Мабуть, ви чули про “гормон любові”, “гормон щастя” чи “гормон стресу”? Науковці ненавидять ці означення для нейромедіаторів, адже все не так просто, і часто один нейромедіатор може викликати протилежні ефекти. Розповідаємо, що таке нейромедіатори, як вони впливають на наші відчуття і як ми можемо вплинути на їх баланс.

ЩО ТАКЕ НЕЙРОМЕДІАТОРИ І ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ

Нейрони спілкуються між собою за допомогою хімічних речовин – так званих нейромедіаторів. Завдяки цьому нейронні мережі в певній ділянці мозку можуть збудитися, загальмувати чи почати краще співпрацювати. Ми відчуваємо це як радість, збуджене очікування результату, побудову планів чи тривожність.

Коли один нейрон збуджується, то в місці його з’єднання з іншими нейронами чи м’язами – синапсі – виділяються ті самі нейромедіатори. Це сигнал, який слід прийняти і розшифрувати. Здатність до цього визначається наявністю в клітині відповідного рецептора. Рецептор і нейромедіатор взаємодіють, як ключ та замок, чи як елементи пазла, і це запускає сигнальний каскад — клітина “зрозуміла”, що їй повідомили. До рецепторів нейромедіаторів здатні приєднуватися і наркотичні речовини, кофеїн та алкоголь.

Потім нейромедіатори руйнуються ферментами або поглинаються нейронами – це контролює тривалість сигналу. Саме на ці процеси діють деякі фармакологічні препарати для лікування депресії та передменструального дисфоричного синдрому.

ЯКІ БУВАЮТЬ НЕЙРОМЕДІАТОРИ ТА ЯК ВОНИ ВПЛИВАЮТЬ

Адреналін

Відомий також як епінефрин, виділяється, коли нам лячно, ми лютуємо чи дуже збуджені. Він посилює увагу, розширює зіниці, підвищує рівень глюкози в крові, змушує жирову тканину розщеплювати жири, а також прискорює серцебиття, звужує судини внутрішніх органів, розширює судини м’язів та обличчя, дихальні шляхи. Саме тому адреналін вводять при зупинці серця чи анафілактичному шоку, а так звані “вибухові тренування” і боротьба – дуже ефективні для схуднення. Адреналін може діяти і як нейромедіатор, тобто від клітини до клітини, і як гормон, тобто речовина, що поширюється кровотоком і має системну дію.

Норадреналін

Він же норепінефрин. Це нейромедіатор, що впливає на увагу, реакцію “бий чи біжи” та інтенсивність кровообігу. Порушення утворення та руйнування норадреналіну супроводжують тривожність і безсоння (його забагато) або млявість і неуважність (його замало). Людям із синдромом дефіциту уваги (часто його називають «дитяча гіперактивність») може бракувати саме норадреналіну.

Дофамін

Він може відповідати за задоволення, самозаохочення до певної діяльності (наприклад, спорту, куріння, споживання кави), очікування щастя, асоціативне навчання, прагнення новизни, рух, прийняття рішень, адекватне сприйняття дійсності чи бажання певних речей, харчову і сексуальну поведінку. Дофамін виділяється під час прослуховування улюбленої музики. На дофамін різні люди можуть реагувати по-різному: наприклад, один із варіантів рецептора дофаміну DRD4–7r кодує так званий “ген волоцюги”, адже він пов’язаний з активною пошуковою діяльністю, мандрами та схильністю до наркотичної залежності та випадкових зв’язків. Деякі люди мусять отримати дуже сильний стимул, щоб у них відбувся викид дофаміну та відчути задоволення: таких людей багато серед топ-менеджерів, азартних гравців та алкоголіків. Порушення роботи “дофамінових прошивок” мозку відбувається при хворобі Паркінсона, шизофренії, синдромі дефіциту уваги, залежності, у тому числі від азартних ігор.

Серотонін

Дослівно це слово перекладається як “сироватка бадьорості”. Він може діяти як гормон: його виробляють клітини кишечника, він поширюється кровотоком, до нього чутлива низка клітин, наприклад серотонін впливає на роботу імунної системи, загоєння ран і згортання крові. Серотонін крові не потрапляє до мозку – на заваді цьому стає гематоенцефалічний бар’єр. Брак серотоніну пов’язаний із сезонним афективним порушенням, депресією та передменструальним синдромом. Якщо ви відчуваєте такі симптоми, як порушення сну і харчової поведінки, небажання виходити з дому, відсутність радості від колись улюблених справ, поганий настрій, брак сил, щоденно принаймні два тижні поспіль, слід звернутися до невролога.

Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК)

Це головний гальмівний нейромедіатор мозку. Вона гасить збудження нейронів, і коли її багато, ми не загальмовані, а навпаки – зосереджені і спокійні. У людей із розладами тривожності та посттравматичним синдромом менший рівень ГАМК чи рецепторів цього нейромедіатора. Утворення ГАМК порушене при епілепсії та хворобі Гантінгтона. Крім того, ГАМК бере участь у контролі рухів. ГАМК погано долає гематоенцефалічний бар’єр. Це означає, що навіть якщо вживати її в таблетках, як пропонують виробники БАДів, вона не потрапить до мозку. Натомість можна споживати достатньо вітаміну В6 та напої, що підвищують її утворення нейронами, – чаю (він містить амінокислоту теанін), відвари чи екстракти меліси, ромашки, хмелю, валеріани.

Ацетилхолін

Ацетилхолін — це головний нейромедіатор навчання, мислення та пам’яті. Якщо він діє на м’язи, то викликає скорочення. Нестача ацетилхоліну проявляється як дратівливість, нездатність зібратися з думками і м'язова слабкість, а при хворобі Альцгеймера загибель нейронів, що виділяли ацетилхолін, проявляється як провали у пам’яті. Для утворення ацетилхоліну потрібен вітамін В1. Він є у висівках, яловичині і свинині, стручковій квасолі і зеленому горошку, сочевиці, кукурудзі, горіхах і насінні. Інший компонент утворення ацетилхоліну — це речовина холін. Міститься у печінці, яйцях, цвітній та брюсельській капусті, дорогих устрицях і доступному буряковому листі. Є з чого обрати.

Глутамат

60—90% нейронів мозку спілкуються за допомогою глутамату. Цей нейромедіатор відповідає за збудження в нервовій системі, без глутамату неможливі навчання та запам’ятовування. Крім цього, він залучений у розвиток нових нервових зв’язків — так звану нейропластичність. Із глутамату утворюється уже відома ГАМК. Глутамат нам знайомий як харчова добавка. Не хвилюйтеся, що його багато і він нейротоксичний — глутамат не потрапляє з крові в мозок.

Ендорфіни

Це загальна назва для нейромедіаторів, що викликають відчуття задоволення і знеболення. Структурно вони нагадують опіати, звідси і походить назва — “внутрішні морфіни”. Відповідно, рецептори ендорфінів називаються опіатними. Ендорфіни виділяються, коли ми робимо улюблені справи, в тому числі п’ємо каву, займаємося в тренажерному залі, під час сексу та після споживання гострої їжі, шоколаду.

ЯК ДБАТИ ПРО БАЛАНС НЕЙРОМЕДІАТОРІВ

• Не займайтеся самолікуванням. Так само не варто систематично приймати транквілізатори і так звані ноотропи.
• Харчуйтеся збалансовано. Наразі це єдина "універсальна пігулка". Що їсти, щоб бути щасливим? Передусім хумус, фалафель, м’ясо птиці, смородину, чорницю, зелений горошок та стручкову квасолю, всі види капусти, солодкий та червоний перець, висівковий хліб та вівсянку, зелений та білий чай, воду, і не вживати алкоголь. Якщо остання порада поки (!) не для вас, то обирайте маленький кухлик темного пива — це джерело вітамінів групи В та екстрактів хмелю.
• Будьте фізично активними. Регулярні фізичні навантаження та вправи на баланс не дають нейронам помирати, допомагають їм взаємодіяти, спричиняють виділення дофаміну, серотоніну, ендорфінів та ендоканабіноїдів, стимулють поглинання мозком потрібних амінокислот, і налаштовують тіло на дотримання порад щодо харчування і алкоголю. Бо щоб тренуватися, потрібно дотримуватися правильного раціону.
• Обіймайтеся. Окситоцин, що виділяється при обіймах чи під час сексу, збільшує кількість рецепторів ГАМК. Пам’ятаєте, при посттравматичному порушенні їх стає мало. Тобто окситоцин відновлює чутливість мозку до ГАМК чи прописаних лікарем бензодіазепінів.
• Не ігноруйте тривожні сигнали. Якщо ви впізнали симптоми депресії, браку уваги, передменструального дисфоричного порушення, залежності, посттравматичного порушення чи тривожного розладу, то негайно поговоріть про це із близькими та зверніться до свого лікаря. Лише лікар може прописати вам потрібний препарат і його дозу або порадити терапію.