Modern Pediatrics. Ukraine. (2022). 1(121): 25-30. doi 10.15574/SP.2022.121.25
Буднік Т. В.¹, Квашніна Л. В.², Чернявська М. Л.^3
1Київський національний університет імені Т. Шевченка ННЦ «Інститут біології та медицини», Україна
²ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», м. Київ
³ВСП № 3 «ТОВ Добробут – Поліклініка», м. Київ, Україна

Для цитування: Буднік ТВ, Квашніна ЛВ, Чернявська МЛ. (2022). Актуальна динаміка видової структури етіологічних збудників інфекції сечової системи в дітей та антибактеріальної чутливості цих патогенів. Сучасна педіатрія. Україна. 1(121): 25-30. doi 10.15574/SP.2022.121.25.
Стаття надійшла до редакції 18.10.2021 р., прийнята до друку 07.02.2022 р.

Розуміння структури етіопатогенів інфекції сечової системи (ІСС) у дітей, стану антибактеріальної резистентності (АБР) є важливою складовою емпіричного вибору антибіотика в лікуванні.
Мета – вивчити видову структуру збудників ІСС у дітей, поширеності АБР, темпів її формування на сучасному етапі.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 2754 дитини госпітального та амбулаторного плану віком від 0 до 18 років із ІСС в активну фазу захворювання за період 2009-2019 рр. Контингент досліджуваних розподілено на три групи: пацієнти за 2009, 2014 та 2019 роки спостереження.
Результати. Провідним уропатогеном в усіх групах спостереження визнано кишкову паличку: у 1-й групі (2009 р.) її доля становила 47% (158/337), у 2-й (2014 р.) – 64% (210/328), у 3-й (2019 р.) – 66,5% (252/379). Визнано високу динаміку поширеності АБР Escherichia coli: зростання на 11% у 2019 р. порівняно з 2014 р.; на 18,8% порівняно з 2009 р. Отже, у 2019 р. кожна друга дитина мала резистентність (57,6%±1,6 (1586/2754)) та кожна третя – полірезистентність (27,4%±3,04 (755/2754)). Нами встановлено зростання відносного ризику АБР у 2019 р. в 1,6 раза порівняно з 2014 р. та в 3 рази – порівняно з 2009 р. Математичний прогноз поширеності резистентних штамів Escherichia coli за 15 років наближався до 100% (y=9,5×6+41=98%) при R²=0,9918. За 10 років показник відповідав 88,5%, за 5 років – 79%. Установлено прогностичне зростання відносного ризику АБР у 2,9-3,7 раза в найближчі 5-10 років.
Висновки. Отримані дані мають важливе практичне значення для лікарів загальної практики та профільних спеціалістів, оскільки вказують на високі темпи формування резистентних штамів кишкової палички й інших збудників серед дітей із ІСС, що ускладнює емпіричний вибір антибактеріальної терапії.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: інфекція сечової системи, діти, етіологічні збудники, антибактеріальна резистентність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Baumer JH, Jones RW. (2017). Urinary tract infection in children, National Institute for Health and Clinical Excellence. Arch Dis Child Educ Pract Ed. 92 (6): 189-192. https://doi.org/10.1136/adc.2007.130799; PMid:18032715

2. Beiraghdar F, Panahi Y, Einollahi B, Moharamzad Y, Nemati E, Amirsalari S. (2012). Predisposing factors for renal scarring in children with urinary tract infection. Saudi J Kidney Dis Transplant. 23 (3): 532-537.

3. Буднік ТВ. (2019). Мікробно-запальні захворювання органів сечової системи у дітей. Сучасна педіатрія. Україна. 8(104): 57-70. https://doi.org/10.15574/SP.2019.104.57.

4. Буднік ТВ, Квашніна ЛВ, Шпит МД, Рудик ЮВ, Андросов ВА. (2020). Емпіричне призначення антибактеріального лікування інфекції сечової системи у дітей: аргументація вибору та прогноз ризику антибіотикорезистентності. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(81):70-75. https://doi.org/10.15574/PP.2020.81.70.

5. Copp HL, Schmidt B. (2015). Work up of pediatric urinary tract infection. Urology Clinika North America. 42: 519-526. https://doi.org/10.1016/j.ucl.2015.05.011; PMid:26475948 PMCid:PMC4914380

6. Corbel L, Howell M, Spencer JD. (2017). Clinical diagnosis and management of urinary tract infections in children and adolescents. Paediatr. Int. Children's health. 37 (4): 273-279. https://doi.org/10.1080/20469047.2017.1382046; PMid:28978286

7. Edlin RS, Shapiro DJ, Hersh AL et al. (2013). Antibiotic resistance patterns of outpatient pediatric urinary tract infections. J Urol. 190: 222-227. https://doi.org/10.1016/j.juro.2013.01.069; PMid:23369720 PMCid:PMC4165642

8. Finucane TE. (2017). Urinary Tract Infection – Requiem for a Heavyweight. J Am Geriatr Soc. 65 (8): 1650-1655. https://doi.org/10.1111/jgs.14907; PMid:28542707

9. Greenhow TL, Hung Y-Y, Herz AM et al. (2014). The changing epidemiology of serious bacterial infections in young infants. Pediatr Infect Dis J. 33: 595-599. https://doi.org/10.1097/INF.0000000000000225; PMid:24326416

10. O'Brien K, Edwards A, Hood K et al. (2013). Prevalence of urinary tract infection in acutely unwell children in general practice: a prospective study with systematic urine sampling. Br J Gen Pract. 63: e156-164. https://doi.org/10.3399/bjgp13X663127; PMid:23561695 PMCid:PMC3553642

11. Salo J, Ikäheimo R, Tapiainen T et al. (2011). Childhood urinary tract infections as a cause of chronic kidney disease. Pediatrics. 128: 840-847. https://doi.org/10.1542/peds.2010-3520; PMid:21987701

12. Shaikh N, Hoberman A, Hum SW et al. (2018). Development and Validation of a Calculator for Estimating the Probability of Urinary Tract Infection in Young Febrile Children. JAMA Pediatr. 172: 550. https://doi.org/10.1001/jamapediatrics.2018.0217; PMid:29710324 PMCid:PMC6137527

13. Shaikh N, Shope TR, Hoberman A, Vigliotti A, Kurs-Lasky M, Martin JM. (2016). Association Between Uropathogen and Pyuria. JM Pediatrics. 138: 1. https://doi.org/10.1542/peds.2016-0087; PMid:27328921

14. Wald ER. (2018). Cystitis and pyelonephritis. In: Feigin and Cherry's Textbook of Pediatric Infectious Diseases. Elsevier, Philadelphia. 8: 395.