• Ідентифікація жіночої передміхурової залози
ua До змісту

Ідентифікація жіночої передміхурової залози

HEALTH OF WOMAN. 2017.2(118):106–110

Ромащенко О. В., Григоренко В. М., Білоголовська В. В., Мельникова С. М., Косюхно М. О. 
ДУ «Інститут урології НАМН України», м. Київ

У 2002 році Федеральний Комітет з Анатомічної Термінології (FICAT) офіційно перейменував парауретральні залози в жіночу передміхурову залозу і включив термін «жіноча передміхурова залоза» до переліку анатомічних структур

Мета дослідження: оптимізація вивчення структури та ангіоархітектоніки жіночої передміхурової залози.

Матеріали та методи. Проведено сексологічне, гінекологічне, урологічне обстеження 22 сексуально активних жінок віком від 24 до 42 років, середній вік – 32,1±0,4 року.

Ультрасонографічне дослідження з методом допплерографії судин парауретральної зони здійснювали на ультразвуковій діагностичній системі XARІO фірми TOSHIBA експертного класу в режимі сірої шкали.

Перед дослідженням проводили катетеризацію сечового міхура та введення у піхву еластичного балона (50 мл), заповненого гелем.

Визначали простатспецифічний антиген (PSА total, free) у сироватці крові.

Результати. Установлено накопичення тканини жіночої передміхурової залози в проекції дистальної частини сечівника – у 7 (31,8%) жінок, проксимальної – у 12 (54,5%), уздовж усього сечівника – у 3 ( 13,7%) у формі овального утворення: довжина – 2,2±0,25 см, ширина – 1,52±0,14 см, товщина – 1,3±0,16 см, об’єм – 4,75±0,65 см3 (передбачувана жіноча передміхурова залоза).

Діаметр судин у досліджуваних органах був від 0,28 до 0,36 см, швидкість кровотоку (Vps) становила від 8,7 до 11,0 см/с, індекс резистентності (IR) – 0,6–0,62, індекс пульсативності (IP) – 1,44–1,21. На тлі відеоеротичної стимуляції відзначено посилення кровотоку у зазначених анатомічних структурах: діаметр судин становив 0,28–0,41 см, Vps – 8,9–11,9 см/с, IR – 0,67–0,74, IР – 1,5–1,6.

У 19 (86,4%) жінок в проекції передньої стінки піхви на відстані 3,2–5,3 см від introitus vaginae та задньої стінки сечівника на відстані 4–4,5 см від його зовнішнього отвору діагностовано утворення у формі чіткого ізоехогенного овалу, довжиною від 1,24 до 1,3 см, шириною – 0,68–0,9 см (зона G), що збільшувалось за розмірами та тлі сексуальної стимуляції (довжина – 1,28–1,41 см, ширина – 0,8–1,1 см).

У всіх жінок виявлено PSА у сироватці крові: середні рівні для PSА total – 4,22±1,22 ng/ml, free – 0,11±0,02 ng/ml.

Заключення. Ультразвукове дослідження з методом допплерографії судин парауретральної зони на попередньо закатетеризованому сечовому міхурі дозволяє визначити жіночу передміхурову залозу та зону G як окрему анатомічну структуру.

Ключові слова:  жіноча передміхурова залоза, парауретральні залози, зона G, ультразвукова діагностика.

Література:
1. ZaviacicM, ZaviacicT, AblinRJ, BrezaJ, HolomanJ. The human female prostate: history, functional morphology implications. Sexology 2001; 11: 44–49.

2. De Graaf R. De mulierum organis generationi inservientibus. Tractatus novus demonstrans tamhomines et animalia caetera omnia, quae viviparadicuntur, haud minus quam viviparadicuntur, haud minus quam vivipara abovo originem ducere. Leyden. 1672.

3. Skene AJC. The anatomy and pathology of two important glands of the female urethra. Amer J Obatetr Diss Women Child 1880;13: 265–270.

4. Rudolf Virchow. 1857. Celluar Pathology: 516–522.

5. Huffman JW. The detailed anatomy of the paraurethral ducts in the adult human female. Amer J Obstet Gynecology 1948;55: 86–101. https://doi.org/10.1016/0002-9378(48)90157-4

6. Grafenberg E. The role of the urethra in female orgasm. Int J Sexology 1950;3: 145–148.

7. AddiegoF.,BelzerE.G., Commoli J. et al. Female ejaculation: a case study.J Sex Research 1981; 17: 13–21. https://doi.org/10.1080/00224498109551094

8. Perry J., Whipple B. Pelvic Muscle Strength of Female Ejaculators: Evidance in support of a New Theory of Orgasm. J. Sex. Res., 17: 1981; 22–39. https://doi.org/10.1080/00224498109551095

9. Hines TM. The G-spot: a modern gynecologic myth. Amer J of Obstetr g Gynecology 2001;185(2); 359–362. https://doi.org/10.1067/mob.2001.115995; PMid:11518892

10. Zaviacic M., Zaviacic T., Ablin R., Breza J., Holoman J. Ultrastructure of the normal adult human female prostate gland (Skenets gland). Anat Embryology 2000; 201: 51–61.

11. Rubio-Casitlas A, Rodriguez-Quintero CM. The female prostate: the end of the controversy. International Society for Sexual Medicine. News bulletin 2009;30: 7.

12. Taboga SR, Goes RM, Zanetoni C, Santos FCA. Ultrastructural characterization of the secretory cells in the prostate:a comparative study between the male and female organs. Acta Microscopia 2001;3: 205–206.

13. Billis Oliveira-Reis A, Ferreira FT et al. Female urethral carcinoma: evidences to origin from Skene’s glands. Urologic Oncology: Seminars and Original Investigations 2009;3: 19.

14. Stifter, Karl F. andStackl, Walter: Ultrasballuntersucbung zur Topograpbie des G-Punktes. Vienna, 2002 (film excerpt from C.O.M.E.).

Зміст журналу Текст статті