Paediatric surgery. Ukraine. 2021.3(72):36-42; doi 10.15574/PS.2021.72.36
Наконечний Р. А., Наконечний А. Й.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Для цитування: Наконечний РА, Наконечний АЙ. (2021). Цистоскопічні особливості вічок сечоводів у дітей з міхурово-сечовідним рефлюксом. Хірургія дитячого віку. 3(72): 36-42; doi 10.15574/PS.2021.72.36.
Стаття надійшла до редакції 14.07.2021 р., прийнята до друку 8.09.2021 р.

Мета – встановити цистоскопічні прогностичні критерії міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР) у дітей.
Матеріали та методи. Клінічний матеріал охоплює 270 хворих на МСР ІІ–IV ст. віком від 9 місяців до 14 років та 22 практично здорові дитини. До обстеження залучали хворих на МСР у період клініко-лабораторної ремісії без клінічних симптомів нейрогенного сечового міхура. Під час цистоскопії оцінювали стан слизової сечового міхура; розташування, форму, ступінь гідродилатації і скоротливу здатність вічок сечоводів.
Результати. У хворих на МСР діагностувалися вічка сечоводів у формі: підкови – 127 (47,04%) пацієнтів, стадіону – 106 (39,26%), ямки для гольфа – 37 (13,7%). Вони були в зонах: А – 13 (4,81%) дітей, В – 154 (57,04%), С – 67 (24,81%), D – 36 (13,33%), а також характеризувалися ступенем гідродилатації: Н0 – 7 (2,59%) хворих, Н1 – 173 (64,07%), Н2 – 60 (22,22%), Н3 – 30 (11,11%). При МСР однозначно переважала в’яла перистальтика
вічок сечоводів – 252 (93,33%) випадки, щодо активної перистальтики лише у 18 (6,67%) пацієнтів.
Висновки. Для вічок сечоводів у формі стадіону і з більш вираженими ознаками глибочіння, які зміщені в зону В і латеральніше на бокову стінку сечового міхура, зі ступенем гідродилатації понад Н1, притаманна позитивна асоціація щодо МСР за найвищої специфічності тестів.
Несприятливими прогностичними діагностичними маркерами для ефективних мініінвазивних втручань у хворих на МСР слід вважати вічка сечоводів, у яких поєднуються такі морфотопографічні характеристики, як виражені ознаки глибочіння до форми ямки для гольфа, латералізація на бокову стінку сечового міхура в зону D і гідродилатація Н3 ступеня.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: міхурово-сечовідний рефлюкс, вічко сечоводу, цистоскопія, діти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аксенова МЕ, Турпитко ОЮ, Гусарова ТН, Назарова НФ, Игнатова МС. (2001). Роль инфекции мочевой системы в формировании рефлюкс-нефропатии у детей. Нефрология и диализ. 2: 296–297.

2. Basic J, Golubovic E, Miljkovic P et al. (2008). Microalbuminuria in children with vesicoureteral reflux. Renal failure. 30 (6): 639-643. https://doi.org/10.1080/08860220802134805; PMid:18661415

3. Glassberg KI, Hackett RE, Waterhouse K. (1981). Congenital anomalies of the kidney, ureter, and bladder. Urology. By Harry S. Goldsmith, Lester Karafin, and A. Richard Kendall. Vol. 1. Philadelphia: Harper & Row.

4. Яцык СП, Буркин АГ, Шарков СМ и др. (2014). Сравнительная оценка методов хирургической коррекции пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей. Вопросы современной педиатрии. 13 (2): 129–131. https://doi.org/10.15690/vsp.v13i2.984

5. Khoury AE, Bagli DJ. (2016). Vesicoureteral Reflux. Campbell-Walsh urology eleventh edition review. By MacDougal, William Scott, and Meredith F. Campbell. Philadelphia: Elsevier.

6. Kirsch AJ, Kaye JD, Cerwinka WH et al. (2009). Dynamic hydrodistention of the ureteral orifice: a novel grading system with high interobserver concordance and correlation with vesicoureteral reflux grade. The Journal of urology. 182 (4S): 1688-1693. https://doi.org/10.1016/j.juro.2009.02.061; PMid:19692002

7. Lackgren G, Kirsch AJ. (2010). Endoscopic treatment of vesicoureteral reflux. BJU international. 105 (9): 1332-1347. https://doi.org/10.1111/j.1464-410X.2010.09325.x; PMid:20500570

8. Lyon RP, Marshall S, Tanagho EA. (1969). The ureteral orifice: its configuration and competency. The Journal of urology. 102 (4): 504-509. https://doi.org/10.1016/S0022-5347(17)62184-0

9. Наконечний РА, Наконечний АЙ. (2013). Ендовезикальні способи корекції міхуровосечовідного рефлюксу в дітей. Хірургія дитячого віку. 2: 19–24.

10. Наконечний РА. (2015). Ефективність мініінвазивного лікування міхурово-сечовідного рефлюксу у дітей. Урологія. 2: 74–78.

11. Park John M. (2006). Vesicoureteral Reflux: anatomic and functional basis of etiology. The Kelalis-King-Belman Textbook of Clinical Pediatric Urology. Ed. Steven G Docimo, Douglas A Canning, Antoine E Khoury. Fifth ed. CRC Press. https://doi.org/10.1201/b13795-47

12. Романенко ГО, Кундін ВЮ. (2010). Реносцинтиграфічні дослідження міхурово-сечовідних рефлюксів у дітей із різною патологією нирок та сечовивідних шляхів. Український радіологічний журнал. 13 (3): 320–323.

13. Рябцева АВ, Яцык СП, Фомин ДК. (2010). Новые подходы к диагностике пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей. Педиатрическая фармакология. 7 (3): 95–97.

14. Sargent MA. (2000). Opinion: what is the normal prevalence of vesicoureteral reflux? Pediatric radiology. 30: 9. https://doi.org/10.1007/s002470000263; PMid:11009294

15. Tanagho EA, Nguyen HT. (2013). Vesicoureteral Reflux. Smith & Tanagho's General Urology. By Smith Donald Ridgeway, Tom F Lue, Jack W McAninch. Eighteenth ed. McGraw Hill Medical.

16. Зоркин СН, Гусарова ТН, Борисова СА, Барсегян ЕР. (2011). Эндоскопическая коррекция пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей. Детская хирургия. 2: 23–27.