглобових епіфізарних переломів), за рахунок яких досягалася ідеальна анатомічна репозиція. В 1 випадку виявлено комбінований остеосинтез: фіксація шпицею Кіршнера метафізарного фрагмента та синтез біоабсорбуючим штифтом внутрішньосуглобового епіфізарного фрагмента.
Переваги застосування БАІ: мінімальне пошкодження суглобового хряща, збереження конгруентності та анатомічної форми суглобової поверхні в місці розміщення імплантату, стабільна фіксація та міжфрагментарна компресія (властивість автокомпресії), інтраопераційно отримували повний об’єм рухів у суглобі.
У всіх пацієнтів отримано повноцінну консолідацію в терміни відповідно до віку травмованої дитини. Повністю відновлено об’єм рухів і функцію кінцівки. Діти не потребували повторного оперативного втручання.
Висновки. Показано переваги використання БАІ в разі лікування переломів дистального відділу плечової кістки в дітей. Таке застосування дає змогу мінімізувати ушкодження наросткових зон та суглобової поверхні під час остеосинтезу, забезпечує стабільну фіксацію та міжфрагментарну компресію, створює умови для оптимального зрощення перелому та подальшої реабілітації. За рахунок властивості біоабсорбції відпадає потреба у видаленні імплантату, тобто в повторній травматизації структур ліктьового суглоба зростаючого організму, немає необхідності в повторній госпіталізації, наркозі та операції, повторному курсі реабілітації, зменшується вірогідність психологічної травми в дитини. Усе вищенаведене поліпшує анатомо-функціональні результати лікування цих ушкоджень, економить фінансові затрати як медичного закладу, так і родин.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, біоабсорбуючі імплантати, переломи дистального відділу плечової кістки, дитяча травма, наросткові зони, остеосинтез.

ЛІТЕРАТУРА

1. Azar FM, Beaty JH. (2021). Campbell's Operative Orthopaedics, fourteenth edition. Elsevier Inc.

2. Koh KH, Seo SW, Kim KM, Shim JS. (2010). Clinical and radiographic results of lateral condylar fracture of distal humerus in children, Journal of Pediatric Orthopaedics. 30 (5): 425-429. https://doi.org/10.1097/BPO.0b013e3181df1578; PMid:20574257

3. Kontakis GM, Pagkalos JE, Tosounidis TI, Melissas J, Katonis P. (2007). Bioabsorbable materials in orthopaedics. Acta Orthop Belg. 73 (2): 159-169.

4. Korhonen L, Perhomaa M, Kyrö A, Pokka T, Serlo W, Merikanto J et al. (2018). Intramedullary nailing of forearm shaft fractures by biodegradable compared with titanium nails: Results of a prospective randomized trial in children with at least two years of follow-up. Biomaterials. 185: 383-392. https://doi.org/10.1016/j.biomaterials.2018.09.011; PMid:30292588

5. Mencio GA, Swiontkowski M F. (2015). Green's skeletal trauma in children. Fifth edition. Elsevier Inc.

6. Poircuitte JM, Popkov D, Huber H, Polirsztok E, Lascombes P, Journeau P. (2015). Resorbable osteosynthetic devices in pediatric traumatology: a prospective series of 24 cases. European journal of orthopaedic surgery & traumatology: orthopedie traumatologie. 25 (6): 997-1004. https://doi.org/10.1007/s00590-015-1656-8; PMid:26084895