Modern Pediatrics. Ukraine. (2021). 8(120): 42-46. doi 10.15574/SP.2021.120.42
Султанова Л. Б.¹, Мирзазаде В. А.², Ісаєв І. І.¹, Новрузов І. Г.^1
1Азербайджанський медичний університет, м. Баку
²Інститут удосконалення лікарів Азербайджану імені А. Алієва, м. Баку

Для цитування: Султанова ЛБ, Мирзазаде ВА, Ісаєв ІІ, Новрузов ІГ. (2021). Пізні потенціали шлуночків у дітей шкільного віку з цукровим діабетом I типу. Сучасна педіатрія. Україна. 8(120): 42–46. doi 10.15574/SP.2021.120.42.
Стаття надійшла до редакції 04.09.2021 р., прийнята до друку 07.12.2021 р.

Мета — вивчити показники, що характеризують пізні потенціали шлуночків (ППШ) у дітей шкільного віку з цукровим діабетом (ЦД) I типу.
Матеріали та методи. Обстежено 120 дітей віком 6–17 років (56 — молодшого шкільного віку — 6–11 років; 64 — старшого шкільного віку — 12–17 років). Серед пацієнтів віком 6–11 років було 36 дітей із ЦД I типу (I основна група) та 20 здорових (І контрольна група). Серед дітей віком 12–17 років було 44 дитини з ЦД I типу (ІІ основна група) та 20 здорових дітей (ІІ контрольна група). У кожній основній групі пацієнти поділені на 2 підгрупи залежно від тривалості захворювання: підгрупа A — 39 хворих (22 — молодшого шкільного віку і 17 — старшого шкільного віку) із тривалістю ЦД 1–3 роки; підгрупа B — 41 хворий (відповідно 14 і 27 дітей) з тривалістю ЦД 4 роки і довше. Усім дітям проведено реєстрацію ППШ методом електрокардіографії високого розділення. Розраховано такі показники: тривалість фільтрованого комплексу QRS (TotORS, мс), тривалість низькоамплітудної (до 40 мкВ) частини сигналу в кінці комплексу QRS (LAS40, мс), середньоквадратична амплітуда коливань в останні 40 мс комплексу ORS (RMS40, мкВ), а також співвідношення TotQRS / RMS40. Статистична обробка отриманих результатів проведена на основі електронних таблиць «Microsoft Office Excel 2007» з використанням пакету «Statistica 7.0» для «Windows».
Результати. Під час аналізу показників установлено, що в дітей з ЦД порівняно зі здоровими дітьми виявлено відмінності, які можна трактувати як ознаки ППШ (підвищення TotORS, LAS40 і співвідношення TotQRS / RMS40, зниження значень RMS40). Такі зміни з різним ступенем достовірності зареєстровано в усіх вікових групах, причому більш виражені в підгрупі В, як у дітей віком 6–11 років, так і у хворих віком 12–17 років. Це свідчить на користь посилення порушення електричної стабільності міокарда в міру збільшення тривалості захворювання.
Висновки. За отриманими даними, у дітей з ЦД I типу спостерігаються вогнища затриманої фрагментованої активності, обумовлені електрофізіологічною неоднорідністю міокарда. Наявність подібних вогнищ є незалежним прогностичним фактором ризику фатальних аритмій, що ставить перед фахівцями, які займаються веденням цих пацієнтів, завдання щодо раннього виявлення ППШ для попередження життєзагрозливих станів.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: цукровий діабет I типу, діти, пізні потенціали шлуночків, кардіальна автономна нейропатія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Akasheva DU, Shevchenko IM, Smetnev AS et al. (1991). Use of domestic installation for registration of late ventricular potentials. Cardiology. 12: 71–74.

2. Алимова ИЛ. (2016). Диабетическая нейропатия у детей и подростков: нерешенные проблемы и новые возможности. Российский вестник перинатологии и педиатрии. 61 (3): 114–123. https://doi.org/10.21508/1027-4065-2016-61-3-114-123.

3. Berbari EJ. (1987). Critical overview of late potential recordings. J Electrocardiology. 20: 125–127.

4. Bobrov VA, Zharinov OI, Antonenko LN. (2011). Ventricular arrhythmias in patients with heart failure: mechanisms of occurrence, prognostic value, features of treatment. Cardiology. 4: 66–70.

5. Chireikin LV, Bystrov YaB, Shubik YuV. (1999). Late ventricular potentials in modern diagnosis and prognosis of the course of heart diseases. Bulletin of arrhythmology. 13: 61–74.

6. Дедов ИИ, Шестаков МВ. (2016). Сахарный диабет типа 1: реалии и перспективы. Москва: Издательство медицинское информационное агентство.

7. Denes P, Santrelli P, Masson M, Uretz EF. (2013). Prevalence of late potentials in patients undergoing Holter monitoring. Amer Heart J. 113: 33–36. https://doi.org/10.1016/0002-8703(87)90006-8

8. ESC. (2015). 2015 ESC Guidelines for the management of patients with ventricular arrhythmias and the prevention of sudden cardiac death. European Heart Journal. 36: 2793–2867. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehv316; PMid:26320108

9. IDF. (2017). IDF Diabetes Atlas. 8th edition. Brussels: International Diabetes Federation. URL: https://www.idf.org/e-library/epidemiology-research/diabetes-atlas/134-idf-diabetes-atlas-8th-edition.html.

10. Пасечная НА. (2012). Оценка влияния структурно-функционального состояния миокарда на возникновение поздних потенциалов желудочков при хронической сердечной недостаточности. Врач-аспирант. 51 (2.2): 314–319.

11. Savelieva IV, Merkulova IN, Strazhesko ID et al. (2013). The relationship of late ventricular potentials with the nature of the lesion of the coronary bed and the contractile function of the left ventricle according to coronary ventriculography in patients with coronary artery disease. Cardiology. 14: 23–27.

12. Zaccardi F, Khan H, Laukkanen JA. (2014). Diabetes mellitus and risk of sudden cardiac death: a systematic review and meta-analysis. International Journal of Cardiology. 177 (2): 535–537. https://doi.org/10.1016/j.ijcard.2014.08.105; PMid:25189500